10 березня 2026 року
м. Київ
справа №640/3296/22
адміністративне провадження № К/990/5984/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Ханової Р.Ф., Бившевої Л.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі № 640/3296/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕР-ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕР-ІНВЕСТ» звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №140738 від 14.12.2021; №144537 від 28.12.2021 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕР-ІНВЕСТ» критеріям ризиковості платника податку на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов'язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕР- ІНВЕСТ» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 по справі №640/3296/22.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві 10.02.2026 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач)- Дашутін І.В., судді - Шишов О.О., Яковенко М.М.
Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2026 касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом та встановлено строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Вказана ухвала надійшла в електронний кабінет податкового органу через підсистему «Електронний суд» 13.02.2026 о 00:40.
У зв'язку зі зміною спеціалізації та введнням до іншої судової палати судді-доповідача Дашутіна І.В. здійснено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач)- Хохуляк В.В., судді - Бившева Л.І., Ханова Р.Ф.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідачем надіслано заяву про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
На обґрунтування заяви скаржник зазначає, що через майновий стан органів ДПС на рахунку за КЕКВ 2800 (за яким здійснюються видатки для сплати судового збору), позбавлений можливості здійснити оплату судового збору в судових справах, але зобов'язується здійснити оплату судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що заява про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Таким чином, заява відповідача про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної інстанції задоволенню не підлягає.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали заявником не усунуто недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, а саме щодо сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у м. Києві не виконано вимоги ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, суд,
Відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 у справі № 640/3296/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕР-ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева