05 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1107/24(927/185/26)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про забезпечення позову, подану до відкриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90» (код 30424562) до Приватного підприємства «АІС-Групп» (код 44587933) про визнання недійсним правочину та зобов'язання повернути майно, в межах справи за заявою
КРЕДИТОРА: Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ВП 44094124) 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11
БОРЖНИК: Приватне підприємство «Діджитал Екотехнології-90» (код 30424562) 15563, с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області, вул. Дружби, 16
про відкриття провадження у справі про банкрутство
28 листопада 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Головного управління ДПС у Чернігівській області (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90» (надалі - Боржник) на підставі ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.12.2024 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.12.2024 (з урахуванням ухвали суду від 10.02.2025 про виправлення описки), зокрема: відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90»; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області в розмірі 11 211 740,55 грн, 30 280,00 грн судового збору та 72 000,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Вихор Ю.С.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2025 визнано банкрутом Приватне підприємство «Діджитал Екотехнології-90»; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Вихор Ю.С.
04 березня 2026 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 04.03.2026 Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про забезпечення позову (надалі - Заява), подана до відкриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90» до Приватного підприємства «АІС-Групп» про визнання недійсним правочину та зобов'язання повернути майно, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 7110800000:04:003:0614, площею 0,394 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2001952571108, номер відомостей про речове право 44988953.
В обґрунтування поданої Заяви ПП «Діджитал Екотехнології-90» вказує, що в ході здійснення визначених законом повноважень ліквідатора ПП «Діджитал Екотехнології-90» арбітражним керуючим Вихор Ю.С. шляхом отримання даних з офіційних державних реєстрів було встановлено факт вчинення банкрутом фраудаторного правочину, у зв'язку з чим планується звернення з позовною заявою до ПП «АІС-Групп» про визнання недійсним такого правочину та зобов'язання повернути майно отримане за цим правочином. При цьому, зважаючи на попередню недобросовісну поведінку сторін оспорюваного правочину та наявність реальних ризиків відчуження спірного майна, існує необхідність у даній справі вжиття заходів забезпечення позову до його подачі до суду шляхом накладення арешту на отримане за оспорюваним правочином нерухоме майно, що сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Так, ліквідатором було встановлено, що Боржник, діючи на шкоду інтересам кредиторів, переслідуючи недобросовісну мету внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, уклав фраудаторний договір - Договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер: 1860, виданий 11.11.2021, видавник: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Наталія Миколаївна (предмет договору - земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:04:003:0614, площею 0,394 га).
При цьому, арбітражним керуючим Вихор Ю.С. з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 36753794 від 23.01.2026 встановлено, що станом на 01.12.2021 підприємство - банкрут ПП «Діджитал Екотехнології-90» було зареєстровано під назвою Приватне підприємство «Фірма «Тендем - Плюс», засновниками якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з рівними розмірами часток статутного капіталу по 1 000 049,50 грн у кожного співвласника. На посаді директора перебував ОСОБА_1 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема судової справи № 580/2615/21, арбітражним керуючим Вихор Ю.С. було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення рішення № 2857/23000901 від 14.04.2021, яким до ПП «Тендем-Плюс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 964 000 грн за порушення вимог пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; податкове повідомлення - рішення № 2858/23000901 від 14.04.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 220 000 грн за порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України; податкове повідомлення - рішення № 2859/23000901 від 14.04.2021, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26 000 грн за порушення вимог підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України; податкове повідомлення-рішення № 2860/23000901 від 14.04.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020 грн за порушення вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України.
За результатами оскарження ПП «Тендем-Плюс» вказаних податкових повідомлень - рішень Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.11.2021 у справі № 580/2615/21 визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення № 2859/23000901 від 14.04.2021, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26 000 грн за порушення вимог підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України. При цьому, суд апеляційної інстанції у рішенні від 10.11.2021, що набуло законної сили, визнав правомірними інші вищевказані податкові повідомлення - рішення, прийняті 14.04.2021 Головним управлінням ДФС у Черкаській області.
Таким чином, станом на 10.11.2021 у ПП «Тендем-Плюс» був наявний податковий борг у загальній сумі 11 185 020 грн (10 964 000 грн + 220 000 грн + 1 020 грн = 11 185 020 грн).
Боржник, усвідомлюючи, що на належне підприємству майно може бути накладена податкова застава для забезпечення сплати податкового боргу в сумі 11 185 020 грн та звернуто на нього стягнення, 11.11.2021 (наступного дня після винесення судового рішення не на користь ПП «Фірма «Тендем-плюс») уклав оспорюваний правочин, за яким ПП «Фірма «Тендем-плюс» (нова назва - ПП «Діджитал Екотехнології-90») відчужено на користь пов'язаного з продавцем Приватного підприємства «АІС - Групп» спірне нерухоме майно, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 459809096 від 09.01.2026, № 460743021 від 19.01.2026, № 461302665 від 22.01.2026 та № 466431137 від 03.03.2026.
Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 36734746 від 21.01.2026, вбачається, що ПП «АІС - Групп» було створено 20.09.2021 співзасновниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (який є рідним братом співзасновника на той час ПП «Фірма «Тендем-плюс» ОСОБА_2 ). Отже, ОСОБА_1 , як засновник та одночасно директор ПП «Фірма «Тендем-плюс» (на даний час ПП «Діджитал Екотехнології-90»), спільно із співзасновником ОСОБА_2 , погодили та вчинили фраудаторний правочин із заінтересованими особами, а саме: ПП «АІС - Групп» бенефіціарними власниками якого на той час були той же ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який є рідним братом співзасновника на той час ПП «Фірма «Тендем-плюс» ОСОБА_2 .
Такі дії сторін оспорюваного правочину, які є заінтересованими особами, у період наявності податкового боргу у сумі 11 185 020 грн, у власних інтересах є вчиненням фраудаторного правочину, внаслідок якого фактично відбулось переоформлення всього наявного майна боржника на новостворене підприємство, директорами, бенефіциарними власниками якого є одні і тіж особи та їх близькі родичі.
Тому оспорюваний правочин має всі ознаки фраудаторного, так як був вчинений між заінтересованими особами у власних інтересах, всупереч інтересам боржника та кредиторів. За результатми вчинення оспорюваного правочину настала неплатоспроможність боржника і податковий борг на загальну суму 11 314 020,55 грн не був погашений і залишається непогашеним на даний час.
Крім того, слід зазначити, що боржником було вчинено ряд недобросовісних дій для маскування реальних намірів та з метою уникнення юридичної відповідальності шляхом зміни назви підприємства боржника, перереєстрацію підприємства в інший регіон на підставну особу, зареєстровану на тимчасово непідконтрольній Україні території в м. Донецьк.
Сукупність наведених обставин доводить факт недобросовісної поведінки з боку сторін оспорюваного правочину, а також зловживання ними цивільними правами на шкоду правам інших осіб.
Дії сторін оспорюваного правочину були свідомі та послідовні, про що свідчить втрата всього належного боржнику майна, виведення всіх грошових коштів, фіктивне переоформлення на підставних осіб прав учасника, кінцевого бенефіціарного власника та керівника товариства.
Заявник просить вжити заходів забезпечення позову, адже відчуження ПП «АІС - Групп» вищевказаного нерухомого майна об'єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що оспорювання у цій справі правочину не буде підставою для наступної зміни власника нерухомого майна, а тому визнання його недійсним не відновлюватиме порушене право позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів. При цьому, відсутні жодні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав майбутнього відповідача ПП «АІС - Групп», оскільки вищевказане нерухоме майно залишається в його володінні та користуванні.
Розглянувши Заяву ПП «Діджитал Екотехнології-90» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
У відповідності з ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Положення ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачають, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
За змістом ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Велика Палата Верховного Суду підтвердила сформульовані нею у справах № 914/1570/20, № 381/4019/18 висновки та додатково зазначила, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Господарський процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 137 ГПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору господарське процесуальне законодавство не містить.
Тому суд констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У даній справі позивач має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними правочинів та зобов'язання повернути майно. Предметом оспорюваних правочинів є спірне нерухоме майно, яке перейшло в приватну власність майбутнього відповідача.
Звернення до суду з таким позовом обумовлено насамперед необхідністю захисту порушених прав позивача та виконання ліквідатором банкрута повноважень, визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиттю заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продажу майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірного нерухомого майна, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із вимогами позову, який позивач має намір подати до суду.
Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред'явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваних договорів, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.
Суд зауважує, що після пред'ялення позову про визнання недійсним оспорюваного правочину та застосування наслідків його недійсності, відповідач має змогу у будь - який час відчужити майно, яке є предметом оспорюваного правочину. Таке можливе подальше відчуження відповідачем спірного нерухомого майна об'єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що в такому випадку позивачу необхідно буде звертатися до суду з іншим позовом до інших осіб (зокрема, з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння) і визнання правочину недійсним вже не відновлюватиме порушених прав позивача. А у випадку відчуження майна добросовісному набувачу повернення майна є майже неможливим.
Суд вважає, що заява позивача є достатньо обґрунтованою і викладені в ній обставини щодо відчуження спірного майна підтверджуються постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 по справі № 580/2615/21, Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 459809096 від 09.01.2026, № 460743021 від 19.01.2026, № 461302665 від 22.01.2026 та № 466431137 від 03.03.2026, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.01.2026, від 21.01.2026, від 23.01.2026.
Перевіривши наявність спору між сторонами та установивши, що існує реальна загроза продажу спірного нерухомого майна (з урахуванням попередньої поведінки органів управління боржника щодо зміни назви підприємства, перереєстрації місцезнаходження підприємства в інший регіон), суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, що є співмірним заходом забезпечення у межах існуючого спору.
Суд приймає до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки нерухоме майно залишається в його володінні та користуванні.
Крім того, суд враховує, що позивач у справі визнаний судом банкрутом, тому має обмежені ресурси щодо сплати судового збору.
При постановленні даної ухвали суд враховує висновкі щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
Згідно ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 136 - 138, 140, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву від 04.03.2026 Приватного підприємства «Діджитал Екотехнології-90» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вихор Ю.С. про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, власником якого є Приватне підприємство «АІС-Групп» (20300, Черкаська область, Уманський район, місто Умань, вул. Данила короля, будинок 26-А, код 44587933), а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:04:003:0614, площею 0,394 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2001952571108, номер відомостей про речове право 44988953.
Стягувач: Приватне підприємство «Діджитал Екотехнології-90» (15563, с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області, вул. Дружби, 16; код 30424562) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Вихор Юлії Сергіївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 530 від 15.03.2013; РНОКПП НОМЕР_1 ; 17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. Ковальська, 17-б).
Боржник: Приватне підприємство «АІС-Групп» (20300, Черкаська область, Уманський район, місто Умань, вул. Данила короля, будинок 26-А, код 44587933).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 05.03.2026 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дана ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Дата набрання ухвалою законної сили - 05.03.2026.
Суддя А.С.Сидоренко