Справа № 535/1113/24 Номер провадження 11-кп/814/1101/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024170490000351 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 05 лютого 2026 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, із професійно-технічною освітою, військовослужбовця за мобілізацією, перебуваючого на посаді стрільця-снайпера маючого військове звання «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 05 квітня 2026 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Вказує, що обвинувачення у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, є необґрунтованим та таким, що не підтверджене жодним належним та допустимим доказом.
Свідки та потерпілі у даному кримінальному провадженні вже допитані, а тому наміру протиправного впливу на них ОСОБА_8 не має.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, непереконливими є доводи сторони захисту, що на даний час ризики, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні чи суттєво зменшилися, у зв'язку з тим, що учасники провадження по справі уже допитані та місце їх проживання на теперішній час не відоме, оскільки при встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.ст. 352, 353 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на учасників провадження існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, оскільки судовий розгляд не завершений та суд вправі допитувати учасників провадження повторно або додатково, досліджувати докази для об'єктивного встановлення фактичних обставин справи, незалежно від місця проживання кожного із учасників судового провадження.
Крім того, про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінального правопорушення, об'єктом якого є життя та здоров'я особи.
Твердження сторони захисту про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повинні оцінюватись судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянтів про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, що існували на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу та на даний час не зменшились.
Крім того, відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, твердження апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником та обвинуваченим доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу місцевого суду на необхідність дотримання розумних строків та розгляду провадження у найбільш стислі строки.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 05 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4