Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3299/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/382/26
Категорія ст.331 КПК України Доповідач ОСОБА_2
03 березня 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду кримінальних справ:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 06 квітня 2026 року,
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 06 квітня 2026року, без визначення застави.
Суд дійшов висновку, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому продовження застосування до ОСОБА_8 лише виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну поведінку.
В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу та застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі фактично усунувся від оцінки висновку молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/106-25/11878-БД. На момент подання апеляційної скарги судом не досліджено вищевказаний висновок експертизи.
Посилається на те, що клопотання про зміну запобіжного заходу було подано захистом ще 12.01.2026 суддя розглянула його лише через 24 дні - 05.02.2026, одночасно з клопотанням прокурора. Таке затягування, на думку захисника є грубим порушенням права на ефективний судовий розгляд питання про законність тримання під вартою. Фактично, суд позбавив обвинуваченого права на оперативний перегляд його статусу, що суперечить п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини.
Зазначає, що суд не обґрунтував, як саме обвинувачений може впливати на свідків, які вже допитані судом під присягою та формально перерахував в ухвалі, що ОСОБА_8 має сім'ю, матір на утриманні та брав участь у захисті Батьківщини, але не пояснив, чому ці фактори в сукупності з цілодобовим домашнім арештом є недостатніми.
ОСОБА_8 здійснював догляд за своєю матір'ю, яка має серйозні проблеми зі здоров'ям і потребує постійної сторонньої допомоги. Перебування ОСОБА_8 під вартою позбавляє його матір необхідної опіки. Факт необхідності постійного догляду за матір'ю підтверджується довідкою № 6415 від 11.11.2024 року в матеріалах справи.
На думку захисника, посилання сторони обвинувачення на минуле притягнення до відповідальності є юридично неспроможним. В силу ст. 89 КК України ОСОБА_8 вважається таким, що не має судимості. Використання погашеної судимості, як підстави для найсуворішого запобіжного заходу є порушенням закону та практики ЄСПЛ.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, міра покарання за яке, у разі визнання його винуватим, передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами від 5 до 10 років.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянта щодо відсутності підстав для продовження тримання під вартою, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_8 ..
Враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, суд прийшов до вірного висновку про наявність по справі реальних ознак суспільного інтересу.
Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість покарання у разі визнання його винним, існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, під час судового засідання ще не було допитано обвинуваченого, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність продовження застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що інший вид запобіжного заходу обвинуваченому, з великою вірогідністю, не зможе запобігти існуючим ризикам, та унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Доводи апелянта про можливість застосування цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції при розгляді клопотання прокурора не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Не наведено доводів, які б вказували на належну процесуальну поведінку обвинуваченого в разі обрання йому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою і в апеляційній скарзі.
Щодо доводів захисника, що клопотання захисника розглянуто через 24 дні та одночасно з клопотанням прокурора, слід зазначити наступне.
Процедура розгляду клопотання в судовому засіданні є гарантією того, що доводи заявника будуть почуті. Розгляд заяви поза межами судового засідання (без участі сторін та фіксації процесу) є істотним порушенням процесуальних норм, що ставить під сумнів легітимність будь якого подальшого рішення у справі, тому розгляд зазначеного клопотання відбувся у визначеному судовому засіданні.
Щодо доводів захисника, що суд усунувся від оцінки висновку молекулярно -генетичної експертизи, то суд не зобов'язаний давати вичерпну оцінку кожному окремому доказу (зокрема експертизі) на цій стадії, оскільки це було б передчасним вирішенням питання про винуватість чи не винуватість особи, що заборонено законом.
Для продовження тримання під вартою суду достатньо встановити, що підозра залишається обґрунтованою на основі сукупності інших матеріалів (показань свідків, протоколів огляду тощо). Якщо захист вважає висновок експертизи виправдувальним, він має право представити його під час дослідження доказів по суті, а не під час вирішення процесуального питання про запобіжний захід.
Наявність матері похилого віку та статус ветерана є позитивними характеристиками особи, проте вони не є безумовною підставою для пом'якшення запобіжного заходу за наявності встановлених ризиків.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали суду колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 06 квітня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4