Справа № 484/1143/26
Провадження №2-н/484/156/26
про відмову у видачі судового наказу
10.03.2026 Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Коваленко Н.А. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, -
09.03.2026 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 161 ЦПК України визначено певний перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності врегульовані ст.27 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Цивільним процесуальним законодавством України передбачені такі види підсудності: загальна, альтернативна та виключна.
Загальна територіальна підсудність - підсудність справ за місцезнаходженням відповідача.
Альтернативна підсудність - підсудність справ за вибором позивача.
Відповідно до абз.2 п.34, п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Водночас, статтею 162 ЦПК України встановлена загальна територіальна підсудність в справах про видачу судового наказу, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Права на застосування альтернативних правил підсудності розділом 2 глави 9 ЦПК України «Наказне провадження» не передбачено.
В заяві про видачу судового наказу адреса боржника ОСОБА_2 , вказана: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
При цьому суд зауважує, що норма ч. 8 ст. 165 ЦПК України у цій справі не застосовується, оскільки регулює передання справ за підсудністю щодо боржників, які є юридичної особами або фізичними особами - підприємцями.
Враховуючи, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, а також порушено правила підсудності, а ЦПК України не передбачає можливість направлення справи за заявою про видачу судового наказу з боржника-фізичної особи за підсудністю, суд відмовляє у видачі судового наказу.
При цьому слід роз'яснити заявнику його право звернутися із заявою про видачу судового наказу до Новоодеського районного суду Миколаївської області.
Керуючись ст.ст. 27, 161, 162, 165 ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - відмовити.
Роз'яснити заявнику його право звернутися із заявою про видачу судового наказу до Новоодеського районного суду Миколаївської області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньої до Миколаївського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Текст ухвали складено 10.03.2026.
СУДДЯ Н.А. КОВАЛЕНКО