Провадження № 1-кс/537/169/2026
Справа № 537/1477/26
11.03.2026 слідчий суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, відповідно до вимог якого просить накласти арешт на речовий доказ у кримінальному провадженні №12026175530000034 від 10.03.2026 за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме металеву палицю у розібраному вигляді, яка упакована до сейф-пакету НПУ PSP 4244537, з метою позбавлення права на відчуження, знищення, псування, приховування, вчинення, інших дій, які можуть привести до втрати речового доказу.
На обґрунтування вказаного вище клопотання зазначено, що СД ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026175530000034 від 10.03.2026 про те, що 09.03.2026 близько 15:40 год. за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, біля буд. 27 невстановлена особа, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, завдала тілесні ушкодження ОСОБА_4 . Під час огляду місця події в період часу 09.03.2026 поблизу буд. АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено металеву палицю у розібраному вигляді, яку поміщено до сейф-пакету НПУ PSP 4244537. 10.03.2026 дізнавачем СД ВнП № 1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_5 винесено постанову про визнання речовим доказом металеву палицю у розібраному вигляді. Беручи до уваги вищевикладене та те, що вилучена палиця являється матеріальним об'єктом, який був предметом вчинення кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження останнього та необхідність у проведенні судових експертиз вилученої речі, а також для виконання інших слідчих дій, необхідних для встановлення об'єктивної істини у справі, прокурор просить накласти на неї арешт.
Ініціатор клопотання в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Розглянувши клопотання, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею достовірно встановлено, що СД ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12026175530000034 від 10.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань, вбачається, що 10.03.2026 за заявою ОСОБА_4 внесено відомості такого змісту: «09.03.2026 близько 15:40 год. за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, біля буд. 27 невстановлена особа, на грунті раптово виниклих неприязних відносин завдала тілесні ушкодження гр. ОСОБА_4 ».
На час розгляду клопотання повідомлення про підозру за описаним вище фактом жодній фізичній особі не вручено.
З протоколу огляду місця події від 09.03.2026, наданого ініціатором клопотання в його обґрунтування, вбачається, що в ході огляду відкритої ділянки місцевості біля будинку №27 за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Шевченка, ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції металеву палицю у розібраному вигляді.
Відповідно до постанови дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_5 від 10.03.2026, вбачається, що металеву палицю у розібраному вигляді визнано і приєднано до кримінального провадження №12026175530000034 від 10.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як речовий доказ.
Згідно з ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
З урахуванням положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2, 3 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини розслідуємого кримінального провадження, а також те, що вказане в прохальній частині клопотання майно, яке було вилучене в ході проведення огляду, може бути доказами у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту є законним та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Одночасно слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026175530000034 від 10.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме металеву палицю у розібраному вигляді, упаковану до сейф-пакету НПУ PSP 4244537, яку 09.03.2026 добровільно видав ОСОБА_6 в ході огляду відкритої ділянки місцевості біля будинку №27 за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Шевченка, з позбавленням права на розпорядження та користування до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Копію ухвали направити прокурору та дізнавачу.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційної інстанції області протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1