ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/579/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря,
секретар судового засідання: І.С. Мисько,
за участю представників:
від позивача: П.А. Яковенко,
від відповідача: Н.С. Іщенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 (суддя Н.О. Семенчук, м. Миколаїв, повну ухвалу складено 26.12.2025) про відстрочення виконання рішення суду
у справі №915/579/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до відповідача: Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго»
про стягнення 140270911,55 грн,
Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» суму основного боргу у розмірі 144767809,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської від 23.06.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4496897,95 грн за відсутністю предмету спору.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 позов задоволено. Стягнуто з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» суму основного боргу у розмірі 140270911,55 грн та судовий збір у розмірі 423920,00 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 423920,00 грн.
В подальшому, ухвалою суду першої інстанції від 07.08.2025, зокрема, відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 до 23.12.2025.
Короткий зміст заяви про розстрочення виконання рішення суду та оскаржуваної ухвали
У грудні 2025 року Обласне комунальне підприємство “Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою, в якій просило відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 до 22.06.2026.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що визнає наявність заборгованості за рішенням по справі №915/579/25, не відмовляється та не ухиляється від її сплати, однак існують обставини, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом, зокрема, важкий фінансовий стан, дія Меморандуму, яким забороняється застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг тарифів на послуги з постачання теплової енергії, розмір яких перевищує розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020/2021 років, а також забороною підвищення тарифів згідно із Законом України №2479-IX від 29.07.2022, низька платоспроможність споживачів, наявність значної непогашеної заборгованості споживачів перед відповідачем, наявність зобов'язань відповідача також виконувати інші судові рішення.
На думку відповідача, такі обставини можуть істотно ускладнити виконання судового рішення по даній справі, а відстрочення його виконання матиме важливе значення для стабілізації господарської діяльності підприємства, не доведення його до банкрутства та надасть можливість отримувати кошти для поступового погашення суми заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 заяву Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» про відстрочення виконання рішення задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 до 22 червня 2026 року.
Мотивуючи прийняття вказаної ухвали, місцевий господарський суд взяв до уваги, що під час розгляду даної справи, після ухвалення судом рішення та після постановлення судом ухвали про відстрочення виконання рішення відповідачем здійснюються часткові погашення суми основного боргу на користь позивача, відповідач визнає наявність обов'язку сплати позивачу заборгованості за спожитий газ згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає шляхи та вживає заходи для погашення стягнутої за рішенням суду заборгованості.
При цьому, судом враховано, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.
Враховуючи викладене, суд зазначив, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов'язань, зокрема і перед позивачем. За переконанням суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків для споживачів теплової енергії в умовах воєнного стану.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго» у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 331 ГПК України.
На думку позивача, обставини, на які посилається відповідач, не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, якими виконання рішення суду ускладнюється чи видається неможливим, а відповідно і не можуть бути підставами для надання відстрочення виконання судового рішення виходячи з наступного.
Так, відповідач вже звертався до місцевого суду з питання відстрочення виконання рішення суду у цій справі. Зокрема, у рішенні господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 відповідачу відмовлено у відстроченні виконання рішення суду. В подальшому, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2025 у справі №915/579/25 відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2025 у справі №915/579/25 строком до 23.12.2025.
Проте місцевий суд не врахував доводи позивача, який зазначав про те, що відповідач самостійно не виконує рішення суду, а кошти позивач отримує виключно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №812 (у тому числі і за іншими договорами). Судовий збір сплачений відповідачем ще до моменту його першого звернення до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду. Щодо посилання на позитивну динаміку до зменшення суми заборгованості, то поза увагою суду залишилось те, що значна сума заборгованості так і не сплачена, надана судом відстрочка виконання рішення суду до 23.12.2025 не призвела до реального виконання рішення суду та не забезпечила стягувачу можливість реального отримання грошових коштів.
Скаржник вказує, що постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря не єдиний вид діяльності відповідача, а останній також здійснює і інші види діяльності, від яких може отримувати дохід, що не було враховано місцевим господарським судом. Крім того, фінансова звітність підприємства є тільки одним з елементів, які свідчать про складний фінансовий стан підприємства, який в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайною і не прогнозованою обставиною. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.
Місцевий суд, оцінюючи збитковість діяльності відповідача, обмежився виключно дослідженням його фінансового звіту за 9 місяців 2025 року, натомість всю відповідальність переклав на позивача, зазначивши, що останній не надав доказів на підтвердження того, що у зв'язку із відстроченням виконання рішення суду, позивачу буде завдано збитки або він змушений буде понести додаткові витрати, хоча тягар доказування наявності обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, законодавцем покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення суду. Більше того, за вказаним рішенням суду до стягнення підлягає лише розмір основної заборгованості за використаний природний газ, Позивач виключив вимоги про стягнення з відповідача нарахованих на неї штрафних санкцій, передбачених як договором, так і законодавством.
Скаржник наголошує, що виконання рішення суду не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, тощо, оскільки обов'язковість виконання судових рішень, яка передбачена статтею 129-1 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Окремо апелянт зазначає, що відповідач також має зобов'язання і за іншими договорами постачання природного газу перед позивачем, а також за іншими договорами перед іншими особами, зокрема АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Газорозподільчі мережі України» в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України». Тому, навіть якщо і припустити, що відповідач в 2026 році отримає кошти від держави на погашення заборгованості з різниці в тарифах, то доказів того, що ці кошти будуть спрямовані на погашення заборгованості саме згідно цього судового рішення, не надано.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго» просить залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 - без змін.
Відповідач зазначає, що при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що негайне виконання рішення може порушити господарську діяльність ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення або зможе призвести до банкрутства підприємства, що також не буде сприяти можливості виконання рішення у справі. Судом правомірно враховано, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією
Крім того, відповідач звертає увагу, що господарські операції за Договором постачання природного газу №5691-ТКЕ(23)-22 від 01.09.2023 не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання відповідачем спірного договору є забезпечення потреб цивільного населення (в переважній більшості) тепловою енергією, а можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження до відповідача грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу зареєстровано судом апеляційної інстанції 05.01.2026 за вх.№22/26.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 автоматизований розподіл не відбувся у зв'язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/579/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати копії матеріалів справи №915/579/25, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
23.01.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали оскарження ухвали.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/579/25. Встановлено відповідачу строк до 18.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 18.02.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Призначено розгляд апеляційної скарги на 02.03.2026 об 11:30 год.
18.02.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
23.02.2026 представником Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго» подано заяву, в якій заявник просив забезпечити йому можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Також 23.02.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» подано заяву, в якій заявник просив забезпечити йому можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 задоволено вказані вище заяви та забезпечено участь представників сторін у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
У судовому засіданні 02.03.2026 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про відстрочення виконання рішення суду
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно із статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина п'ята статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи норми статті 331 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (частина третя статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1)ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Передбачені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року “Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Колегія суддів зазначає, що надання розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18.
Тож розстрочення/відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав,
Оскільки закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, апеляційний господарський суд враховує наступне.
Заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду обґрунтована обставинами, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом, зокрема, важкий фінансовий стан, дія Меморандуму, яким забороняється застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг тарифів на послуги з постачання теплової енергії, розмір яких перевищує розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020/2021 років, а також забороною підвищення тарифів згідно із Законом України №2479-IX від 29.07.2022, низька платоспроможність споживачів, наявність значної непогашеної заборгованості споживачів перед відповідачем, наявність зобов'язань відповідача також виконувати інші судові рішення.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку судом наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення, яке не перевищує одного року, і в даному випадку не вбачається, що суд використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням балансу інтересів сторін.
Доводи апеляційної скарги в частині недослідження судом фінансового становища відповідача зводяться фактично до переоцінки вказаних доказів.
Аргументи апелянта, що неплатоспроможність (скрутний фінансовий стан) не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення колегією суддів оцінюються критично, оскільки скрутне фінансове становище є лише однією з підстав, які враховано судом першої інстанції при наданні розстрочки.
Так, судом першої інстанції правильно враховано, що відповідач визнає наявність обов'язку сплатити заборгованість, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки вже здійснив часткове погашення суми основного боргу та судового збору, що не заперечується позивачем. При цьому, відповідач є оператором об'єктів критичної інфраструктури щодо діяльності з надання послуг населенню, що здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації, яка виражається, зокрема, в постійних масованих обстрілах критичної цивільної інфраструктури.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача, хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює, в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань.
Враховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинився відповідач, необхідність проведення ремонтних робіт об'єктів критичної інфраструктури, зруйнованих внаслідок військової агресії, з огляду на викладені інші обставини справи щодо скрутного фінансового становища відповідача та приймаючи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка у даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення, дію воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість відстрочення виконання судового рішення з підстав, зазначених заявником, та задоволення відповідної заяви відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відстрочивши виконання рішення суду на пів року (сумарно, з урахуванням попереднього відстрочення, на один рік), місцевий господарський суд забезпечив стабільну діяльність відповідача, як стратегічного підприємства в умовах воєнного стану країни та реальне виконання рішення суду.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Апеляційна скарга у переважній своїй частині фактично відтворює аргументи, які позивач уже викладав у запереченнях проти заяви про відстрочення та які були всебічно досліджені судом першої інстанції з наданням їм належної правової оцінки в оскаржуваній ухвалі. Зміст скарги не містить нових фактичних даних або правових аргументів, здатних спростувати встановлені судом першої інстанції обставини чи поставити під сумнів законність зроблених висновків.
Колегія суддів наголошує, що відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав, а тому у даному випадку не йдеться про ставлення під сумнів необхідності виконання чинного судового рішення чи його обов'язковості, а навпаки - про створення належних умов для такого виконання, враховуючи об'єктивні чинники, що впливають на таку спроможність боржника.
А тому міркування скаржника про неприйнятність застосування відстрочення через те, що воно ставить боржника у більш привілейоване становище, є фактичним запереченням процесуального інституту відстрочення як такого.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду щодо розстрочення виконання рішення суду.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284, ч.1 ст.287 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/579/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню у касаційному порядку відповідно до ч.1 ст.287 ГПК України.
Повну постанову складено 09.03.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир