Номер провадження: 22-ц/813/5307/26
Справа № 522/10371/25
Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.
Доповідач Лозко Ю. П.
про відкриття апеляційного провадження
09.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Лозко Ю.П. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька із актового запису про народження дитини
встановив:
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року цивільну справу направлено до Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи для продовження проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду від 14 серпня 2025. Повторно зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися разом з дитиною ОСОБА_3 до експертної установи за викликом експерта для відібрання зразків ДНК для проведення експертизи. Роз'яснено, що на підставі ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тищенко С.Ю., звернулася з апеляційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у призначенні експертизи та зупиненні провадження. Передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не виконання скаржницею вимог п.2 ч.4 ст. 356 ЦПК України.
Копію вказаної вище ухвали суду у порядку, передбаченому п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, скаржниця та її представник отримали у електронний кабінет 01 березня 2026 року, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
04 березня 2026 року представник скаржниці, адвокат Тищенко С.Ю. подав документи, відсутність яких слугувала підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
В апеляційній скаржниця порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції в цілому, тобто як у частині направлення справи до експертної установи для продовження проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, так і в частині зупинення провадження.
Щодо можливості оскарження ухвали суду в частині направлення справи до експертної установи для продовження проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі "Дія 97" проти України", заява N 19164/04, від 21 жовтня 2010 року).
У постанові від 29 травня 2019 року у справі N 219/10010/17 (провадження N 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі N 752/1016/17 (провадження N 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Ухвали суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України.
Разом із тим, ухвала суду першої інстанції про направлення справи до експертної установи для продовження проведення експертизи у переліку ухвал, які зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України, відсутня.
Колегія суддів зауважує, що ухвала суду про призначення експертизи, право на апеляційне оскарження якої передбачено п.12 ч.1 ст. 353 ЦПК України, не є тотожною ухвалі суду, якою направлено справу для продовження проведення експертизи.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Ураховуючи, що ухвала суду про направлення справи до експертної установи для продовження проведення експертизине підлягає самостійному (окремому) оскарженню, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для повернення скаржниці поданої нею апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 рокув цій частині.
Що стосується оскарження судового рішення в частині зупинення провадження у справі.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що оскаржувана ухвала постановлена 11 лютого 2026 року. Апеляційна скарга подана 20 лютого 2026 року.
Отже, апеляційна скарга подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження.
Форма і зміст апеляційної скарги відповідають вимогам ст. 356 ЦПК України.
Підстав для повернення апеляційної скарги, залишення її без руху, відмови у відкритті провадження не вбачається.
Керуючись ст. ст. 354, 359, 361 ЦПК України,
ухвалив:
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року в частині зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька із актового запису про народження дитини.
Апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2026 року в частині вирішення питання про направлення справи до експертної установи для продовження проведення експертизи повернути скаржниці.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати скаржнику.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги надіслати іншим учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи право подати до Одеського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, який за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України, із одночасним наданням доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3ст. 360 ЦПК України).
Витребувати з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи №522/10371/25 шляхом надіслання вказаної справи на адресу Одеського апеляційного суду у найкоротший строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та в частині повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. .
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова