05 березня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/161/26
Суддя Шморгун В. В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі
Позивач: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Сівер-Авто», код ЄДРПОУ 36931417, пр. Миру, 167, м. Чернігів, 14005
Відповідач: ОСОБА_2 ,
РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Предмет спору: про стягнення збитків в сумі 3 124 309,52 грн,
ОСОБА_1 як учасник товариства, якому належить 5% його статутного капіталу, звернувся до суду з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» до ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути з відповідача 3 124 309,52 грн збитків.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв'язку із втратою автомобілів Toyota Land Cruiser 200 4,5 L Wagon A/T VIN НОМЕР_3 та Toyota RAV4 Hybrid 2/494 CVT Dynamic JTMRJREV50D117143, переданих дистриб'ютором на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Сівер-Авто», Товариством сплачено дистриб'ютору вартість втрачених авто у загальній сумі 3 124 309,52 грн.
Втрата зазначених автомобілів відбулась внаслідок порушення відповідачем як директором Товариства своїх фідуціарних обов'язків щодо збереження та захисту майна, що і стало наслідком понесених Товариством збитків, які він і просить стягнути з відповідача.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить:
- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 , у межах ціни позову 3 124 309,52 грн;
- накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах ціни позову у розмірі 3 124 309,52 грн.
Ухвалою від 27.02.2026 заяву про забезпечення позову повернуто позивачу.
У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.03.2026 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить:
- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у межах ціни позову 3 124 309,52 грн;
- накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що знаходяться на будь-яких його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах ціни позову у розмірі 3 124 309,52 грн.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач є власником низки об'єктів нерухомого та рухомого майна. Оскільки предметом позову є стягнення збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, метою звернення до суду є отримання позивачем суми збитків, завданих відповідачем. Водночас у разі, якщо на момент ухвалення судового рішення все нерухоме та рухоме майно, а також кошти на банківських рахунках відповідача будуть відчужені, ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, фактично стане неможливим. У такому випадку для відновлення своїх прав позивач буде змушений ініціювати нові тривалі судові процеси з метою повернення відповідного майна.
За таких обставин позивач вважає, що існує реальна та обґрунтована загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме і нерухоме майно та грошові кошти відповідача може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача.
Як докази наявності у відповідача нерухомого та рухомого майна позивач надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав від 08.01.2026 №459652483 та витяг з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 08.01.2026, відповідних до яких відповідач є власником:
- житлового будинку садибного типу загальною площею 118,6 кв. м за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вулиця Приміська, будинок 5;
- 1/2 частки адміністративної будівлі загальною площею 598,9 кв. м за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вулиця Реміснича, будинок 23;
- земельної ділянки площею 0,0515 га, кадастровий номер 7425581600:07:000:5064, за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р, Дніпровська с/рада;
- 1/2 частки садового будинку загальною площею 73,2 кв. м за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р., с. Прохорів, вулиця Лугова, будинок 55;
- земельної ділянки площею 0, 0511 га, кадастровий номер 7410100000:02:046:0123, за адресою, Чернігівська обл., м. Чернігів, вулиця Приміська, земельна ділянка 5;
- 1/2 частки земельної ділянки площею 0, 0284 га, кадастровий номер 7425581600:07:000:0047, за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р., Дніпровська с/рада;
-1/2 частки земельної ділянки площею 0,009 га, кадастровий номер 7425581600:07:000:0046 за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р., с/рада. Дніпровська с/рада;
- транспортного засобу Lexus LS 500 2020 року випуску.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватися до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватися для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу, за загальним правилом, власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
Суд також враховує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Суд вважає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача стосуються предмета спору, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, є співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані на збереження існуючого стану речей до завершення розгляду цієї справи, а їх невжиття може зумовити те, що позивач не зможе відновити своє порушене право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Відтак заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно в межах суми позову підлягає задоволенню.
Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову суд зазначає таке.
Накладення арешту як на майно, так і на кошти відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору (по 3 124 309,52 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок майна, і за рахунок коштів), що суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
У разі недостатності вартості майна відповідача доцільним є накладенням арешту на грошові кошти відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності вартості арештованого майна, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та вартості арештованого майна.
Обґрунтування та доказів щодо вартості майна, на яке накладається арешт, тобто щодо недостатності такої вартості відносно суми позовних вимог, позивач суду не надав.
Разом з тим, зважаючи на значний обсяг нерухомого та рухомого майна відповідача, на яке суд наклав арешт, суд вважає його достатнім для реального виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, накладення арешту ще й на грошові кошти відповідача може позбавити останнього засобів до існування, а відтак накласти на нього надмірний тягар.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що достатнім, співмірним та адекватним є забезпечення позову в частині накладення арешту лише на нерухоме та рухоме майно відповідача, а тому й про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Також з огляду на викладене суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення позову.
Частиною 1 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документу, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136-140, 144, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.
2. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у межах ціни позову 3 124 309,52 грн.
3. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у межах ціни позову 3 124 309,52 грн відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в інтересах: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Сівер-Авто» (код ЄДРПОУ 36931417, пр. Миру, 167, м. Чернігів, 14005).
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 05.03.2026. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун