Справа № 569/26/26
1-кс/569/1777/26
02 березня 2026 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12026180000000006, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, звернувся до суду із вказаним клопотанням, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що 03.01.2026, в темну пору доби, приблизно о 05 год 55 хв, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Renault ZOE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі Київ - Чоп, зі сторони м. Дубного в напрямку м. Рівного, в порушенням вимог пунктів 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в межах 359 км + 600 м вказаної автодороги, в с. Крилів Дубенського району Рівненської області, виїхав на ліву смугу зустрічного руху де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зустрічним автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався за останнім.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля KIA RIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала тілесні ушкодження у результаті яких загинула на місці події; пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у результаті яких померла у автомобілі швидкої медичної допомоги під час госпіталізації до КНП «Дубенська міська лікарня», а інший пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до КНП «Дебенська міська лікарня».
Порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху, а саме пункту 10.1, що вимагає від водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.
03.01.2026 о 10:05 ОСОБА_5 у КНП «Дубенська міська лікарня» затримано в порядку ст. 208 КПК України, а також йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події (місця дорожньо-транспортної пригоди), речовими доказами, показаннями свідків та іншими доказами та матеріалами кримінального провадження.
05.01.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.03.2026.
В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо продовження відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання слідчого та просили застосувати домашній арешт.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що у провадженні Головного управління Національної поліції в Рівненській області старший лейтенант поліції перебуває кримінальне провадження № 12026180000000006, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
За вищевказаних обставин, 03.01.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
05.01.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03.03.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час не зменшились та є актуальними, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Обґрунтування ризику щодо незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів у кримінальному провадженні являється те, що ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_5 може отримати інформацію про місця проживання свідків та потерпілих, а тому є ризики щодо незаконного впливу з боку підозрюваного на останніх, шляхом погроз, вмовляння чи переконання у дачі вигідних для нього, та водночас необ'єктивних, показань.
Особлива актуальність цього ризику зумовлена тим, що на даному етапі досудового розслідування ще тривають слідчі дії, не отримано усіх висновків призначених експертиз, у зв'язку з цим, лише перебування ОСОБА_5 під вартою унеможливить спілкування зі свідками, потерпілими, експертами.
Наведені обставини свідчать про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, тобто підстав вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України, відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є умовою sine qua non (обов'язковою, неодмінною умовою) законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи (§ § 73, 74 рішення ЕСПЛ від 08.06.2006 року у справі «Корчуганова проти Росії», § § 66, 67 рішень ЕСПЛ від 07.04.2005 у справі «Рохлина проти Росії», § § 73, 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2008 у справі «Мамедова проти Росії», § 79 рішень ЕСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України», § § 40-42 рішення ЕСПЛ від 02.03.2006 року у справі «Долгова проти Росії»).
З огляду на вказані обставини, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , який міг би забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, окрім як тримання під вартою неможливо.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тому, враховуючи суспільну небезпечність особи підозрюваного ОСОБА_5 , який вчинив тяжкий злочин, є необхідним продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 182, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.04.2026 без визначення розміру застави.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -