Постанова від 22.01.2026 по справі 357/188/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2555/2026

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ Справа № 357/188/24

22 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Батури Павла Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року та за апеляційними скаргами представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвоката Лабика Руслана Романовича, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Батури Павла Олександровича на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Цукурова В. П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позовні вимоги обгрунтовували тим, що 23 вересня 2021 року, близько 06:03 год., за адресою: Київська областьБілоцерківський район м. Узин, на перехресті вул. Волі та вул. Світанкова, сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки: «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок даної ДТП велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Білоцерківської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих травм помер.

За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Київській області внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111330002308.

Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111330002308, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, триває та здійснюється Головним управлінням Національної поліції в Київській області.

Вищевказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.09.2021року, протоколом огляду місця ДТП від 23.09.2021 року, поясненнями водія ОСОБА_1 , постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 27.09.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , постановою про визначення кваліфікації кримінального правопорушення від 04.10.2021 року, висновком експертного дослідження №735 від 05.10.2021 року, висновком експерта № 926-735 від 19.10.2021 року та свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 .

У результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, близьким родичам потерпілого, а саме: матері - ОСОБА_2 , дружині - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_4 та дочці - ОСОБА_5 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Станом на дату ДТП, пивільно-правова відповідальність відповідача, пов'язана з експлуатацію забезпеченого транспортного засобу марки «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1145961 (чинного на дату ДТП).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2022 року у справі№357/15524/21 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на користь ОСОБА_5 7 260,00 гривень у відшкодування витрат на поховання потерпілого та 18 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на користь ОСОБА_2 18 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди та 205 408,91 гривень у відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника.

Станом на 04 січня 2024 року страховик виконав рішення суду №357/15524/21 у повному обсязі.

Проте, сума страхового відшкодування моральної шкоди, яку здійснив страховик, є значно меншою, ніж та фактична, яку було завдано позивачам. Саме тому позивачі прийняли рішення про звернення до суду зпозовом до водія, який спричинив ДТП, за відшкодуванням решти розміру заподіяної шкоди.

Зазначали, що згідно матеріалів кримінального провадження смерть потерпілого була прямим причинним наслідком указаної дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Смерть потерпілого була прямим причинним наслідком цієї пригоди.

Саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду, завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦКУ, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

ДТП, внаслідок якої позивачам завдано шкоди, сталася за участі автомобіля «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу, під його ж керуванням, та котрий на момент цієї пригоди не перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах та не керував вказаним транспортним засобом в силу виконання трудових чи цивільно-правових відносин. Таким чином, водій автомобіля «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі та зобов'язаний відшкодувати заподіяну ним шкоду.

Особами, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_6 є: його мати - ОСОБА_2 ; дружина - ОСОБА_3 ; дочка - ОСОБА_4 ; дочка - ОСОБА_5 .

Щодо розміру моральної шкоди,заподіяної матері потерпілого - ОСОБА_2 остання зазначала, що вона втратила сина, найближчу близьку людину, який був її опорою та підтримкою. Повністю зруйновано її нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Позивач-1 була близькою зі своїм сином, оскільки вони постійно проживали разом та постійно спілкувалися. Втрата сина тягне за собою необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя на даний час та у майбутньому. Їй важко оцінити глибину душевних страждань, оскільки такі страждання більше ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин між нею та її загиблим сином, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата матір'ю свого сина є найтяжчою втратою. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Щодо характеру та обсягу страждань - смерть сина є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Страждання пов'язані зі смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата сина є непоправною подією. Загиблий син постійно проживав разом із матір'ю, кожного дня вони бачилися та спілкувалися. Усі свята вона проводила зі своїм сином. Вона відчуває пригніченість, депресію, страждання, які кожні святкові дні підсилюються, оскільки згадує, що ці свята вона могла святкувати зі своїм сином, якби не дорожньо-транспортна пригода. Після смерті сина вона не може повноцінно жити також і в частині святкування, оскільки тепер в будь-яке релігійне свято чи важливу подію вона не може перебувати у святковому настрої через втрату сина, що зруйнувало її нормальний життєвий устрій. Враховуючи те, що після смерті сина вона в майбутньому позбавлена будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть сина повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв'язки, позивач ОСОБА_2 оцінює мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті 800 000,00 грн, який нею визначений з урахуванням тієї матеріальної та нематеріальної допомоги, яку їй надавав син та міг надати в майбутньому. Ураховуючи частку моральної шкоди, яка була відшкодована їй за рахунок ПРАТ «СГ «ТАС» (18000,00 грн), то решта суми моральної шкоди, завданої їй внаслідок смерті її сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 782 000,00 грн.

Щодо розміру моральної шкоди,заподіяної дружині - ОСОБА_3 , остання зазначила, що вона втратила чоловіка, найближчу близьку людину, який був її опорою та підтримкою. Повністю зруйновано її нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Вона була близькою зі своїм чоловіком, оскільки вони постійно проживали разом та постійно спілкувалися. Утрата чоловіка тягне за собою необхідність докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя і викликає таку необхідність також і в майбутньому. Їй важко оцінити глибину душевних страждань, оскільки такі страждання більше ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин між нею та її загиблим чоловіком, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата дружиною свого чоловіка є найтяжчою втратою. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Смерть чоловіка є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Страждання пов'язані зі смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата чоловіка є непоправною подією. Загиблий чоловік постійно проживав разом із дружиною, кожного дня вони бачилися та спілкувалися. Усі свята вона проводила зі своїм чоловіком. Вона відчуває пригніченість, депресію, страждання, які кожні святкові дні підсилюються, оскільки вона згадує, що ці свята вона могла святкувати зі своїм чоловіком, якби не дорожньо-транспортна пригода. Її з чоловіком об'єднували спільні традиції, вони разом святкували різні події, свята, дні народження. Після смерті чоловіка вона не може повноцінно жити також і в частині святкування, оскільки тепер в будь-яке релігійне свято чи важливу подію вона не може перебувати у святковому настрої через втрату чоловіка, що зруйнувало її нормальний життєвий устрій. До цього ж, після смерті чоловіка вона разом із своїми дочками повинна тепер здійснювати догляд за матір'ю чоловіка, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду. Враховуючи те, що після смерті чоловіка, вона в майбутньому позбавлена будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть чоловіка повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв'язки, позивач ОСОБА_3 оцінює мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті 800 000,00 грн, який був визначений з урахуванням тієї матеріальної та нематеріальної допомоги, яку надавав чоловік та міг надати в майбутньому. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка була відшкодована за рахунок ПРАТ «СГ «ТАС» (18000,00 грн), то решта суми моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок смерті її чоловіка в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 782 000,00 грн..

Щодо розміру моральної шкоди,заподіяної дочкам - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , останні зазначали, що втратили рідного батька, близьку їм людину, який був їх опорою та підтримкою протягом всього їх життя. Повністю зруйновано їх нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Вони були близькими з батьком, оскільки всі проживала разом однією сім'єю та постійно бачилися і спілкувалися. Утрата батька тягне за собою необхідність докладати додаткових зусиль і викликає таку необхідність також і в майбутньому. Їм важко оцінити глибину душевних страждань, оскільки такі страждання більше ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин між ними та їх загиблим батьком, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата дітьми свого батька є найтяжчою втратою. Утрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Смерть батька для них є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Страждання пов'язані зі смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата батька є непоправною подією. Загиблий батько кожного дня бачився з ними та їх дітьми. Усі свята вони проводили зі своїм батьком в колі сім'ї. Вони відчувають пригніченість, депресію, страждання, які кожні святкові дні підсилюються, оскільки вони згадують, що ці свята вони могли б святкувати зі своїм батьком, якби не дорожньо-транспортна пригода. З батьком їх об'єднували спільні традиції, разом святкували різні події, свята, дні народження. Після смерті батька вони не можуть повноцінно жити також і в частині святкування, оскільки тепер в будь-яке релігійне свято чи важливу подію вони не можуть перебувати у святковому настрої через втрату батька, що зруйнувало їх нормальний життєвий устрій. До цього ж, після смерті батька вони разом із своєю матір'ю повинні тепер здійснювати догляд за своєю бабусею, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного стороннього догляду та якою раніше опікувався батько. Враховуючи те, що після смерті батька вони позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблого, а також те, що смерть батька повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв'язки, позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 800 000,00 грн кожному, який був визначений з урахуванням тієї матеріальної та нематеріальної допомоги, яку надавав батько та міг надати в майбутньому. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яка була відшкодована за рахунок ПРАТ «СГ «ТАС» (по 18000,00 грн), то решта суми моральної шкоди, завданої позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 внаслідок смерті їх батька в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить по 782 000,00 грн кожному.

З урахуванням наведених обставин, позивачі ОСОБА_22, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 782 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 782 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 782 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 782 000,00 грн моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 78 200,00 (сімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 78 200,00 (сімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 78 200,00 (сімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 78 200,00 (сімдесят вісім тисяч двісті гривень 00 копійок) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 4844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року заяви представників сторін про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1955,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1955,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1955,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1955,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5625,00 гривень (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5625,00 гривень (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5625,00 гривень (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5625,00 гривень (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Батура Павло Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року та ухвалити новесудове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати, понесені ним у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: судовий збір у розмірі 4692,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, не в достатній мірі врахував наявність в діях потерпілого велосипедиста ОСОБА_6 грубої необережності через нехтування правилами дорожнього руху, відсутності у водія ОСОБА_1 технічної можливості попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду - зіткнення з велосипедистом, тобто, наявність підстав для суттєвого зменшення розміру моральної шкоди відповідно до частини другої статі 1193 ЦК України.

А враховуючи незначний дохід відповідача, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, стягнуте оскаржуваним рішенням суду відшкодування моральної шкоди по 78 200,00 грн. кожному позивачу, на загальну суму 312 800,00 грн, є для відповідача занадто обтяжливим, що суд першої інстанції залишив поза увагою.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не повністю враховано, що розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

В даному випадку, втрати немайнового характеру на відшкодування моральної шкоди потерпілих повністю покриваються страховим відшкодуванням, що сплачене та підлягає сплаті саме ПАТ «Страхова група «ТАС», яка є достатньою та такою, що відповідає принципу розумності та справедливості. Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у справі №357/12106/20 від 15.03.2023, яка судом першої інстанції була застосована не в повній мірі.

Зазначає, що на підтвердження матеріального стану відповідачем надано до суду копії документів з яких вбачається, що відповідач зареєстрований як фізична особа- підприємець, отримав дохід за 2023 рік у розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується податковою декларацією єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік. Тобто, середній щомісячний дохід відповідача складає 5835,00 грн. На утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітній син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дружина відповідача - ОСОБА_13 , працює молодшою медичною сестрою з догляду за хворими Білоцерківського психоневрологічного інтернату та отримує середньомісячну заробітну плату у розмірі 11759,40 грн.

Також, судом першої інстанції з відповідача на користь держави стягнуто судовий збір в більшому розмірі - 4844,80 грн, оскільки розмір судового збору пропорційного задоволених вимог мав складати 3128,00 грн.

Щодо судових витрат зазначає, що у зв'язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн., докази понесення яких були додані до відзиву на позовну заяву.

У зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідач поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 4692,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений умовами договору про надання правничої допомоги №63/ЦС від 09.09.2025 року, додатком додоговору №1 від 09.09.2025року, рахунком-фактурою №63/ЦС/2025 від 09.09.2025 року та платіжною інструкцією від 09.09.2025 року.

Вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Сторони не погоджуючись із додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Лабик Руслан Романович просить змінити додаткове рішення в частині зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу з 19 550,00 грн до 1 955,00 грн, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким збільшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 19 550,00 грн кожному позивачу; скасувати додаткове рішення в частині стягнення з позивачів на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з позивачів на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необгрунтованим.

Зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір судових витрат на професійну правничу допомогу з 19 550,00 грн до 1 955,00 грн, виходив із пропорційності задоволених позовних вимог. Проте, суд першої інстанції не врахував того, що у клопотанні позивачів про стягнення судових витрат вже було враховано принцим пропорційності задоволених позовних вимог, враховуючи те, що гонорар адвокатського об'єднання становить 25% від фактично стягнутої на користь Клієнта суми грошової компенсації. Оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивачів частково, присудивши по 78 200,00 грн моральної шкоди кожному позивачу (замість заявлених 782 000,00 грн.), то сума судових витрат у розмірі 19 550,00 грн. (25% від 78200,00 грн.) вже є результатом застосування принципу пропорційності до фактично стягнутої суми.

Таким чином, подальше зменшення цієї суми до 1 955,00 грн, на переконання сторони позивача,є необґрунтованим подвійним застосуванням принципу пропорційності.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу з позивачів на користь відповідача зазначає, що спір між сторонами виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягають в тому, що останній своєю протиправною поведінкою заподіяв шкоду життю сина/чоловіка/батька позивачів. В суді першої інстанції відповідач тричі відмовився від мирного врегулювання спору.

Відповідно до частини 9 статті 142 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи поведінку відповідача, а саме те, що відповідач заподіяв шкоди позивачам, а також фінансовий стан позивачів та не доведення відповідачем необхідності у таких витратах, сторони позивача вважає, що судові витрати, які поніс відповідач, слід покласти на останнього в повному обсязі.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Батура Павло Олександрович просить суд скасувати додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2025 у справі №357/188/24 і ухвалити нове судове рішення яким в задоволенні заяви представника позивачів про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю; задовольнити заяву представника відповідача та стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував норми матеріального права, в тому числі, положення ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», ст. 137, ст.141 ЦПК України.

Зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 550,00грн. на кожного з позивачів, а всього 78 200,00 грн, є надмірно завищеними, не відповідає складності справи та критерію розумності розміру правничої допомоги.

Представником позивачів подано один спільний позов від чотирьох позивачів, надавалась правнича допомога в одній цивільній справі, надавались пояснення, заявлялись клопотання, подавались процесуальні документи в одному екземплярі від імені відразу чотирьох позивачів. Тобто, витрати кожного з позивачів збільшені в чотири рази.

Крім того, відповідно до умов договорів про надання професійної правничої допомоги та додатків до нього, укладених між позивачами та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», вартість послуг Адвокатського об'єднання по стягненню в користь Клієнта грошової компенсації за спричинену Клієнту шкоду становить суму, що розраховується у відсотках від фактично стягнутої на користь Клієнта суми грошової компенсації за спричинену шкоду.

Враховуючи те, що грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, фактично не сплачені, встановлені договором обставини для сплати послуг за правничу допомогу не настали.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що згідно умов договорів про надання професійної правничої допомоги, укладених між позивачами та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», на даний час у позивачів не виникло обов'язку оплачувати послуги Адвокатського об'єднання, тому неможливо встановити розмір витрат позивачів на професійну правничу допомогу, а відтак і відсутні правові підстави для їх стягнення.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді першої інстанції, зазначає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи те, що відповідачем оскаржується рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2025 року у справі №357/188/24 в апеляційному порядку з проханням ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відмовити, то витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді першої інстанції, підлягають стягненню з позивачів в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Лабик Руслан Романович, посилаючись на те, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2025 року у справі № 357/188/24 - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачів по 19 550,00 грн (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень нуль копійок) кожному судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що вимога відповідачапро відмову у позові повністю прямо суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, груба необережність потерпілого може бути підставою лише для зменшення розміру відшкодування, але не є підставою для повного звільнення від відповідальності та відмови у позові.

Обов'язок відповідача відшкодувати шкоду є безумовним, оскільки смерть потерпілого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Сторони позивача звертає увагу суду на те, що станом на дату цього розгляду, досудове розслідування триває, а висновки слідчого визнані судом передчасними та необґрунтованими.

А вина потерпілого, на яку посилається відповідач, не була доведена у ході слідства, що і стало підставою для скасування постанови про закриття справи.

Отже, доводи відповідача про відсутність його вини та наявність грубої необережності потерпілого повністю спростовуються матеріалами справи, які навпаки, вказують на грубі та свідомі порушення ПДР самим відповідачем.

Щодо поведінки відповідача та засад справедливості сторона позивача зазначає, що з моменту ДТП (23.09.2021 року) відповідачем не надано жодних доказів того, що він висловив родині загиблого співчуття чи запропонував будь-яку, навіть символічну, матеріальну чи моральну підтримку; під час розгляду справи в суді першої інстанції, головуючий суддя тричі пропонував сторонам примиритись. Сторона позивачів погоджувалась на мирне врегулювання, проте відповідач категорично виступив з відмовою. Внаслідок ДТП позивачі втратили найближчу людину.

Сторона позивача вважає, що суд першої інстанції, стягнувши лише 10% від заявленої суми (78 200 грн замість 782 000 грн), вже повною мірою врахував скрутне матеріальне становище відповідача та недоведену грубу необережність потерпілого.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки його відповідальність як володільця джерела підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини (ст. 1187 ЦК), а посилання на закриття кримінального провадження є недійсним.

Щодо судових витрат зазначає, що позивачі очікують можливість понесення судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді - по 78200,00 грн, що становить 25% від визначеного судом розміру відшкодування позивачам.

Згідно з умовами укладених договорів про надання професійної правничої допомоги кожний із позивачі зобов'язаний сплатити Адвокатському об'єднанню по 19550,00 грн, що становить 25% від 78200,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, позивачами надано: договори про надання професійної правничої допомоги, укладені між Позивачами та Адвокатським об'єднанням (копію договору додано до позовної заяви); додатки до договорів про надання професійної правничої допомоги, укладені між Позивачами та Адвокатським об'єднанням (копію договору додано до позовної заяви); детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги (додається до заяви).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Батура Павло Олександрович просить апеляційну скаргу представника позивачів Лабика Руслана Романовича на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.09.2025 у справі №357/188/24 залишити без задоволення.

Зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачами у справі №357/188/24 є неспівмірними зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг; не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а відтак, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, при визначені розміру витрат позивачів на професійну правничу допомогу в сумі 19550,00грн на кожного з позивачів, а всього 78200,00 грн, не враховано відсутність вини та незначний дохід відповідача, наявність на його утриманні неповнолітнього сина.

До того ж, згідно умов договорів про надання професійної правничої допомоги, укладених між позивачами та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч», на даний час у позивачів не виникло обов'язку оплачувати послуги Адвокатського об'єднання, тому неможливо встановити розмір витрат позивачів на професійну правничу допомогу, а відтак і відсутні правові підстави для їх стягнення.

Щодо стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з позивачів на користь відповідача зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді першої інстанції, визначений умовами договору про надання правничої допомоги №06/ ЦС від 15.01.2024 року, додатком до договору №1 від 15.01.2024 року, рахунком-фактурою №06/ ЦС/2024 від 15.01.2024 року та платіжною інструкцією від 16.01.2024 року.

Відповідно до п.3 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15.01.2024 року, сторони домовились, що вартість правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15.01.2024 року складає 25 000,00 грн. (Двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) та є фіксованою сумою і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи те, що відповідачем оскаржується рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2025 року у справі №357/188/24 в апеляційному порядку з проханням ухвалити нове рішення, за яким в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відмовити, то витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді першої інстанції, підлягають стягненню з позивачів в повному обсязі.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Лабик Руслан Романович підтримав доводи апеляційної скарги, поданої в інтересах позивачів на додаткове рішення суду першої інстанції,та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Батура Павло Олександрович просив задовольнити апеляційні скарги відповідача на основне та додаткове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 вересня 2021 року, близько 06:03 год., за адресою: Київська областьБілоцерківський район м. Узин, на перехресті вул. Волі та вул. Світанкова, відбулась дорожньо-транспортна пригода в якій водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля (не встановлено чи він рухався на велосипеді чи котив його поруч себе). В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження та 23 вересня 2021 року був доставлений до Білоцерківської ЦРЛ. ІНФОРМАЦІЯ_5 в реанімаційному відділенні Білоцерківської ЦРЛ ОСОБА_15. Смерть ОСОБА_15 від закритої травми тулуба з ушкодженням ребер та лівої легені з крововтратою.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111330002308.

Вищевказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 вересня 2021 року, протоколом огляду місця ДТП від 23 вересня 2021 року, поясненнями водія ОСОБА_1 , постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 27 вересня 2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , постановою про визначення кваліфікації кримінального правопорушення від 04 жовтня 2021 року, висновком експертного дослідження №735 від 05 жовтня 2021 року, висновком експерта № 926-735 від 19 жовтня 2021 року, свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 (а.с. 32, 33-49, 50, 51-53, 54-58, 59-61, 62-76, 82-84, 95 том 1).

Матеріали кримінального провадження № 12021111330002308 перебували у провадженні Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області.

27 червня 2025 року постановою старшого слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області майора поліції Яновського О.В. кримінальне провадження №1202111000002308 від 27 вересня 2021 року, за частиною 2 статті 286 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (встановлено відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

У постанові про закриття кримінального провадження №1202111000002308 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 вересня 2021 року, близько 06 години 00 хвилин, за адресою: Київська область Білоцерківський район місто Узин перехрестя вулиці Волі та вулиці Світанкова, встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT CONNECT», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Волі зі сторони вулиці Заводська в напрямку міста Кагарлик, в місті Узин Білоцерківського району Київської області, біля будинку №24 по вулиці Волі допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (на даний час не встановлено, чи велосипедист рухався на велосипеді чи котив його поруч себе), який перетинав проїзну частину дороги справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, насталипо причині порушення велосипедистом ОСОБА_6 вимог п. 6.2, 6.6. а), 19.1 б), 31.6 б) п. 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року. Указане порушення вимог Правил дорожнього руху України велосипедистом ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 - також загинув (а.с. 119-128том 3).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, пов'язана з експлуатацію забезпеченого транспортного засобу марки «FORD TRANSIT CONNECT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована АТ «СГ «ТАС» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1145961 від 10.09.2021 року (чинного на дату ДТП) (а.с. 128 том 1).

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв'язку із смертю ОСОБА_15 а є: його мати ОСОБА_2 ; дружина ОСОБА_3 ; дочка ОСОБА_4 ; дочка ОСОБА_5 - позивачі у справі (а.с. 99, 111, 117, 123, 124 том 1).

ОСОБА_6 постійно проживав разом із позивачами, що підтверджується довідкою Узинської міської ради від 17 листопада 2021 року №11-14-4070 (а.с. 97том 1).

Позивач ОСОБА_2 перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_15 , що підтверджується актом про засвідчення факту перебування на утриманні від 17 листопада 2021 року (а.с. 103том 1).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2022 року у справі №357/15524/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_5 7 260,00 гривеньу відшкодування витрат на поховання потерпілого та 18 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на користь ОСОБА_2 18 000,00 гривень увідшкодування моральної шкоди та 205 408,91 гривень у відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника(а.с. 129-135 том 1).

На виконання ухвали суду від 21 березня 2024 року про витребування доказів Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» листом від 12 квітня 2024 року №01-1/39 повідомило суд про те, що на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1145961, на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2022 року у справі №357/15524/21, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, та постанови ВП 70919576 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дутка Івана Васильовича, «Страхова група «ТАС» сплатило на користь ОСОБА_2 (отримувач - приватний виконавець Дутка Іван Васильович) страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 у сумі 18 000,00 грн та страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника у сумі 205 408,91 грн, а всього 223 408,91 грн згідно з платіжною інструкцією №316611 від 08 лютого 2023 pоку. ОСОБА_5 ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатило (отримувач - приватний виконавець Дутка Іван Васильович) відшкодування витрат на поховання потерпілого у сумі 7260,00 грн., відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 , у сумі 18000,00 грн, а всього 25260,00 грн згідно з платіжною інструкцією №316915 від 08 лютого 2023 pоку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_6 , не виплачувалися.

Страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1145961 становить 260 000,00 грн, з яких за шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_6 страховиком вже сплачено всього 248 668,91 грн., а тому залишок страхової суми становить 11 331,09 грн (а.с. 233том 1).

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначав, що у даній дорожньо-транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору велосипедист ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення з автомобілем «FORD TRANSIT CONNECT» д.н.з. НОМЕР_3 , шляхом виконання технічних вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, для чого у нього не було об'єктивних перешкод технічного характеру. При цьому, у його діях, як водія автомобіля «FORD TRANSIT CONNECT» д.н.з. НОМЕР_3 невідповідності вимог пункту 12.3.Правил дорожнього руху України не вбачається.

Отже, невідповідність дій велосипедиста вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди. Також, всупереч вимогам Правил дорожнього руху, велосипед, яким керував потерпілий ОСОБА_6 , не був обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, позаду - червоного, а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на велосипеді не був встановлений та увімкнений ліхтар (фара). Потерпілий велосипедист ОСОБА_6 під час руху на велосипеді не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Натомість він, як водій автомобіля, у цій дорожньо-транспортній ситуаціїдіяв відповідно до дорожньої обстановки, яка склалась на час дорожньо-транспортної пригоди, не порушуючи п.12.3 Правил дорожнього руху України. Вказував, що коли він раптово помітив силует велосипедиста, який дещо під кутом перетинав проїзну частину дороги, застосував екстрене гальмування та відворот керма автомобіля вліво, виїжджаючи на смугу зустрічного руху. У нього, як водія автомобіля, була відсутня технічна можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в даному випадку зіткнення його автомобіля з велосипедистом не залежало від нього, при усій обачливості його дій та поведінки, він не міг передбачити таку подію та її відвернути.

Зазначав, що порушення вимог Правил дорожнього руху України велосипедистом ОСОБА_6 , які знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті, є проявом грубої необережності потерпілого та відсутності його вини у заподіянні такої шкоди.

За таких обставин, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно врахувати наявність в діях потерпілого велосипедиста ОСОБА_6 грубої необережності через нехтування Правилами дорожнього руху, відсутність у водія ОСОБА_1 технічної можливості попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду - зіткнення з велосипедистом, тобто, є підстави для суттєвого зменшення розміру моральної шкоди відповідно до частини другої статі 1193 ЦК України.

Окрім того, відповідач зазначав, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, його середній щомісячний дохід складає 5835,00 грн. На його утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи те, що його дохід є незначним та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, відповідач вважав, що встановлений позивачами розмір моральної шкоди по 782 000,00 грн кожному, на загальну суму 3 128 000,00 грн, стане для нього занадто обтяжливим.

На підтвердження матеріального свого стану відповідачем надано до суду в копії наступні документи: свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 , податкову декларацію ОСОБА_1 за 2023 рік, довідку про доходи ОСОБА_13 (а.с. 189-194 том 1).

Із указаних документів вбачається, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, отримав дохід за 2023 рік у розмірі 70 000,00 грн, що підтверджується податковою декларацією єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 рік, тобто, середній щомісячний дохід відповідача складає 5 835,00 грн. На утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітній син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дружина відповідача ОСОБА_13 працює молодшою медичною сестрою з догляду за хворими Білоцерківського психоневрологічного інтернату та отримує середньомісячну заробітну плату у розмірі 11 759,40 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яке належить відповідачеві, а позивачі ОСОБА_2 , як матір загиблого, ОСОБА_3 , як дружина загиблого, ОСОБА_4 , як донька загиблого, ОСОБА_5 , як донька загиблого, зазнали моральних страждань у зв'язку із втратою близької людини.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, зазначив, що беручи до уваги наявну у суду інформацію щодо поведінки ОСОБА_6 під час ДТП, із врахуванням матеріального становища відповідача, дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивачів моральну шкоду у розмірі 78 200,00 грн кожному.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року суд першої інстанції частково задовольнив заяви представників сторін про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі, керуючись правилами частини 2 статті 141 ЦПК України, та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, стягнувши із відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1955,00 гривень кожному (19550,00 гривень х 10%), відповідно, з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 22500,00 грн, по 5625,00 грн з кожного.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається, позивачі ОСОБА_2 , як матір загиблого, ОСОБА_3 , як дружина загиблого, ОСОБА_4 , як донька загиблого, ОСОБА_5 , як донька загиблого, просили суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди по 782 000,00 грн кожному, завданої смертю близької людини ОСОБА_6 , який помер внаслідок наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім'ї.

Якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (стаття 1167 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Крім того, слід ураховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що причиною загибелі ОСОБА_6 стали травми, завдані йому внаслідок зіткнення з автомобілем, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку зі здійсненням експлуатації вказаного автомобіля відповідачем ОСОБА_1 .

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , дружині загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , дочці загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , дочці загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , яка пов'язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть близької людини, порушення укладу їх життя. Факт загибелі чоловіка, батька й сина є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань.

Проте, колегія суддівне може погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром суми відшкодування позивачам моральної шкоди, виходячи із наступного.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській областіперебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111330002308 від 27 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

В рамках кримінального провадження за № 12021111330002308 проведено низку експертиз для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 вересня 2021 року, близько 06 години 00 хвилин, за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, перехрестя вулиці Волі та вулиці Світанкова за участю автомобіля марки «FORD TRANSIT CONNECT» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та велосипедиста ОСОБА_15 .

Згідно висновку, зокрема, експерта № СЕ-19/Ш-25/33074-ІТ від 18 червня 2025 року, у цій дорожньо - транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, водійавтомобіля FORD TRANSIT CONNECT (номерний знак НОМЕР_6 ), ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути даної дорожньо - транспортної пригоди - зіткнення з велосипедистом.

У цій дорожньо - транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, велосипедист ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до технічних вимог пунктів 6.2, 6.6. а), 19.1 б), 31.6 б) та 10.1 ПДР.

У цій дорожньо - транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, велосипедист ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо - транспортної пригоди - зіткнення з автомобілем FORD TRANSIT CONNECT (номерний знак НОМЕР_6 ), шляхом виконання технічних вимог пункту 10.1 ПДР для чого у нього не було об'єктивних перешкод технічного характеру відомих експертові.

Невідповідність дій велосипедиста вимогам пункту 10.1 ПДР знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди.

У цій дорожньо - транспортній ситуації, при заданих характеристиках дорожньої обстановки та представлених на дослідження вихідних даних, з технічної точки зору, в причинному зв'язку в виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди є невідповідність дій велосипедиста вимогам пункту 10.1 ПДР (а.с.108-118 том 3).

27 червня 2025 року постановою старшого слідчого відділу Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області майора поліції Яновського О.В. кримінальне провадження №1202111000002308 від 27 вересня 2021 року, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, закрито на підставі пункту частини статті 284 КПК України.

Встановлені фактичні обставини справи вказують на те, що нещасний випадок із ОСОБА_6 стався, в тому числі, внаслідок особистої необережності самого потерпілого, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху України.

При цьому, характер дій потерпілого та обставини заподіяння шкоди свідчить про наявність в діях потерпілого ОСОБА_6 грубої необережності, яка сприяла виникненню ДТП.

Ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та, визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див: постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21))ю

Суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в повній мірі не врахував наявність в діях потерпілого велосипедиста ОСОБА_6 грубої необережності через нехтування Правилами дорожнього руху, яка сприяла виникненню ДТП, та відсутності у водія ОСОБА_1 технічної можливості попередити вказану дорожньо-транспортну пригоду - зіткнення з велосипедистом, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, колегія суддів, з урахуванням положень частини другої статті 1193 ЦК України, вважає, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 50 000,00 грн кожному із позивачів, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.

Разом з тим, вимога (клопотання) апеляційної скарги відповідача про відмову у повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, не грунтуються на вимога закону.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З урахуванням наведених норм права особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Разом із тим,відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається, до них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини другої статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого, крім випадків передбачених у частині третій статті 1193 ЦК України.

При цьому, сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, відсутність вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для звільнення цієї особи від цивільної відповідальності, оскільки кримінальна та цивільно-правова відповідальність є різними за умовами, наслідками та не є взаємопов'язаними, а тому відповідні посилання відповідача на це в апеляційній скарзі є помилковими.

Отже, обставини на які відповідач ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, як на підставу перегляду судового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року, знайшли своє часткове підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, а тому апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Батури Павла Олександровича підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, зі стягненням з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 200 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, по 50 000,00 грн кожному із позивачів.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви, від сплати якого позивачі звільняються під час розгляду справи, у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає розмір 2000,00 грн, слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави.

Відповідно, сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог скарги, що складає суму 1692,00 грн, слід компенсувати відповідачеві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перевіряючи доводи сторін у справі, викладені в апеляційних скаргах щодо оскарження додаткового судового рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2025 року, яким здійснено розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, між сторонами за результатами розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в суді першої інстанції здійснював адвокат Лабик Руслан Романович на підставі укладених з кожним із позивачів договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги (а.с. 3-6, 137-160 том 1).

Відповідно до умов договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги та додатків до них, укладених між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» (далі -Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_2 (далі -клієнт) від 18 листопада 2021 року; між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» (далі - Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_5 (далі - клієнт) від 18 листопада 2021 року; між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» (далі - Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_3 (далі - клієнт) від 24 листопада 2021 року; між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» (далі - Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_4 (далі - клієнт) від 24 листопада 2021 року, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу (допомогу) щодо захисту інтересів клієнта або осіб в інтересах яких клієнтом було укладено цей договорів за подією, що мало місце в результаті якої загинув ОСОБА_6 , а клієнт зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги Адвокатського об'єднання на умов цього договору.

Об?єм та вартість послуг Адвокатського об'єднання та порядок їх оплати передбачено в додатку (додатках) до цього договору, що є його невід?ємними частинами - пункт 4.1. договору.

Додатком № 1 до договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги сторонами визначено, що вартість послуг Адвокатського об'єднання по стягненню на користь клієнта грошової компенсації за спричинену клієнту шкоду становить суму, що розраховується у відсотках (%) від фактично стягнутої на користь клієнта суми грошової компенсації за спричинену шкоду, зокрема, за послугу зі стягнення грошової компенсації з водіїв за спричинену шкоду життю людей - 25%.

У позовній заяві сторона позивача повідомила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які кожний із позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 очікують понести у зв'язку із розглядом справи, що становить до 195 500,00 грн (782 000,00 грн (заявлені вимоги кожним із позивачів) х 25%).

У поданому клопотанні про зменшення розміру витрат позивачів на правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Батура Павло Олександрович, посилаючись на те, що витрати иа професійну правничу допомогу кожного з позивачів у справі №357/188/24 у розмірі 195 500,00 грн, на загальну суму 782 000,00 грн (195 500,00 грн х 4), є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг; невідповідають критерію розумності їхнього розміру, а відтак, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі, просив у разі задоволення позовних вимог суттєво зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачами у справі №357/188/24 (а.с.203-205 том 1).

До закінчення судових дебатів у справі представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Лабик Руслан Романовичпросив суд продовжити строк надання доказів сплати судових витрат, пов?язаних з наданням правничої допомоги протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 4-7 том 3).

01 серпня 2025 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення суду від 30 липня 2025 року, сторона позивача подала заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції, із долученням, окрім договорів про надання правничої допомоги, які містились в матеріалах справи, також детального опису робіт (надання послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги від 01 серпня 2025 року (а.с. 155-203 том 3).

Відповідно до детального опису робіт (надання послуг) виконаних для професійної правничої допомоги від 01 серпня 2025 року, загальна вартість таких послуг, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, оцінена стороною позивача в сумі 78 200,00 грн, яку позивачі просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 по 19 550, 00 грн кожному із позивачів (а.с. 170-171 том 3).

У відзиві на позовну заяву сторона відповідача, на виконання пункту 8 частини 3 статті 178 ЦПК Українизазначила, що відповідач ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн, які просив стягнути з позивачів, із долученням доказів до закінчення судових дебатів у справі(а.с. 183-188 том 1, а.с. 240-250 том 2).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений умовами договору про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15 січня 2024 року, додатком до договору №1 від 15січня 2024 року, рахунком-фактурою №06/ЦС/2024 від 15 січня 2024 року та платіжною інструкцією від 16 січня 2024 року.

Як передбачено умовами договору про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15січня 2024 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням«Компаньйон та партнери» (далі - Об'єднанням) та ОСОБА_1 (далі -клієнт), клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в цивільній справі №357/188/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, шляхом представництва інтересів Клієнта в якості представника в суді першої інстанції у такій справі, з усіма процесуальними правами та обов'язками, які передбачені чинним законодавством України, без будь-яких обмежень, з правом підписання та подачі всіх без винятку процесуальних документів у такій справі. Клієнт зобов?язується сплатити гонорар Об'єднанню в розмірі та в строк згідно цього договору, який встановлюється додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 3додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15 січня 2024 року, сторони домовились, що вартість правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15січня 2024 року складає 25 000,00грн та є фіксованою сумою і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань (а.с. 183-200 том 1).

У письмовому клопотанні про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу представник позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Лабик Руслан Романович просив суд судові витрати, які поніс відповідач, покласти на відповідача у повному обсязі, посилаючись на те, що саме поведінка відповідача змусила позивачів звернутися до суду з позовом про стягнення заподіяної їм моральної шкоди (а.с. 171-173 том 2).

04 серпня 2025 року, тобто протягом п'яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення суду від 30 липня 2025 року, сторона відповідача подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила суд стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн (а.с. 213-225 том 3).

У поданому клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 14 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Батура Павло Олександрович просив відмовити позивачам у стягненні судових витрат на правничу допомогу з відповідача ОСОБА_1 , обгрунтовуючи доводи тим що, виходячи з умов укладених між позивачами та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» договорів, спочатку необхідно встановити розмір фактично перерахованих позивачами грошових коштів, розрахувати 25% від перерахованих коштів, а вже потім визначати розмір судових витрат стороні позивача на професійну првничу допомогу, з урахуванням пропорційно зменшеного судом розміру шкоди. Заперечив проти стягнення витрат на консультації клієнта, підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви, а також витрати за участь адвоката у судових засіданнях, які не передбачені умовами договорів (а.с. 233-238 том 3).

Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що сторонами дотримано визначений процесуальним законом порядок, а саме, заяви про відшкодування судових витрат подані у встановлений процесуальним законом строк, та додані підтверджуючі документи.

Кожною із сторін подані заперечення щодовідшкодування понесених витрат на правову допомогу на користь іншої сторони.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сторони у справі мають право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, що підтверджується наданими документами, і такі витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Разом з тим, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат- частина 13 статті 141 ЦПК України.

Отже, розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат(постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18).

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції, відповідно, змінює розподіл судових витратміж сторонами, зокрема, і в частині витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі за результатами розгляду справи, колегією суддів апеляційного суду враховується, що що суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15).

Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вказав, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише як такі, що були дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи подані позивачами докази на підтвердження понесених ними витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачами в описі робіт (наданих послуг) витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги: з'ясування, чи мали місце обставини (факти), про які вказує Клієнт, та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; збір необхідних доказів для підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики; подання адвокатських запитів про витребування доказів визначення підсудності розгляду позовної заяви; визначення складу учасників судового процесу;розрахунок ціни позову та складення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються; складання розрахунку судових витрат, які були понесені; написання позовної заяви з обґрунтуванням позовних вимог та доказів, що їх підтверджують; сканування та додавання до позовної заяви копії всіх документів та доказів на підтвердження позовних вимог;відправлення позовної заяви з додатками відповідачу засобами поштового зв'язку нерозривно пов'язані та охоплюються послугою- підготовка, належне оформлення та подання до суду позовної заяви.

З огляду на що ці послуги, зазначені позивачами в описі робіт (наданих послуг) витрати на правничу допомога адвоката від 01 сепрня 2025 року, були безпідставно виокремлені в окремі послуги та вимога про стягнення суми витрат за ці послуги (21 000,00 грн) задоволенню не підлягає.

Такі послуги, як консультації Клієнтів щодо порядку, строків та розміру відшкодування, який можливо отримати, вартістю 6 000,00 грн, мають організаційний характер та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнтам разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Витрати та тривалість такої роботи адвокатом, що стосуються підготовки та подання в суд відповіді на відзив від 25.03.2024 року (4 год.); підготовки та подання в суд клопотання про долучення доказів від 05.06.2024 року (1 год.); підготовки та подання в суд клопотання про долучення доказів від 12.09.2024 року (1 год.); підготовки та подання в суд заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі від 12.09.2024 року (2 год.); підготовки та подання в суд клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 20.02.2025 року (2 год.); підготовки та подання в суд клопотання про долучення доказів від 15.04.2025 року (1 год.); підготовки та подання в суд письмових судових дебатів від 14.07.2025 року (2 год.);підготовки та подання в суд уточнених письмових судових дебатів від 25.07.2025 року (2 год.); підготовки та подання в суд клопотання про звернення уваги суду на окремі докази з матеріалів кримінального провадження від 28.07.2025 року (1 год.) є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить критерію розумності розміру таких витрат.

Включені до описів робіт, виконаних адвокатом, послуги у вигляді підготовки та подання в суд заяви про стягнення судових витрат) (2 год.) не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів, оскільки вказані послуги, в розумінні статті 137 ЦПК України, не відноситься до витрат на професійну правничу допомогу, а є обов'язком учасника справи, який для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат подає до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. А заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Також колегія суддіввраховує, що представництво інтересів позивачів у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в суді першої інстанції здійснювалося одним й тим самим адвокатомЛабиком Русланом Романовичем. Відповідно, надані адвокатом послуги в рамках цієї справи за чотирма укладеними з позивачами окремими договорамипро надання професійної правничої (правової) допомоги, що пов'язані одним предметом, за своєю суттю є послугами, що дублюються.

З огляду на зазначене, вимоги сторони позивача про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції на загальну суму 78 200,00 грн підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану відповідачу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів враховує, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 в суді першої інстанції зідйснював адвокат Батура Павла Олександрович.

На узгоджених сторонами умовах договору про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15січня 2024 року вартість правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №06/ЦС від 15 січня 2024 року складає 25 000,00грн та є фіксованою сумою і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань (а.с. 183-200 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Батурою Павлом Олександровичем було надано послуги з представництва інтересів відповідача в суді першої інстанції. Представник відповідача подав до суду першої інстанції такі документи: відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів, заперечення на відповідь на відзив, письмова промова у судових дебатах, клопотання про долсідження в судовому засіданні матеріалів справи, приймав участь у судових засіданнях 23 квітня 2024 року, 05 червня 2024 року, 30 жовтня 2024 року, 13 лютого 2025 року, 28 травня 2025 року, 15 липня 2025 року.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду за результатом розгляду апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Батури Павла Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року змінила судове рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яка підлягає стягненню з відповідача на користь кожного із позивачів.

Фактично позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено на 6,39 %.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат сторонами на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, враховувавши суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг адвокатами в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь кожного із позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у відшкодування витрат, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, по 1 249,25 грн.

Оскільки позов задоволено частково (6,39 %), фактично у задоволенні позову відмовлено на 93,61%, тому з позивачів на користь відповідача підлягають стягненню витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, в сумі 23 402,48 грн, по 5 850,62 грн з кожного із позивачів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвоката Лабик Руслана Романовича, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Батури Павла Олександровича на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року задовольнити частково.Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року в частині задоволених вимог заяв про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в суді першої інстанції, змінити.

Щодо судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється за заявою сторони у справі у кожній судовій інстанції окремо і залежить від результатів розгляду справи у відповідній інстанції.

Як передбачено умовами договору про надання правничої допомоги №63/ЦС від від 09 вересня 2025 року, з урахуванням додатку № 1 до договору, укладеного між Адвокатським об'єднанням«Компаньйон та партнери» (далі - Об'єднанням) та ОСОБА_1 (далі -клієнт),клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу Клієнту в цивільній справі №357/188/24, за позовом ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до ОСОБА_20 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, шляхом представництва інтересів Клієнта в якості представника, на стадії апеляційного провадження в Київському апеляційному суді, з усіма процесуальними правами та обов»язками, які передбачені чинним законодавством України, без будь-яких обмежень, з правом підписання та подачі всіх без винятку процесуальних документів у такій справі.

Відповідно до пункту 3 додатку №1 від 09 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №06/ЦС від 09 вересня 2025 року, сторони домовились, що вартість правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 63/ЦС від 09.09.2025року складає 15 000.00 грн та є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу із кількості судових засідань. (а.с. 27, 28том 4).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Батурою Павлом Олександровичем було надано послуги з представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції. Представник відповідача подав до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, відзив на апеляційну скаргу представника позивачів.

Участь адвоката Батури Павла Олександровичау судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтверджується протоколом судового засідання від 20 листопада 2025 року та від 22 січня 2026 року.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Оцінюючи подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що відповідачем дотримано визначений процесуальним законом порядок, а саме, заявлено клопотання про відшкодування судових витрат у встановлений процесуальним законом строк, та додані підтверджуючи документи.

Адвокатом Батурою Павлом Олександровичем фактично були наданіпослуги в суді апеляційної інстанції, їх обсяг не є вочевидь необґрунтованим, надмірним та таким, що не відповідає критеріям необхідності та співмірності.

Сторона позивачів не подала до Київського апеляційного суду клопотання (заперечень) про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе стягнути з позивачів на користьвідповідача15 000,00 грн витратна правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн відповідає критеріям розумності та реальності, є співмірним з витраченим адвокатом часом на надання правової допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та підтверджується наданими документами.

Загальна сума визначених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн підлягає стягненню на користь відповідача ОСОБА_1 з позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 3750,00 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 3, 27 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168, 1187, 1193 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 133, 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвоката Лабик Руслана Романовича, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Батури Павла Олександровича задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого і в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_10 ) відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_11 ) відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України, в порядку компенсації, за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1692,00 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ).

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року в частині задоволених вимог заяв про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в суді першої інстанції, змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 1 249,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 1 249,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_10 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 1 249,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_11 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 1 249,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 5 850,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 5 850,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 5 850,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, у розмірі 5 850,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3750,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3750,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3750,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3750,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді:

Попередній документ
134633858
Наступний документ
134633860
Інформація про рішення:
№ рішення: 134633859
№ справи: 357/188/24
Дата рішення: 22.01.2026
Дата публікації: 09.03.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (22.09.2025)
Результат розгляду: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Дата надходження: 06.08.2025
Розклад засідань:
21.03.2024 14:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
23.04.2024 16:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
05.06.2024 10:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
23.07.2024 12:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
10.09.2024 14:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
10.10.2024 15:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
30.10.2024 15:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
11.12.2024 15:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
13.02.2025 15:40 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
10.04.2025 10:15 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
28.05.2025 10:20 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
15.07.2025 15:40 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
29.07.2025 16:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
15.09.2025 12:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
15.09.2025 12:10 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
Цукуров В.П.
ЦУКУРОВ ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ
суддя-доповідач:
Цукуров В.П.
ЦУКУРОВ ВЛАДИСЛАВ ПЕТРОВИЧ
відповідач:
ПЛЯСЕЦЬКИЙ КОСТЯНТИН ВАСИЛЬОВИЧ, 26.06.1976 року народження,
позивач:
УРС МАРІЯ СТЕПАНІВНА, 18.07.1969 року народження,
УРС ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА, 28.04.1996 року народження,
ЩЕРБАК АЛІНА МИКОЛАЇВНА, 20.09.1992 року народження,
01.04.1943 року народження,, позивач:
УРС МАРІЯ СТЕПАНІВНА
18.07.1969 року народження,, позивач:
УРС ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА
20.09.1992 року народження,, відповідач:
ПЛЯСЕЦЬКИЙ КОСТЯНТИН ВАСИЛЬОВИЧ
26.06.1976 року народження,, представник заявника:
Лабик Руслан Романович
26.06.1976 року народження,, представник цивільного відповідача:
Батура Павло Олександрович
28.04.1996 року народження,, позивач:
ЩЕРБАК АЛІНА МИКОЛАЇВНА
заявник:
УРС ЄВДОКІЯ МУСІЇВНА, 01.04.1943 року народження,
УРС ЄВДОКІЯ МУСІЇВНА, 01.04.1943 року народження,