04 березня 2026 року
м. Київ
справа № 450/4287/23
провадження № 61-13626св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач- ОСОБА_2 ,
третя особа- Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пітецького Віталія Вікторовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року у складі судді Кукси Д. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 18 грудня 2017 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб, який розірвано рішеннямМиколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/1809/19.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 .
Дитина проживає та зареєстрована разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .
27 серпня 2019 року Миколаївський районний суд Львівської області видав виконавчий лист № 447/718/19 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1 626,00 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами, складеним головним державним виконавцем Пустомитівського відділу ДВС у Львівському районі Львівської області ЗМУМІО при примусовому виконанні виконавчого листа № 447/718/19, станом на 01 серпня 2023 рокузаборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 84 497,80 грн. Відповідач взагалі не сплачував аліменти.
Зазначала, що відповідач покинув її ще до народження дитини, із пологового будинку її з дитиною не забрав. У 2019 році відповідач звертався до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини та ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року у справі № 447/1139/19 позовну заяву було повернуто позивачу.
ОСОБА_2 не дбає про свою дочку, разом із нею не проживає, повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не проявляє батьківської любові та заінтересованості щодо дочки, не цікавиться розвитком, станом здоров'я дитини, не бере участі у її вихованні, не піклується про її духовний та фізичний розвиток, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, допомогою при лікуванні, фінансово та матеріально не допомагає. Вихованням дитини займається лише вона та її мати, піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повністю її утримує.
24 вересня 2022 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 04 липня 2023 року № 105 затверджено висновок органу опіки та піклування міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цьому висновку зазначено, що відповідно до довідки, виданої лікарем-педіатром, за медичною допомогою для дитини звертається тільки мати ОСОБА_1 , сусіди повідомили, що за весь час вони ні разу не бачили батька дитини, дівчинка завжди перебуває з матір'ю. На засідання комісії відповідач не з'явився. Батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків від народження дитини, не займається її навчанням, вихованням, не піклується про стан здоров'я дитини, не надає матеріальної допомоги.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пітецького В. В. залишено без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачка не довела навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків та його винної поведінки.
Встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дочки, врахувавши бажання батька спілкуватися з дитиною, а також те, що батько малолітньої дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає брати участь у її вихованні, судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав.
Суди також зазначили, що факт подання відповідачем позовної заяви до суду 22 травня 2019 року про виключення його з актового запису про народження дитини не може свідчити про умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків, враховуючи те, що вказаний позов було повернуто ОСОБА_2 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року та рішення у цій справі не ухвалювалось.
Також суди врахували, що дитина проживає з матір'ю, а відповідач, перебуваючи за межами України, не міг безпосередньо брати участь у вихованні дитини, спілкуватися з нею, однак виявляв бажання брати участь у житті дитини, яка в силу свого малолітнього віку могла реалізовувати можливість спілкування з батьком лише за допомогою матері, а тому наведені позивачкою обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав без його попередження про зміну ставлення до дитини та застосування такого крайнього заходу впливу. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків, застосував насильство щодо дитини чи негативно впливає на духовний фізичний її розвиток тощо.
Оскільки поведінка відповідача загалом свідчить про його спроможність та волевиявлення виконувати свої батьківські обов'язки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пітецький В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач фактично самоусунувся (ухиляється) від виховання дочки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідач проживає за кордоном і жодного інтересу до дитини не виявляє.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на копію квитанції, згідно з якою 07 серпня 2024 року платник ОСОБА_6 здійснила платіж у розмірі 5 000,00 грн як оплату аліментів у ВП № НОМЕР_1, не врахували загальну суму заборгованості відповідача зі сплати аліментів.
Крім того, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 травня 2024 року у справі № 450/512/24 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 94 253,80 грн.
Суди зазначали, що поведінка відповідача загалом свідчить про його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов'язки, однак не врахували, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження цього. Відповідач лише посилається (через свого представника) на його бажання брати участь у вихованні дитини, але юридичних кроків в цьому напрямку немає. Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до дитини.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21), від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21).
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 жовтня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_8 Луспеник Д. Д .
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2025 року, в зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_8 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2026 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 грудня 2017 року між позивачкою та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 02 березня 2020 року у справі № 447/1809/19.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 .
Дитина проживає та зареєстрована разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24 липня 2019 року у справі № 447/718/19 стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 626,00 грн щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки до суду з 02 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року у справі № 447/1139/19 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини повернуто позивачу.
Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами, складеним головним державним виконавцем Пустомитівського відділу ДВС у Львівському районі Львівської області ЗМУМІО при примусовому виконанні виконавчого листа № 447/718/19, виданого 27 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області, станом на 01 серпня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 84 497,80 грн. Боржником сплачено 0,00 грн.
24 вересня 2022 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, прізвище позивачки після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області № 105 від 04 липня 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з копією квитанції від 07 серпня 2024 року платник ОСОБА_6 здійснила платіж у розмірі 5 000,00 грн як оплату аліментів у ВП № НОМЕР_1.
Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 25 вересня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 10 липня 2020 року до 13 січня 2022 року виїжджав за межі України. Так, 10 липня 2020 року виїхав за межі України - 27 вересня 2021 року в'їхав; 28 вересня 2021 року виїхав за межі України - 27 листопада 2021 року в'їхав; 10 грудня 2021 року виїхав за межі України - 03 січня 2022 року в'їхав; 13 січня 2022 року виїхав за межі України і після цього не перетинав кордону України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пітецького В. В. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка як підставу для позбавлення батьківських прав зазначала пункт 2 частини першої статті 164 СК України, тобто ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Так, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дочки, суди врахували бажання батька спілкуватися з дитиною, а також те, що батько малолітньої дитини заперечує проти позову про позбавлення батьківських прав й бажає брати участь у її вихованні.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 звертав увагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов'язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.
Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 Верховний Суд вказав, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. […] Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що саме лише заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову.
У справі, яка переглядається, орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через ухилення останнього від виконання батьківських обов'язків з виховання дитини.
У вказаному висновку зазначено, що від народження дитина батька взагалі не знає і ніколи не бачила. З березня 2018 року подружжя разом не проживало. Дитина проживає з матір'ю та вітчимом ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . У сім'ї виховується спільна дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на 01 квітня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини становить 77 993,80 грн. Відповідно до довідки, виданої лікарем-педіатром, за медичною допомогою для дитини звертається тільки мати ОСОБА_1 . ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є сусідами ОСОБА_1 та повідомили, що за весь час вони ні разу не бачили батька дитини, дівчинка завжди перебуває з матір'ю.
Суди попередніх інстанцій не надали вказаним обставинам належної оцінки, зокрема, що дитина від народження батька не знає і ніколи його не бачила.
Після народження дитини відповідач з дитиною не спілкувався, тривалі періоди часу перебував за кордоном, а 13 січня 2022 року ОСОБА_2 остаточно виїхав за кордон і з того часу до України не повертався.
Отже, протягом тривалого часу, враховуючи вік дитини, батько не бере участі у житті дочки, не підтримує з нею контакту, перебуває за межами України, що підтверджує відсутність між батьком та дитиною будь-якого емоційного чи духовного зв'язку.
Суди попередніх інстанцій не врахували відсутність будь-яких особистих відносин між дитиною та батьком, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя».
Посилаючись на те, що 07 серпня 2024 року платник ОСОБА_6 здійснила платіж у розмірі 5 000,00 грн як оплату аліментів у ВП № НОМЕР_1, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у період з квітня 2019 року до липня 2023 року відповідач взагалі не сплачував аліментів на утримання дочки, станом на 01 серпня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплаті аліментів становить 84 497,80 грн (а. с. 13-14), а платіж 07 серпня 2024 року здійснений під час розгляду судом цієї справи, і не самим відповідачем, а бабусею (матір'ю відповідача).
Суди попередніх інстанцій не перевірили, які саме активні дії вчиняв відповідач для здійснення своїх батьківських прав та обов'язків із 2018 року; хто, коли і у який спосіб створював йому перешкоди у спілкуванні з дитиною; чи звертався він до органу опіки та піклування або суду для захисту своїх прав та інтересів дитини на контакт з батьком.
За таких обставин, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору про позбавлення батьківських прав, судом встановлені не в повній мірі, а встановлення обставин справи і вирішення питання про оцінку доказів, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судом апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки повноваження апеляційного суду дозволяють виправити недоліки, допущені під час попереднього розгляду справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пітецького Віталія Вікторовича задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк