79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" березня 2026 р. Справа № 914/2156/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О. В. та Рима Т.Я., розглянувши матеріали
апеляційної скарги: ОСОБА_1 , с. Оброшино Львівська область,
на додаткове рішення:Господарського суду Львівської області від 20.01.2026 (повний текст рішення складено 27.01.2026, суддя Бортник О.Ю.),
у справі:№ 914/2156/25,
за позовом:ОСОБА_1 , с. Оброшино Львівська область,
до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю «У-Кан Інтерсервіс», с. Муроване,
до відповідача 2:ОСОБА_2 , м. Львів,
до відповідача 3:ОСОБА_3 , с. Гамаліївка Львівська область,
про:визнання недійсним протоколу загальних зборів
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «У-Кан Інтерсервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» від 07.06.2025 № 2025/1.
Хід розгляду справи в місцевому суді викладений у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 року у справі № 914/2156/25 заяву позивача задоволено та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "У-Кан Інтерсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів.
Додатковим рішенням від 20.01.2026 у справі № 914/2156/25, Господарський суд Львівської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН Інтерсервіс» (відповідача 1) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/2156/25 задовольнив частково, стягнув на його користь з позивача 23 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовив.
Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу від 09.02.2026, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2026 у справі № 914/2156/25 та прийняти нове додаткове рішення, яким у задоволенні вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2156/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2026, відповідачу надано строк (10 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання, витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/2156/25.
23.02.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН Інтерсервіс» на апеляційну скаргу.
Заяви сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що надані відповідачем 1 документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.
Окрім того, у заяві відповідача 1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу не міститься жодного обґрунтування недобросовісності дій позивача під час розгляду справи судом першої інстанції. Апелянт також вказує, що зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом (відповідачем 1) на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов'язковими для суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 просить оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог статті 130 ГПК України, позивач жодним чином не спростував те, що відповідачем 1 були фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи № 914/2156/25, 10.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «У-Кан Інтерсервіс», до ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Торговий центр «Левандівка» від 07.06.2025 № 2025/1. Позовну заяву підписано адвокатом Пащуком А.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
20.07.2025 представник відповідача 1 Посікіра Р.Р. звернувся до Господарського суду Львівської області з заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
У подальшому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 914/2156/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 09.10.2025 року.
19.09.2025 представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Позивачем відповіді на відзив подано не було.
У судове засідання, 09.10.2025, представник позивача не з'явився, 09.10.2025 через підсистему Електронний суд подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншій справі в Сихівському районному суді м. Львова. Ухвалою місцевого господарського суду від 09.10.2025 підготовче судове засідання відкладено на 03.11.2025 та на поштову адресу позивача надіслано ухвалу виклик у підготовче судове засідання.
03.11.2025 позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із відсутністю його адвоката. Ухвалою суду від 03.11.2025 таке клопотання позивача було задоволено, відкладено підготовче судове засідання на 20.11.2025 та водночас продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
20.11.2025 від позивача, за підписом його адвоката Пащука А.І., надійшло клопотання про визнання обов'язковою участі відповідачів у справі та три клопотання про витребування доказів.
У протоколі судового засідання від 20.11.2025 зазначено, що у судовому засіданні представник позивача - Пащук А.І. клопотав про оголошення перерви в підготовчому засіданні, а представник відповідача 1 заперечував щодо задоволення такого клопотання у зв'язку з тим, що позивач зловживає процесуальними правами та затягує розгляд справи. Суд першої інстанції, розглянувши клопотання представників сторін, ухвалив відкласти підготовче засідання на 01.12.2025.
У підготовче судове засідання 01.12.2025 позивач та його представник не з'явились, відтак ухвалою суду від 01.12.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 08.12.2025.
Після завершення судового засідання, яке відбулося 01.12.2025, від представника позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 заяву позивача про залишення позову без розгляду задоволено та позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
На виконання вимог ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України відповідачем 1 до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу додано: договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 № 16/07-25(1), ордер на надання правничої допомоги ТзОВ «У-КАН Інтерсервіс» адвокатом Посікірою Р.Р. серії ВС № 1385165, виданий 18.07.2025 Адвокатським бюро Романа Посікіри, акт прийому-передачі наданих послуг від 10.12.2025 № 1 на суму 30 000, 00 грн з переліком робіт, які було надано відповідачеві та платіжну інструкцію від 08.12.2025 № 1131 на суму 30 000, 00 грн, на підтвердження факту здійснення оплати відповідачем 1 адвокатського гонорару.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 у справі № 914/2156/25 заяву позивача задоволено та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "У-Кан Інтерсервіс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів.
З матеріалів справи № 914/2156/25 вбачається, що позивач за час розгляду справи в судові засідання 09.10.2025 та 01.12.2025 не з'являвся. У судовому засіданні 03.11.2025 представник позивача заявляв клопотання про відкладення засідання та продовження строку підготовчого провадження у зв'язку з відсутністю його адвоката. 20.11.2025 від позивача, за підписом його представника, адвоката Пащука А.І., надійшло клопотання про визнання обов'язковою участі відповідачів 2 та 3 у справі та три клопотання про витребування доказів. Представник відповідача 1 проти задоволення таких клопотань заперечив, суд у задоволенні вказаних клопотань позивача відмовив, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.11.2025.
Вказані неявки позивача та його представника, подані ними клопотання призводили до необхідності відкладення підготовчих засідань судом першої інстанції.
У свою чергу, представник відповідача 1 діяв відповідно до приписів процесуального законодавства, оскільки ним було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи для подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також він забезпечив участь свого представника в усіх судових засіданнях, які відбувались у вказаній справі.
Колегія суддів погоджується із аргументами наведеними судом першої інстанції у додатковому рішенні, а саме з тим, що неявка позивача в судові засідання, його клопотання про відкладення розгляду справи, які містять, зокрема, суперечливі відомості, щодо наявності/відсутності у нього представника для надання професійної правничої допомоги (незважаючи на те, що представник позивача - адвокат Пащук А.І. упродовж усього розгляду справи діяв на підставі долученого до позовної заяви ордера серії ВС № 1372661 від 10.07.2025), неподання позивачем відповіді на відзив відповідача 1, свідчать про виникнення у відповідача 1 права на компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20).
Своєю чергою, ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву вказував, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з представництва інтересів ТзОВ «У-КАН Інтерсервіс» в суді першої інстанції становить 30 000, 00 грн.
У судовому засіданні 08.12.2025 представник відповідача 1 повідомив суд, що ним буде подано заяву про розподіл судових витрат в порядку та строки, визначені ГПК України.
У встановлений законом строк відповідачем 1 подано таку заяву та долучено до неї відповідні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 30 000, 00 грн.
Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 20.01.2026 у справі № 914/2156/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «У-КАН Інтерсервіс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/2156/25 задовольнив частково та стягнув із ОСОБА_1 23 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти вимог заяви відмовив.
Оцінивши встановлені місцевим судом та подані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача 1 суми в розмірі 23 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, визначених із дотриманням ч. 5 ст. 130 ГПК України та із дотриманням принципу розумності та співмірності адвокатських витрат.
Доводи скаржника про необхідність скасування додаткового рішення суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення додаткового рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги позивача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 236, 244, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
1. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2026 у справі № 914/2156/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
2. Матеріали справи № 914/2156/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.