Київський апеляційний суд
26 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
заявника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.10.2025 скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та зобов'язання вчинити дії, повернута.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що скарга не підлягає розгляду в цьому суді, що згідно з п.2 ч.2 ст.304 КПК України є підставою для її повернення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати і направити матеріали провадження за його скаргою для розгляду по суті до суду першої інстанції (Печерського районного суду м. Києва або іншого суду загальної юрисдикції).
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що слідчий суддя дійшов безпідставного висновку, що скарга на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом, оскільки предметом скарги була не діяльність детективів у кримінальному провадженні, а факт невнесення відомостей до ЄРДР після подання ним заяви про кримінальне правопорушення, що є самостійною процесуальною дією, не пов'язаною з підслідністю. Також, посилаючись на ч.7 ст.214 КПК України, вважає, що бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може бути оскаржена будь-якому слідчому судді, незалежно від того, якому органу потенційно належить розслідування, а тому слідчий суддя неправомірно обмежив його право на доступ до суду.
Крім того, заявник вказує, що у призначений час судове засідання не відбулося, оскільки суддя і секретар не з'явилися і підключення до системи відеоконференцзв'язку не було. Отже, ухвала постановлена без проведення судового засідання, без участі сторін і без фіксації, що суперечить вимогам ст.ст.318, 321, 372 КПК України. До того ж, його у неналежний спосіб було повідомлено про судове засідання. 27.09.2025 йому надійшло повідомлення про виклик до суду на 11:40 годину 16.10.2025. Повідомлення було направлене поза межами підсистеми «Електронний суд», без реєстрації в «Електронному кабінеті» та без запису події в ЄСІТС. Лише 28.09.2025 в ЄСІТС з'явилась інформація про призначення судового засідання після його звернення до суду, в якому він просив визнати виклик недопустимим і забезпечити повторне повідомлення у встановленому законом порядку. Тож, факт неналежного повідомлення був офіційно зафіксований і підтверджений документально, проте слідчий суддя не вжив заходів для усунення порушення, що суперечить вимогам ст.ст.135-137 КПК України та Положенню про ЄСІТС. Всупереч цьому Положенню копія ухвали також була надіслана заявнику звичайною електронною поштою поза межами ЄСІТС, що, на думку заявника, суперечить принципу рівності сторін і підтверджує формальний характер здійснення судового контролю.
У судове засідання суду апеляційної інстанції детектив НАБУ, яке належним чином повідомлене про дату, час і місце апеляційного розгляду, не прибув і не повідомив про причини неприбуття. А тому відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи заявника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 засобами електронного зв'язку надіслав до НАБУ заяви, зареєстровані 08.09.2025 за №№ Т-10877, Т-10879, на які отримав лист № 112-294/27441 від 11.09.2025 про відсутність підстав для застосування НАБУ наданих повноважень у зв'язку з відсутністю в заявах викладу фактів та обставин, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ.
11.09.2025 ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.303 КПК України, подав до Печерського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність слідчого (детектива) НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, в якій просив слідчого суддю: визнати протиправною таку бездіяльність детективів НАБУ; зобов'язати детективів НАБУ невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту набрання ухвалою законної сили, внести до ЄРДР відомості за фактами, викладеними в його заявах, та розпочати досудове розслідування; зобов'язати прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (процесуального керівника) вирішити питання підслідності відповідно до ст.216 КПК України після внесення відомостей до ЄРДР.
Слідчий суддя в ухвалі послався на положення Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», ст.ст.331, 216 КПК України щодо предметної підсудності Вищого антикорупційного та підслідності кримінальних проваджень НАБУ і дійшов висновку, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у зазначених у скарзі кримінальних проваджень здійснюється слідчими суддями Вищого антикорупційного суду, оскільки ОСОБА_5 оскаржує бездіяльність НАБУ і заява про вчинення кримінальних правопорушень подана до НАБУ.
Згідно з ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
У разі якщо особа подала письмову заяву на одержання повісток про виклик у конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), днем вручення повістки про виклик до слідчого судді, суду є день отримання судом повідомлення про доставлення повістки про виклик до слідчого судді, суду на офіційну електронну адресу особи.
Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
Як зазначає сам ОСОБА_5 , він був повідомлений про дату, час і місце судового засідання і отримав копію ухвали слідчого судді, які були надіслані йому електронною поштою. А тому, стверджуючи про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону і формальний характер здійснення судового контролю, що виразилось у здійсненні цих процесуальних дій не через ЄСІТС, і при цьому в більшості рандомно посилаючись на норми КПК України, які регулюють зовсім інші питання, заявник сам вдається до надмірного формалізму. Враховуючи те, що мета процесуальних дій була досягнута, адже ОСОБА_5 отримав і повідомлення про розгляд справи, і копію ухвали, його права порушені не були.
Також відсутні підстави вважати, що судове засідання не відбувалось. Слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання заявника про забезпечення його участі в розгляді скарги в режимі відеоконференцзв'язку, детектив НАБУ в судове засідання не прибув, а тому згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось, проте вівся журнал судового засідання, що спростовує доводи заявника.
Разом з тим, як слушно вказує ОСОБА_5 , подання ним заяв про кримінальні правопорушення до НАБУ не свідчить, що скарга на бездіяльність детектива має розглядатись слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45Кримінального кодексу України, статтями 2062, 209, 211, 3662, 3663 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
У скарзі на бездіяльність ОСОБА_5 вказував, що у заявах про кримінальні правопорушення він повідомляв про можливе вчинення суддями та працівниками Печерського районного суду м. Києва кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.366, 367 КПК України, кримінальні провадження стосовно яких у будь-якому разі не підсудні Вищому антикорупційному суду.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, ухвала не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки слідчим суддею допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що згідно зі ст.ст.404, 412 КПК України є підставою для скасування ухвали з постановленням нової ухвали про призначення нового розгляду у суді першої інстанції і задоволення апеляційних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року, якою скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання вчинити дії, повернуто, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3