Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9580/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/61/26
Категорія ч.ч.1, 3, ст.436-2 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар
судового засідання ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого
ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Житомирі, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1, ч.3 ст.436-2 КК України,
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рогозівка, Роминського району, Амурської області, РФ, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
засуджено:
- за ч.1 ст.436-2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.436-2 КК України на 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень визначено ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.71 КК України при сукупності вироків, шляхом повного приєднання покарання невідбутого за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.12.2020, остаточне призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця 1 дня позбавлення волі, без конфіскації майна.
Визначено початок строку покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60, без визначення розміру застави.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 з 10.10.2024 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, в сумі 20825 (двадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 20 коп.
Згідно вироку, судом першої інстанції встановлено, що згідно із Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_9 , а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131(ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
20 лютого 2014 рф розпочато збройну агресію проти України шляхом порушення зс рф, всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням рф, порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і рф про статус та умови перебування Чорноморського флоту рф на території України від 28 травня 1997 року, для блокування військових частин ЗСУ.
У подальшому 24 лютого 2022 о 5 годині президентом рф ОСОБА_10 оголошено про початок спеціальної військової операції на території України. Того ж дня, близько 5 години 10 хвилин зс рф, що діяли за наказом керівництва рф, здійснено обстріли крилатими та балістичними ракетами аеродромів, військових штабів, складів, підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань.
На виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф, шляхом застосування зброї, незаконно вторглись на суверенну територію України через державний кордон України та здійснили збройні напади на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, цивільні об'єкти, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також здійснюють окупацію окремих частин з числа вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до цього часу та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2023 продовжено з 14.05.2024 строком на 90 діб.
01 лютого 2024 близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_7 , будучи засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи у приміщенні Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, будучи достовірно обізнаним про факт розв'язання та здійснення рф агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівниками зазначеної установи виконання покарань заперечував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «це Україна почала цю війну, що це Україна обстрілює росію»; «это ваша Украина напала на россию и что когда россия выиграет эту войну, часть Украины пойдет в Польшу, а типа будем вас охранять, россия будет охранять, у неё будет власть», у яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 02 лютого 2024 близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, будучи достовірно обізнаним про факт розв'язання та здійснення рф агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з іншим засудженим, який відбуває покарання у зазначеній установі виконання покарань, повторно виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «це Україна спровокувала росію на повномасштабну війну своїми діями. Коли вони зробили днр і лнр і українці почали «ущемлять» права громадян днр і лнр, з приводу того що російськомовних громадян «ущемляють». Почали тероризувати цих людей»; «Тобто коли був радянський союз, не заслужено цю східну територію і Крим, ну не має бути українською державою. Це має бути російським і все», у яких міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Надалі, 13 лютого 2024 в період з 16 години 37 хвилин по 16 годину 44 хвилини, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, будучи достовірно обізнаним про факт розв'язання та здійснення рф агресивної війни проти України, зокрема шляхом повномасштабного військового вторгнення та тимчасової окупації частини території України, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно виправдовував збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році та заперечував тимчасову окупацію частини території України, висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «говорю, что все, вся Украина, кроме Донецка и Луганска, сепаратисты. Это я утверждаю»; «если взять от Киева и до дальнего Востока, это один народ, один народ - славяни. Вы, вот эта вот шайка, вся Украина, кроме Донецка и Луганска, вы решили отделиться от славян и пойти на сторону европейцев. Кричали, вы стояли на Майдане и кричали»; «Вы сепаратисты самые настоящие и вас за это нужно казнить»; «Вы предатели являетесь предатели славянского народа и православно-христианской веры»; «Киев напал на Донбас в четырнадцатом году»; «Вы же к нам с мечом пришли. А кто к нам с мечом прийдет, тот от меча и…»; «Вы пришли к нам. В начале у вас был Майдан, на Майдане вы петрушку садили. Вы что забыли?»; «в четырнадцатом году, одиннадцатого мая у вас здесь происходит не понятно какая движуха, люди жгут коктели Молотова, бросают их в Беркут, жгут людей. В Одессе это было, там в начале сожгли людей. Не помню, когда это было, ну весной уже. В доме профсоюзов сожгли людей, соответственно мы собираемся и говорим у нас производственный регион, мы промышленики. Это вы там гуляете, три огорода обработала, одна дыня уродила, гей гуляй… это вы там гуляєте, а мы промышленики, у нас промышленность идет, у нас нету времени гулять. Мы собираемся, проводим референдум, на котором мы все добровольно соглашаемся и подписываем указ. Ну не указ, а это, голосование проводим. Мы хотим сами определиться как нам дальше, мы хотим сами определиться, как нам жить дальше», у яких містяться виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також заперечення тимчасової окупації частини території України.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу,
07 березня 2024 у період часу з 11 години 15 хвилин по 11 годину 18 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно виправдовував, заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, стверджуючи, що актуальну війну почала не рф, а Україна в 2014 році на Донбасі: «так вы ж пришли ко мне в Донбас и начали рассказывать, как надо жить» та висловлюючи, зокрема, наступні твердження: «Война все спишет», «Так вот вообще с вас началось, с Украины, с Киева, с Майдана в тринадцатом году. А дальше война это ж дело такое, ее легко, легко начать войну. Но ее закончить тяжело, сложно, тяжело, сложно закончить. А сколько их было. Сам смысл, это как пожар, огонь. Загорелось, а там уже начинается там туда-сюда, нормально не нормально, от туда ветер подул, туда перебросилось»; «В тринадцатом году война началась, а если точнее быть самый исток это две тысячи одиннадцатый год…», у яких містяться виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 26 березня 2024 о 14 годині 11 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, стверджуючи, що жителі Донбасу зверталися до рф по військову (зброя, військова техніка), гуманітарну допомогу для протидії українським збройним силам, при цьому висловлюючи наступні твердження: «я у них просил помощи в Донецке. Они мне давали оружие, они мне давали гуманитарку, они мне давали технику, они мне давали танки. Я лично просил у них танки…», у яких містяться заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 04 квітня 2024 у період часу з 12 години 19 хвилин по 12 годину 33 хвилини ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, висловлюючи, зокрема, наступні твердження, в яких містяться заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році: «Я не видел! Я был, мои пацаны были, мои соседи были. Я не видел никакие войска, я видел п..(нецензурна лексика), которые ПТН, ПТНХ и не путина говорю, не путина, а моих пацанов убивать ездили», стверджуючи, що збройні формування т.зв. «днр» воювали проти ЗСУ, щоб захистити свій регіон (у відповідь на агресивні дії українських військовослужбовців): «Идет украинская армия, заходит в Волноваху б..(нецензурна лексика), сами украинская армия, они заходят… и тут летят вертушки и начинают открывать огонь, начинается тривога», відстоюючи своє право на автономність («ты то пришел ко мне и начал диктовать как мне жить»), стверджуючи, що жителі Донбасу зверталися до рф по військову (зброя, військова техніка): «Въехал на россию и говорю: «Братья, помогите б..(нецензурна лексика) от п..(нецензурна лексика) на..(нецензурна лексика) защитится» для протидії українським збройним силам; заперечував тимчасову окупацію частини території України, висловлюючи твердження: «конечно. Я отстоял, я отстоял свой регион», в якому міститься заперечення тимчасової окупації частини території України.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу,
19 квітня 2024 у період часу з 13 години 36 хвилин по 13 годину 40 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 172, діючи умисно, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресора на шкоду інформаційній безпеці України та з метою їх поширення серед оточуючих, у розмові з працівником зазначеної установи виконання покарань повторно заперечував збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, висловлюючи, зокрема, наступні твердження, у яких міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту: «а я говорю, что ты заблуждаєшься», «вот вот, поэтому я говорю, что ты заблуждаєшься и тебя никто не притесняет», «яка российская федерация, шо ты мне, чего г...(нецензурна лексика) ты мне тулиш, яка российская федерация?», заперечуючи вторгнення російських військ на Донеччину, зокрема в Авдіївку, у 2014 році, стверджуючи, що місцеве населення Донеччини прагнуло автономії та захищало це своє право, захищалося від дій української армії: «Ты пришел ко мне с оружием в руках рассказывать, как мне жить», «Чего ты ко мне пришел с оружием меня ганять по полю?», «подожди, почему я просил оружие? Потому что ты ко мне пришол с оружием», просило підтримки у рф: «туда пришла россия? Нет, не пришла туда россия. Я там был я я звал туда россию и просил технику».
Судом першої інстанції встановлено наявність вини в діях ОСОБА_7 за ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2 КК України і його дії кваліфіковані, як:
- умисні дії, які виразились у запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, за ч.1 ст.436-2 КК України;
- умисні дії, які виразились у повторному виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, запереченні тимчасової окупації часини території України., за ч.3 ст. 436-2 КК України;
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу згідно якої просить вирок Богунського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2024 року скасувати.
Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим.
Вказує на те, що судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження були допущенні грубі порушення норм КПК України та належним чином не оцінені покази свідків.
Звертає увагу на тому, що під час досудового розслідування були порушені його права як підозрюваного, що було проігноровано судом першої інстанції.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів, думку прокурора проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст.436-2 КК України, що виразились у в запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, а також у повторному виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії рф проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, запереченні тимчасової окупації часини території України за обставин наведених у вироку відповідають фактичним обставинам провадження та ґрунтуються на сукупності зібраних та належним чином оцінених доказів, а саме:
-показах свідка ОСОБА_11 , який показав, що працює оперуповноваженим в установі № 8. Обвинувачений прибув до установи, ще до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, останній перебував на спец обліку, оскільки входив до складу «днр» та був поміщений до одиночної камери. В цьому році обвинувачений активізувався, почав висловлювати заперечення того, що війська рф перебувають в Україні з 2014. При цьому, підтримував дії рф і заперечував збройну агресію з їх боку. Так, 13.02.2024 під час бесіді обвинувачений висловився, що в 2014 році вони провели законний референдум і приєдналися до росії і що саме Україна на них напала. Також ОСОБА_12 висловився, що після звільнення буде воювати проти України з автоматом в руках;
- показах свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що працює молодшим інспектором установи, а саме здійснює охорону засуджених. Зазначив, що на початку січня поточного року виводив ОСОБА_7 на прогулянку і останній почав висловлюватися, що «Ви здесь никто», «когда росия прийдет в Украину, их в первую очередь освободят, а Украину разделят на две части». Також обвинувачений стверджував, що він з усіма розбереться, буде тримати особистий контроль. Зазначив, що обвинувачений завжди поводив себе агресивно, стверджуючи, що рф на Україну не нападала;
- показах свідка ОСОБА_14 , який показав, що працює в установі, 04.04.2024 заступив в наряд. Після обіду обвинувачений почав бити в двері камери та вимагав відповідь на заяву, яку не подавав. Потім почав ображати, погрожувати, «що прийдуть його братки і всіх порішають». Також обвинувачений почав стверджувати, «що ми є зрадниками, продалися за пиріжки», «що воюємо між собою». Також обвинувачений говорив, що він приїхав захищати «днр» і «лнр», а тому поїхав до росії просити зброю, танки і «з честю піднімав прапор «днр». При цьому, обвинувачений заперечував присутність військ рф та стверджував, що буде всіх розстрілювати, стріляти в українську символіку. Зазначив, що ОСОБА_12 заперечував окупацію України військами рф і виправдовував їх дії;
- показах свідка ОСОБА_15 , який показав, що 26.03.2024 до нього звернувся ОСОБА_12 з проханням направити лист в поліцію, якому роз'яснив порядок складання заяви та поцікавився у останнього чи має він бажання служити в лавах ЗСУ. ОСОБА_12 повідомив, що він не підтримує ЗСУ, заперечуючи при цьому збройну агресію рф проти України. Обвинувачений стверджував, що це внутрішній конфлікт у країні, що рф не заходила на територію України і саме Україна їх бомбить, а тому вони просили автомати, іншу зброю у рф. В квітні, точної дати не пам'ятає, між ним і ОСОБА_12 повторно виникло питання відправки кореспонденції, під час якої останній знову заперечував наявність військ рф на території України, повторюючи, що він особисто просив зброю в рф;
- показах свідка ОСОБА_16 , який показав, що відбував покарання в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» та 02.02.2024 перебуваючи в обслузі, здійснював заміну лампочки в камері, де перебував ОСОБА_12 . Останній почав висловлюватися, що він проти України, що Україна не держава, що після звільнення з місць позбавлення волі має повернутися до дій гнобити українській народ далі. Також ОСОБА_12 намагався впливати на нього психологічно про перехід на сторону рф, стверджуючи, що «днр» і «лнр» це територія росії. ОСОБА_12 також стверджував, що саме Україна спровокувала росію на такі військові дії. Він у розмову з ОСОБА_12 не вступав, оскільки не бажав. Також обвинувачений стверджував, що Україна незаконно стала суверенною та Україна сама винна у початку війні, оскільки гнобила східні свої області, через мовлення. Стверджував, що схід України та Крим є росією. Зазначив, що ОСОБА_12 вів монолог, намагаючись цим розпочати з ним розмову, але він в діалог з ним не вступав. Також зазначив, що весь монолог ОСОБА_12 був проти України, проти українського народу та було пропагандою за рф;
- витягу з ЄРДР від 16.02.2024, яким внесені відомості в ЄРДР за фактом виправдовування та визнання правомірною збройну агресію рф громадянином України ОСОБА_7 за ст. 436-2 ч.3 КК України (а.с.48);
- витягу з ЄРДР від 13.05.2024, яким внесені відомості в ЄРДР за фактом заперечування збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році громадянином України ОСОБА_7 за ст.436-2 ч.1 КК України (а.с.55);
- протоколі огляду від 20.02.2024 DVD-R диску з відеозаписом розмови ОСОБА_7 з іншим чоловіком який знаходиться за кадром, який безпосередньо досліджений судом. Так зі змісту розмови встановлено, що ОСОБА_7 , під час спілкування висловився, «Если взять от Киева до дальнего востока это один народ, один народ - славяне. Ви вот эта шайка, вся Украина, кроме Донецка и Луганска, решили отделиться от славян и пойти на сторону европейцев», «Что Киев напав на Донбас, и за это вас нужно казнить», «Мы собираемся, проводим референдум на котором ми все добровільно соглашаемся». «Береш автомат, передергиваешь и идет выстрел с этого автомата в коленную чашечку, это в корне меняет человека. Все, что я говорю это все предупреждение что вас ожидает, всех, всю Украину» (а.с.91).
- висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 211 від 21.03.2024 зі змісту якої встановлено, що виходячи з об'єктивного змісту, лексико-семантичного і контекстуального наповнення досліджуваного матеріалу, а також згідно з вищенаведеними визначеннями понять «збройна агресія», «виправдовування збройної агресії», «заперечення тимчасової окупації» встановлено, що в досліджуваних усних та писемних висловлюванням містяться лінгвістичні ознаки виправдовування збройної агресії рф проти України: - збройна агресія рф проти України є каральною місією за зраду та відступництво (виправдовується у межах наративу про «один слов'янський народ» (українці і росіяни, у контексті якого українці, які відстоюють право України за незалежність, самостійність, проєвропейський вектор розвитку держави, є сепаратистами, які «зрадили слов'янський народ» та заслужили покарання смертю). Вказана ознака знаходить вияв у висловлюваннях: «говорю что всє, вся Україна кроме Донєцка і Луганска сєпаратісти. Ето я утверждаю», «еслі взять от Кієва і до дальнєва востока ето одін народ, одін народ-словянє. Ви, вот ета шайка, вся Україна кроме Донєцка і Луганска рєшилі отдєлітся от словян і пойті на сторону європєйцев…Крічалі, ви стоялі на майданє і крічалі»; «Ви сєпаратісти самиє настоящіє і вас за ето нужно казніть», «Ч- хто нас буде казніть» Г- как кто? Славянє! Ви прєдатєлі являєтєсь славянского народа і православно-хрістіанской вєри». Збройна агресія рф є відповіддю на агресивні дії України на території Донбасу: війну в Україні у 2014 році розпочала Україна: «Кієв напал на Донбас в чєтирнацатом году», «Ви же к нам с мечьом прішлі. А кто к нам с мечьом прійдьот тот от меча і …», «Ви прішлі к нам. В начале у вас бил майдан, на майданє ви пєтрушку саділі. Ви что забилі?» Крім того, у досліджуваних усних та писемних висловлюваннях міститься заперечення тимчасової окупації частини території України шляхом ствердження вільного волевиявлення місцевого населення щодо набуття регіонами статусу республік, вільного вибору вектора регіональної політики: «в четирнадцатом году, одінацатого мая у вас здесь проісходіт нє понятно какая двіжуха, люді жгут коктейлі молотова, бросают їх в беркут, жгут людей, в Одєсє ето било, сожглі людей. Не помню когда ето било, ну вєсной уже. В домє профсоюзов сожглі людей. Не помню когда ето било, не вгной уже. В доме профсоюзов сожглі людей, соотвєтственно ми собираемся і говорім у нас проізводственний регіон, ми промишленікі. Ето ви там гуляєте, два городи обробила одна диня уродила, гей гуляй… ето ви там гуляєте а ми промишленніки, у нас промишлєнность ідет у нас нєту врємєни гулять. Ми подпісиваєм указ. Ну нє указ, а єто голосование проводім. Ми хотім самі опрєдєліться как нам дальше, ми хотім определіться как нам жить дальше» ( а.с.98).
- протоколі про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеконтроля від 29.04.2024, аудіо запис якого досліджено безпосередньо в судовому засіданні. Так під час діалогу ОСОБА_17 зазначив, що в 2004 приїхав в Україну «Я приехал сюда, потому что здесь был майдан, Помаранчевая революция. А меня предки учили, когда у нас война идет, тебе нужно спасать свою страну. И я приехал, распидалили здесь свои моменти, та тогда все успокоилось, но ви же лезете на рожон. Ви же кем себя возомнили, что ви полубоги…». При цьому, заперечуючи, що рф з 2014 перебуває на території України, а на запитання як він ставиться до того, що в Одесі під час обстрілу загинуло 12 людей, серед яких п'ятеро дітей, ОСОБА_18 відповів «Война все спишет…». На запитання хто розпочав війну у 2014, ОСОБА_18 відповів: «Так ви ж прішлі ко мнє в Донбас і началі расказивать как нада жить…», «Ти за меня не переживай за каво я, за себя переживай, потому что тебе жопа будет», «В 14 году ти Украину продал», «Ти предатель не только украинского, а всего славянского народа і православной христаинской вери», «я давал присягу своєму донецькому народу, когда шли боєвие действия», «я шел погибать в Украину и говорю своїм пацанам не хочу умирать рядовим, дайте мне генерала». В послідуючому ОСОБА_18 повідомляє співрозмовника «нет, нет, не против росії буду», «я у них просил помощи в Донецке, они мне давали оружие, они мне давали гуманитарку, они мне давали технику, они мне давали танки. Я лично просил танки», «Да все почистим, почистим трошки, праполим, праполим чуть чуть, і все буде хорошо», «Помниш дедушка ленин подарил Украину малоросії», «я отстоял свій регіон», «в 13 году ви на майдане продали Украину за пиріжки», «я приехал домой искать путіна, а путіна нет. Мои соседи, как и я прошу защитить свій регіон, я говорю защищай с оружием от украинской армии», «я сказал сталин жив а путин работает», «я не видел руские війська на територии Донецка», «я брал оружие в росии», «ти заблуждаешься щодо агресії от росии и тебя никто не притесняет», «я тебе говору в 14 году росии я не видел» (а.с.107).
- висновку лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 234 від 10.06.2024 зі змісту якої встновлено, що у висловлюваннях ОСОБА_7 містяться: виправдовування участі рф у війні з Україною, виправдовування актів агресії рф щодо України: «вона все спишет», «так вот вообщє з вас началось з Украіни, с Києва, с Майдана в тринадцатом году. А дальше война, ето ж дело такоє, єйо легко, легко начать войну. Но єйо закінчіть тяжело, сложно, тяжело, сложно закончить. А сколько іх било. Сам смисл, ето как пожар, огонь. Загорелось, а там уже начинається там туда сюда, нормально, нє нормально, от туда вєтєр подул туда перебросілось, от туда вєтєр подул туда перебросілось»; заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації як внутрішнього громадянського конфлікту: заперечення збройної агресії рф на території України: «а я говорю что ти заблуждаєшся», «вот вот поетому я говорю что ти заблуждаешься і тєбя нікто не притєсняет», «яка російська федерація, що ти мнє, чево гомно ти мне туліш, яка російська федерерація?»; заперечення озвученої співрозмовником інформації щодо вторгнення російських військ на Донеччину, зокрема в Авдіїївку, у 2014 році: «Нє, нє,нє»; твердження про те, що актуальну війну почала не рф, а Україна в 2013 році подіями Майдану: «Война началась в тринадцатом году, єслі я не ошибаюсь. В трінадцатом году вона началась, а єслі точнєє бить самий істок єто дві тисячі одинадцятий год… Так вот вообщє з вас началось з Украіни, с Києва, с Майдана в тринадцатом году»; та в 2014 році на Донбасі: «так ви ж пришли ко мне на Донбас і началі расказивать как надо жить»; заперечення причетності президента путіна до подій війни в Україні, заперечення участі армії рф у війні на території України: «Я не відєл!! Я бил, мої пацани билі, мої соседі билі. Я не виділ никакиє войска, я видел підарасов коториє ПТН, ПТНХ і не путіна говорю, не путіна, а моїх пацанов убивать єзділі»; ствердження, що збройні формування днр воювали проти ЗСУ, щоб захистити свій регіон (у відповідь на агресивні дії українських військовослужбовців) «Ідет українськая армія, заходит в Волноваху …, самі українська армія, они заходять і тут летят вертушки і начинають откривать огонь, начинається тривога …», відстоюючи своє право на автономність «ти то пришол ко мне і начал діктовать как мнє жить»; заперечення збройної агресії рф на сході України у 2014 році, твердження про те, що місцеве населення прагнуло автономії (згадка про проведення референдума) та аби захистити це своє право, захиститися від дій української армії: «Ти прішол ко мне з оружиєм в руках расказивать как мне жить», «Чево ти ко мне прішол з оружиєм ганять по полю?», «пододжи, почему я просил зброю? Потому что ти ко мне пришол со зброєй»); просили підтримки у рф «туда пришла росія? Нєт не прішла туда росія. Я там бил і я звал туда росію і просил техніку»); твердження, що жителі Донбасу (контекстуально визначається, що особовий займенник «я» позначає осіб, які організували місцевий супротив українським збройним силам) зверталися до рф по військову (зброя, військова техніка), гуманітарну допомогу: «я у ніх (у руских) я у них просіл помощі в Донєцке. Оні мне давалі оружин, оні мне давалі гуманітарну, оні мнє давалі техніку, оні мне давалі танкі. Я лично просил у них танки», «В'єхал на росію і говорю братья помогіте … от підарасов …защитится» для протидії українським збройним силам; заперечення тимчасової окупації часини території України: в умовах окупації Донбасу мовцем стверджується те, що вдалося реалізувати захист та збереження цього регіону: «конечно. Я отстоял, я отстоял свій регіон» (а.с.145).
- заяві ОСОБА_7 від 21.05.2024, адресованій в.о. начальника КЗС де ОСОБА_7 зазначає «от генерала днр ОСОБА_7 », « Я давал присягу своему народу и в данный момент продвигаю интересы наших республик», «P.S. У нас гражданская война и пока победитель не определился. Так-что выдыхай ОСОБА_19 » (а.с.163).
Вищевказані докази, на переконання апеляційного суду, повністю доводять вину ОСОБА_7 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1, ч.3 ст.436-2 КК України, спростовують доводи останнього щодо відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень, а тому апеляційний суд критично відноситься до таких доводів та розцінює їх як спробу уникнути кримінальної відповідальності.
Що стосується доводів апелянта про неправдивість показів свідків в даному кримінальному провадженні, варто зазначити наступне.
Відповідно до ст.84 КК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Допитані в судовому засіданні свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази відповідно до ст.384 КК України, а тому підстав, передбачених ст.87 КПК України, для визнання вищенаведених показів недопустимими доказами - не встановлено.
Окрім того, достовірність показів свідків підтверджують іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом огляду від 20.02.2024 DVD-R диску з відеозаписом розмови ОСОБА_7 з іншим чоловіком який знаходиться за кадром; висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 211 від 21.03.2024; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відеконтроля від 29.04.2024; висновком лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи № 234 від 10.06.2024; заявою ОСОБА_7 від 21.05.2024, адресованій в.о. начальника КЗС, а тому, враховуючи також і покази ОСОБА_7 , які були ним надані під час судового розгляду кримінального провадження та під час апеляційного його перегляду, доводи обвинуваченого з приводу неправдивості показів свідків апеляційний суд вважає безпідставними.
Окрім того, доводи обвинуваченого з приводу порушень норм КПК України під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ретельною перевіркою матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом не були встановлені будь-які порушення вимог КПК України судом першої інстанції, як про це зазначає обвинувачений в своїй апеляційній скарзі.
Також безпідставними, на переконання апеляційного суду, є і доводи ОСОБА_7 стосовно порушення його прав як підозрюваного під час проведення досудового розгляду даного кримінального провадження, оскільки матеріалами кримінального провадження такі доводи ОСОБА_7 не підтверджуються, будь-які дані, які свідчать про оскарження обвинуваченим рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора або слідчого судді під час досудового розгляду, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини справи, дав їм повну і об'єктивну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстави для скасування оскаржуваного вироку, як про те просить в своїй апеляційній скарзі обвинувачений відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду міста Житомира від 10 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ч.1, ч.3 ст.436-2 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 протягом того ж часу з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді: