Справа №592/16823/25
Провадження №3/592/42/26
05 березня 2026 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков Ігор Геннадійович, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який працює на посаді водія-експедитора ТДВ “Глухівський хлібокомбінат» , РНОКПП НОМЕР_1 , -
10.10.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 478801 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Ткачовим Дмитром Юрійовичем. У вказаному протоколі зазначено про те, що 09.10.2025 о 23:19:38 в м. Суми по вул. Ковпака, буд. 19 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія гр-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою технічного приладу газоаналізатора Crater Alcotest 6810 aram 0470, що підтверджується тестом 2777 від 09.10.2025, з позитивним результатом якого (1,19 проміле) водій ОСОБА_1 був згоден, що зафіксовано на відеореєстратор Motorola Solutions VB-400 471973, чим порушив п/п “а» п. 2.9. Правил дорожнього руху - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. п. 1) .
05.02.2025 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення по справі про адміністративне правопорушення, із змісту яких вбачається, що він - ОСОБА_1 винним себе не визнає, факт знаходження за кермом автомобіля у нетверезому стані заперечує, оскільки в цей день він не вживав спиртних напоїв, був абсолютно тверезим. Надані поліцейським докази його винуватості є суперечливими та такими, що отримані й оформлені з порушенням норм чинного законодавства. Поліцейським до протоколу був долучений диск з матеріалами відеозапису, що складаються з 5-ти файлів. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського (1-відеозапис: 23:27:25) , співробітник поліції заявив про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, проте жодних конкретних ознак не назвав та не зафіксував, що свідчить про відсутність належних підстав для проведення огляду. З першого файлу відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Drager» , проте після отримання позитивного результату алкотестеру, він не погодився з ним. Потім поліцейський запитав: “З результатами на місці згодні?» . Він: “Ні» . Поліцейський: “Прослідувати для огляду в медичний заклад відмовляєтесь? » . Він: “Можем і в медичний» . Поліцейський: “Ні, або Ви хочете, або не хочете, якщо Вас задовольняє ця процедура, яку Ви пройшли на місці, в медичний заклад ми не будемо їхати» (1-й запис: 23:34:08) . Далі, замість того, щоб видати направлення на огляд та забезпечивши його доставлення до найближчого закладу охорони здоров'я, поліцейський повторно запитав: “В медичний заклад будете їхати? Відмовляєтеся? » (1-й запис: 23:35:07) . Проте, не отримавши від нього відмови, поліцейський одразу склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Слід зазначити про те, що після того, як він озвучив свою незгоду з результатом алкотестеру на місці зупинки транспортного засобу і до пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, поліцейський вже повідомив його: “Протокол складемо і розходимося» (1-й запис: 23:31:16) . Вказане свідчить про упередженість співробітників поліції та зацікавленість у результатах справи. Слід також зазначити про те, що поліцейський не роз'яснив йому можливість здати саме біологічні зразки в лікарні, що це є його правом, яке він може реалізувати, якщо не згоден з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Очевидним є те, що поліцейський не вважав за потрібне доставляти його до закладу охорони здоров'я. Він вважає, що його необізнаність в процедурі проведення огляду при відсутності з боку представника держави зрозумілого роз'яснення відповідних прав на оспорювання результату огляду, вчиненого на місці події, може бути розцінена як порушення його права на захист. Про це свідчить і те, що він, з огляду на свою юридичну необізнаність, в порівнянні з представником держави знаходився в уразливому стані, в зв'язку з чим він не знав і не розумів сутність усієї процедури проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Отже, із наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення не підтверджено законність складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього - ОСОБА_1 внаслідок недотримання вимог п. п. 8, 9 розд. II Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» , затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 за № 1452/735, та відсутності даних про те, що він співробітникам поліції, за формою, наведеною в додатку № 1 до Інструкції 1452/735, направлявся на огляд до закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду на встановлення перебування в стані алкогольного сп'яніння, незважаючи на те, що він не погодився з результатами алкотестеру, на місці зупинки транспортного засобу та був згодний пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я для встановлення перебування чи не перебування в стані алкогольного сп'яніння і не відмовлявся від цього. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 розд.1 Інструкції, п. п. 6, 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Згідно п. п. 4, б Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Аналогічне передбачено п. п. 7, 9 розд. II Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» , затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 за № 1452/735. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Слід зауважити на тому, що незгода водія із результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки не утворює складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки наслідок такої незгоди лише зобов'язує поліцейського до процесуальних дій, визначених законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП) , які у даному випадку не були поліцейським вчинені, оскільки співробітник поліції не направив його для проведення медичного огляду на стан сп'яніння до відповідного закладу охорони здоров'я. Викладене є порушенням встановленої законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 розд. І Інструкції, п. п. 6, 8 Порядку) процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, що має наслідком її недійсність (ч. 5 ст. 266 КУпАП) , а складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у даному випадку мало місце без дотримання обов'язкових умов, які законом передбачені як підстави для вчинення такої процесуальної дії. На його думку, недотримання поліцейським положень ст. 266 КУпАП та вищенаведених підзаконних нормативних актів, які регламентують порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, викликає сумнів у справжності обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому є грубим порушенням вимог закону та є безумовною підставою для визнання процедури огляду на стан сп'яніння недійсним, як прямо передбачено ч. 5 ст. 266 КУпАП. За вказаних обставин, неможливо взяти даний протокол та додані до нього докази за основу доведеності його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він вважає, що оскільки наявність чи відсутність стану сп'яніння у водія встановлюється лише на підставі огляду, проведеного у відповідності до вимог закону, а його огляд на стан сп'яніння фактично є недійсним, тому його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21, 22 рішення у справі “Надточій проти України» , п. 33 рішення у справі “Гурепка проти України» ) , що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України. В протоколі про адміністративне правопорушення йому інкриміновано порушення п. 2.9. Прави дорожнього руху, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Водночас жодного медичного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проведено не було, а відповідний медичний висновок у матеріалах справи відсутній. Із наявних доказів вбачається, що поліцейський фактично розцінив його дії як відмову від проходження огляду в медичному закладі (1-й запис: 23:35:07) , що за своєю правовою природою відповідає п. 2.5. Правил дорожнього руху, однак така кваліфікація у протоколі не зазначена. Таким чином, обвинувачення за п. 2.9. Правил дорожнього руху не підтверджене жодним належним та допустимим доказом. Тобто, в протоколі про адміністративне правопорушення при викладенні суті інкримінованого йому адміністративного правопорушення невірно зазначено суть обвинувачення, а саме: про те, що діями ОСОБА_1 було порушено вимоги п/п “а» п. 2.9. Правил дорожнього руху. Отже, фабула протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам та вказаній нормі та і позбавляє його захищатись від висунутого обвинувачення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, якщо в протоколі про адміністративне правопорушення фабула відображена неповно або невірно, суд не може самостійно її доповнювати чи уточнювати (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Малофєєва проти Росії» та “Карелін проти Росії» ) , в яких йдеться про те, коли викладена у протоколі про адміністративне правопорушення фабула не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) . Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення. З огляду на наведене, він приходить до висновку про те, що згаданий протокол про адміністративне правопорушення був складений із істотними порушеннями вимог закону, відомості, викладені в ньому не можуть бути використані у суді як доказ у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищенаведене, він вважає, що, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, відтак незазначення у протоколі про адміністративне правопорушення об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, яка полягала у відмові від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння, зокрема, вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, який порушив водій, є підставою для закриттям провадження в справі у зв'зку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі наведеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, він просив закрити провадження у справі відносно нього - ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (вхідний № 4661/21 від 05.02.2025) (а. п. 17-20) .
В судове засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не прибув. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Його неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті (а. п. 10, 12, 14, 16) .
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно п. 7 розд. І, п. п. 8, 9 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15#Text) .
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-10#Text) .
Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд встановив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 2 ст. 287 КУпАП, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Ігор БИЧКОВ