Справа № 643/2657/26 (1-кс/643/1573/26) Головуючий суддя І інстанції
Провадження № 11-сс/818/288/26 Суддя доповідач ОСОБА_1
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних процесуальних обов'язків у межах кримінального провадження № 12026221170000423 від 10.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,-
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12026221170000423 від 10 02.2026 року за ознаками злочину. Передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, з покладенням на нього певних процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді прокурор ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор посилалася на фактичні обставини кримінального провадження, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, відомості про особу підозрюваного та вважала, що інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції прокурор та підозрюваний не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомленні належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду справи, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221170000423 від 10.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
11.02.2026 року ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
11.02.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
13.02.2026 року слідчий звернувся до слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, які підтвердив наданими до клопотання доказами. Також зазначав, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також посилався на те, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Покладено на ОСОБА_6 певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи таке рішення слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, однак під час вирішення питання запобіжного заходу були враховані всі представлені під час розгляду клопотання відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не одружений, зареєстрований в м. Харкові, вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину визнав в повному обсязі. Поряд з цим слідчий суддя встановив, що ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України є недоведеними. Всі ці дані про особу підозрюваного та обставини вчинення ним кримінального правопорушення, що вказані в підозрі, його роль, визначена в підозрі, встановлення слідим суддею ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, дані щодо стану здоров'я свідчать про те, що відносно нього можна обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не застосовуючи до нього найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення його поведінки під час досудового розслідування.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.
Згідно ч.2 ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі,на строк не більше двох місяців, як зазначено в ч. 6 ст. 181 КПК України. У разі необхідності, відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A,№ 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Вирішуючи клопотання слідчого по суті, слідчий суддя виходив з того, що з урахуванням ризику, встановленого слідчим суддею, однак недоведеністю прокурором неможливості застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, вважав можливим застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, виходячи з наступного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог ч.1 п.п.4,5 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (арк. 73 - 75), вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, передбачених ч.4 ст. 186 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у: протоколах огляду місця події; протоколі зняття інформації з електронних інформаційних систем, доступ о яких не обмежується її власником; протоколі огляду предмету; протоколах допиту потерпілої; протоколах допиту свідків; протоколах пред'явлення для впізнання; протоколі допиту підозрюваного.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри та необхідності застосування стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде достатнім для запобігання ризикам, встановленим судом першої інстанції та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Поряд з цим належить врахувати, що відповідно до вимог ч.7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання, а саме три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років може вдатися до таких дій.
Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Крім того, слідчим суддею врахована практика ЄСПЛ, конкретні обставини справи. Суворість покарання, яка є суттєвим, проте не єдиним елементом, що має враховуватись під час обрання запобіжного заходу, не може слугувати підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Поряд з цим, належить врахувати, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає з вітчимом. свою вину у вчиненні цього кримінального правопорушення визнає повністю.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного певних процесуальних обов'язків в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції та вважає, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :