Справа № 642/6215/25 (1-кс/642/171/26) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/257/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
02 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби з покладенням певних процесуальних обов'язків у межах кримінального провадження № 12025221220000727 від 21.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківьскій області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні 12025221220000727 від 21.05.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст. 345 КК України.
Застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби до підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 05.04.2026 року включно, поклавши на нього певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погодившись з таким рішенням слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор посилався на фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також вважав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою до підозрюваного не може запобігти існуючим ризикам.
02 березня 2026 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_9 , який просив розглядати апеляційну скаргу прокурора за відсутності захисника ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Також повідомив, що на даний час досудове розслідування закінчено, а обвинувальний акт направлено до Холодногірського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221220000727 від 21.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.
16.09.2025 року ОСОБА_7 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України.
07.10.2025 року заочне повідомлення про підозру ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч.2 ст. 342 КК України на ч.2 ст. 345 КК України.
07.10.2025 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.
05.02.2026 року слідчий звернулася до слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, які підтвердив наданими до клопотання доказами. Також зазначав, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також посилався на те, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Покладено на ОСОБА_7 певні процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Обґрунтовуючи таке рішення слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Поряд з цим слідчий суддя встановив, що ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України є недоведеним. Також слідчий суддя зазначав, що досліджені в судовому засіданні матеріали клопотання підтверджують направлення повідомлень про підозру ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою реєстрації підозрюваного та не містить доказів отримання ним зазначених повідомлень, а також поінформованості ОСОБА_7 про здійснення відносно нього кримінального переслідування. Також слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 свідомо переховувався від органу досудового розслідування. перешкоджав досудовому розслідуванню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, що унеможливлює обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 194 КК України, та зазначав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам є недостатнім та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.
Згідно ч.2 ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі,на строк не більше двох місяців, як зазначено в ч. 6 ст. 181 КПК України. У разі необхідності, відповідно до ч.6 ст.194 КПК України, цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A,№ 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Вирішуючи клопотання слідчого по суті, слідчий суддя виходив з того, що з урахуванням ризиків, встановлених слідчим суддею, однак недоведеністю прокурором неможливості застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, вважав можливим застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог ч.1 п.п.4,5 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України (арк. 71-73), вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, передбачених ч.2 ст. 345 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме у: протоколі допиту потерпілого; протоколах допиту свідків; за результатами проведених слідчих експериментів; висновках експертів.
Враховуючи обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка відповідає вимогам ст.196 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри та необхідності застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, може вдатися до таких дій.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Поряд з цим, належить врахувати, що ОСОБА_7 дійсно в силу ст. 89 КК України не має судимостей, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований.
Враховуючи такі відомості, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на неприпустимість безпідставного застосування такого запобіжного заходу, як неефективного, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, а також фактичних обставин кримінального провадження.
Проте, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор повідомив, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні дійсно передано до суду першої інстанції для його розгляду по суті.
Враховуючи такі відомості, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала втратила свою актуальність, оскільки під час проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції буде розглядатись питання щодо продовження строку дії або застосування іншого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 .
Належить врахувати, що у разі порушення підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, які на нього покладені, сторона обвинувачення не позбавлена процесуальної можливості звернутись до слідчого судді/суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту саме на тримання під вартою.
З урахуванням зазначеного, а також приймаючи до уваги те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 направлено до суду першої інстанції для розгляду, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 та щодо відсутності на цьому етапі кримінального провадження жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :