Справа № 569/24568/25
1-кс/569/1754/26
03 березня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025181110000252 від 15.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України, звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із вказаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі мотив і мету, направлені на отримання грошової винагороди, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 26 вересня 2025 року, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, організувала незаконне переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час, за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
Зокрема, протягом вересня 2025, ОСОБА_7 , в ході телефонних розмов в мессенджері «WhatsApp» та особистої зустрічі, яка відбулась 26 вересня 2025 року у м. Сарни Рівненської області, детально роз'яснила ОСОБА_9 , що він разом з ОСОБА_10 зможуть безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану в напрямку республіки білорусь за грошову винагороду в сумі 7000 доларів США з кожного, за умови дотримання заздалегідь розробленого плану, який полягав у об'їзді контрольно-пропускних пунктів, розташованих в напрямку республіки білорусь, в тому числі, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області, передачі грошових коштів за вказані послуги та подальшу організацію їхнього перевезення ОСОБА_8 з с. Біле Сарненського району Рівненської області до державного кордону України поза пунктами пропуску.
При цьому, на виконання загального плану з організації незаконного переправлення ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 через державний кордон, ОСОБА_7 , надала вказівку останнім прибути 1 жовтня 2025 року в с. Орв'яниця Сарненського району Рівненської області, де вона мала їх зустріти для подальшої організації незаконного переправлення через державний кордон України в напрямку республіки білорусь.
Згодом, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , виконуючи вказівки ОСОБА_7 , 1 жовтня 2025 року близько 08 години 52 хвилин, прибули до заздалегідь обумовленого місця по вул. Центральна в с. Орв'яниця Сарненського району Рівненської області, де зустрілися з ОСОБА_7 .
Після чого, ОСОБА_7 , дотримуючись плану з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усунула перешкоди на їхньому шляху, а саме польовими дорогами пішим ходом провела ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повз контрольно-пропускний пункт Державної прикордонної служби України, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області.
Продовжуючи свою злочинну діяльність та реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_7 , з метою конспірації діяльності щодо незаконного переправлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через державний кордон України та мінімізації ризиків бути виявленими працівниками правоохоронних органів, залучила до своєї діяльності ОСОБА_5 , яка не була обізнана про корисливий мотив вчинення злочину, однак обізнана про намір ОСОБА_7 щодо незаконного переправлення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через державний кордон України, на прохання ОСОБА_7 на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з НОМЕР_1 , прибула на окраїну с. Берестя Сарненського району Рівненської області, де знаходились ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та, дотримуючись заздалегідь розробленого плану ОСОБА_7 , перевезла останніх до місця проживання ОСОБА_7 в с. Берестя Сарненського району Рівненської області, чим усунула перешкоди шляхом об'їзду польовими дорогами контрольно-пропускного пункту Державної прикордонної служби України, який розміщений між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району Рівненької області.
В подальшому, перебуваючи у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , який відповідно до попередньої домовленості мав безпосередньо сприяти у переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску в сторону республіки білорусь, провела інструктаж ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , надала детальні вказівки щодо їх подальших дій та порядку переходу через державний кордон України, тим самим запевнивши останніх у серйозності намірів їх переправлення через державний кордон України, маршрут руху та вид транспорту, якими вони будуть пересуватись і зазначила, що вони повинні передати їй за це грошові кошти в сумі 14000 доларів США в якості оплати вищевказаних послуг.
При цьому, ОСОБА_8 , дотримуючись плану з організації та сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , 1 жовтня 2025 року близько 10 години 00 хвилин прибув до заздалегідь обумовленого місця в м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, де чекав вказівок від ОСОБА_7 щодо подальшого отримання грошових коштів, особистих речей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та подальшого їх перевезення в напрямку республіки білорусь іншим шляхом з метою конспірації та мінімізації ризику виявлення працівниками правоохоронних органів.
Далі, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на виконання вимог ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: с. Берестя, вул. Незалежності, буд. 17 Сарненського району Рівненської області, 1 жовтня 2025 року о 09 годині 52 хвилини передали останній грошові кошти в сумі 14000 доларів США в якості оплати послуг з організації незаконного переправлення через державний кордон України, після чого ОСОБА_7 була затримана працівниками правоохоронних органів.
25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 в інкримінованому їй правопорушенні повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, аудіо,- відеоконтроль особи відносно ОСОБА_7 в ході яких зафіксовано розмови з ОСОБА_5 щодо сприяння в організації переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, обговорення маршрутів руху поза пунктом пропуску між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району, перевезення їх на власному транспортному засобі до місця проживання ОСОБА_7 , тощо;
- протоколом огляду речей - флеш носія як додатку до протоколу проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_7 , в ході яких зафіксовано розмови з ОСОБА_5 щодо сприяння в організації переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, обговорення маршрутів руху поза пунктом пропуску між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району, перевезення їх на власному транспортному засобі до місця проживання ОСОБА_7 , тощо;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , в ході проведення якого він повідомив про обставини переведення його поза пунктом пропуску між селами Орв'яниця та Берестя Сарненського району в напрямку державного кордону, надання вказівок ОСОБА_5 , щодо маршруту руху та перевезення ОСОБА_5 на транспортному засобі до місця проживання ОСОБА_7 , тощо;
- протоколом проведення впізнання на фотознімками зі свідком ОСОБА_9 , в ході проведення якого він впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка саме перевозила їх від окраїн села Берестя Сарненського району до місця проживання підозрюваної ОСОБА_7
- висновками судових експертиз відео-, звукозапису відповідно до яких у протоколах проведення негласних слідчих( розшукових) дій зафіксовано голос ОСОБА_5
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, тому є необхідність застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний заходу у вигляді домашнього арешту у період доби з метою забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов'язків та запобігти спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Таким чином, застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваної, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п. п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали за викладених в ньому обставин, просили застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання слідчого, посилаючись на відсутність заявлених стороною обвинувачення ризиків, та просили застосувати особисте зобов'язання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025181110000252 від 15.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 3 ст. 332 КК України.
За вищевказаних обставин, 25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, відповідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, наявність достатніх даних, що існують ризики переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Так, в обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, є те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. З матеріалів провадження також вбачається, що підозрювана володіє паспортом для виїзду за кордон, має посвідчення водія, являється жителькою прикордонного району, тому обізнана з правилами перетину державного кордону, має змогу його перетинати як законно так і в не законний спосіб. Враховуючи воєнний стан в Україні, підозра у вчинені резонансного злочину, вчиненого під час такого стану, з явним цинізмом по відношенню до інтересів держави та завдала негативного результату обороноздатності держави під час прямої воєнної агресії, існує ризик втечі підозрюваної за межі України з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те, що ОСОБА_5 відомі анкетні дані свідків, а саме осіб, яким вона сприяла незаконному перетину державного кордону, а також іншої підозрюваної по кримінальному провадженні, відомі місця їх проживання, мобільні телефони, а тому остання у разі не застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, може незаконно впливати на свідків та підозрюваному шляхом залякування, чинити на них тиск з метою їх залякування щодо відмови від дачі показань, або ж буде незаконно впливати на свідків та іншу підозрюваному через інших осіб під час досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження у суді. Тому, існує ризик того, що підозрювана буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є те, що підозрювана ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, постійних доходів не має, а тому є ризик, що підозрювана буде продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 177, 178, 181 КПК України.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд задовольняє клопотання слідчого - домашній арешт у певний період доби, що є достатньо обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 співпрацює з органом досудового розслідування, має постійне місце проживання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, стан її здоров'я, наявність постійного місця проживання, слідчий суддя вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, слід застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною покладених процесуальних обов'язків та попередить вчинення нею дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на нього, обов'язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 193-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби, в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.04.2026.
Заборонити ОСОБА_5 залишати місце свого проживання - житло, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , в певний період доби, тобто з 22 год 00 хв до 07 год 00 хв.
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними, також з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду);
- заборони відлучатися за межі Сарненського району Рівненської області.
Встановити строк дії ухвали та покладених обов'язків до 01.04.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -