61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
19.02.2026 Справа №905/1285/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Сизової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (ідентифікаційний код 03337119)
до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678)
про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 6230387,26грн, інфляційних втрат у сумі 1635163,43 грн, 3% річних у розмірі 471500,77грн.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з?явився
від відповідача: не з?явився
Стислий зміст і підстави позовних вимог
18.12.2025 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 6230387,26грн, інфляційних втрат у сумі 1635163,43 грн, 3% річних у розмірі 471500,77грн (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за договором на поставку теплової енергії № 43/32 від 15.10.2014, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за теплову енергію у розмірі 6230387,26грн за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, на яку додатково нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати витрати з оплати судового збору у розмірі 116739,02грн за рахунок відповідача.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі №905/1285/25. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 05.01.2026 року о 11:00 год.
29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні на 05.01.2026 року о 11:00 год та всіх подальших засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 02.01.2026 суд задовольнив вказану заяву.
01.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в порядку п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, у якій останній просив зменшити позовні вимоги у зв?язку з тим, що відповідачем 28.12.2025 здійснено часткову оплату за спожиту теплову енергію у сумі 1391200,00грн, остаточно позивач просить стягнути з КП «Компанія «Вода Донбасу» заборгованість за теплову енергію в розмірі 6230387,26грн, інфляційні втрати у сумі 1635163,43 грн, 3% річних у розмірі 471500,77 грн та судовий збір у сумі 116739,02 грн. У порядку ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення.
Ухвалою від 05.01.2026 підготовче засідання відкладено на 28.01.2026 року о 10:00 год.
14.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач у відзиві просить розглянути справу за наявними матеріалами.
16.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами щомісяця починаючи з наступного місяця після набрання законної сили рішенням суду.
23.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі щодо клопотання про розстрочення виконання рішення, у яких позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців рівними щомісячними платежами, за умови, що така розстрочка стосується виконання рішення суду в повному обсязі, а не окремих його частин.
Ухвалою від 28.01.2026 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, закрив підготовче провадження у справі №905/1285/25 та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 19.02.2026 року о 12:00 год.
18.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
19.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
Представники сторін у судове засідання 19.02.2026 не з?явились, про дату та час проведення засідання повідомлені шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», ухвали отримано 01.02.2026, що підтверджується даними відповідних довідок, що сформовані у програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
За приписами ч.3 ст.196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Клопотання сторін про розгляд справи без участі їх представників судом задовольняються, відповідно судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Під час судового засідання 19.02.2026 судом безпосередньо здійснено дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи №905/1285/25.
Позиція учасників процесу
В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що ним у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на підставі договору на поставку теплової енергії № 43/32 від 15.10.2014 надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 10023151,87грн, які були сплачені КП «Компанія «Вода Донбасу» частково на суму 1391200,00грн. Також позивачем зараховано 2401564,61грн в якості заліку зустрічних однорідних вимог внаслідок укладення між ним та відповідачем низки угод про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Загальна сума заборгованості за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 6230387,26грн. Позивач звертався до відповідача із претензіями про сплату заборгованості, відповіді на які не отримав. Не виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань з оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 стало підставою для звернення позивача до суду із позовом. Позивач не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців рівними щомісячними платежами, за умови, що така розстрочка стосується виконання рішення суду в повному обсязі, а не окремих його частин.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст. ст. 4, 12, 20, 91,161, 162, 163, 164,171 172 ГПК України.
Відповідач у відзиві зазначив, що станом на 01.01.2026 за даними бухгалтерського обігу Слов?янського РВУ заборгованість за період січень-грудень 2023 року складає 6230387,26грн та просив суд розстрочити виконання рішення по справі № 905/1285/25 на 12 календарних місяців рівними частинами щомісяця починаючи з наступного місяця після набрання законної сили рішення.
Виклад обставин справи, встановлених судом
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є комунальним підприємством Донецької обласної ради, заснованим рішенням обласної ради від 25 січня 2008 року № 5/14-428 «Про реорганізацію комунального підприємства «Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства». Повноваження Засновника щодо управління Підприємством протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування здійснює Донецька обласна державна адміністрація, обласна військова адміністрація. Вказане підприємство створено з метою виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством; задоволення потреб ринку у наданні висококваліфікованих послуг (роботах, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу Підприємства за рахунок отриманого доходу.
Структурним підрозділом ОКП «Донецьктеплокомуненерго», зокрема, є Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» (далі - ВО «Слов'янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго»).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1746 від 23.08.2019 ОКП«Донецьктеплокомуненерго» видано ліцензію з виробництва теплової енергії.
15.10.2014 між Виробничою одиницею «Слов'янськтепломережа» Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (Споживач) укладено договір №43/32 на поставку теплової енергії (договір), відповідно до пункту 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов?язання поставити споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов?язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1 договору унормовано, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (крім споживачів які мають прилади обліку) на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами. На початок опалювального сезону постачання теплоносія здійснюється після того, як споживач надасть акт про готовність системи опалення до прийняття теплоносія за підписом представника теплопостачальної організації (п.п. 2.2-2.3 договору).
Облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку (п. 5.1 договору).
Пунктом 5.4 договору закріплено обов?язок Споживача що має прилади обліку, щомісячно подавати до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни передбачені у додатку 1 до договору.
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться на підставі пред?явлених рахунків (2 екз.), відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача з обов?язковим поверненням другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) з підписом та печаткою підприємства/ФОП в строк 5-10 днів після його отримання.
В разі не повернення другого екземпляра рахунка (акта виконаних робіт) в адресу теплопостачальної організації в установлений строк, автоматично вважається, що споживач послуги с теплопостачання отримав (п.п. 6.1.2 договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКУ № 506 від 16.05.2014 р та складають: - теплова енергія 1 Гкал - 1 085,46 грн (без ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі Споживачем але у відповідності до діючого законодавства (п.6.2 договору в первісній редакції).
Положенням п.6.6 договору передбачено, що кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. Разом з тим, вказаний пункт виключений із договору додатковою угодою від 01.09.2023.
Згідно з п. 6.8 договору споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.
Надалі додатковою угодою від 01.09.2023 пункт 6.2 договору викладено в наступній редакції: тарифи на момент укладення додаткової угоди встановлені Розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації, начальника Донецької обласної військової адміністрації від 27.09.2022 №444/5-22 «Про встановлення обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для всіх категорій споживачів», застосовуються враховуючи рекомендації п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану», для споживачів (які не є населенням, бюджетною установою/організацією та релігійною організацією) складають:
- для споживачів без індивідуальних теплових пунктів (без врахування витрат на встановлення вузлів комерційного обліку) складає 5497,22грн за 1Гкал (з ПДВ);
- для споживачів з індивідуальними тепловими пунктами складає 5621,35грн за 1Гкал (з ПДВ).
У разі зміни регульованої ціни (тарифу) і нормативів, що застосовуються в договорі, оплата відбувається за діючими на день оплати цінами (тарифами) та здійснення такої оплати не буде вважатися зміною істотних умов договору.
Також положеннями п.6.2 договору унормовано, що загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 6.4 договору (в первісній редакції) споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Надалі додатковою угодою від 01.09.2023 пункт 6.4 договору викладено в наступній редакції: розрахунки проводяться шляхом:
- оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 5-ти календарних днів з дня надання теплопостачальною організацією рахунка на оплату товару (далі - рахунок) за звітній період;
- попередньої оплати, яка здійснюється на підставі пред?явленого Теплопостачальною організацією рахунку. Споживач сплачує рахунок на попередню оплату до 10-го числа розрахункового місяця.
За умовами п.п 10.1, 10.4 договору він набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований споживач, з 15.10.2014 та діє до 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печаток Сторін.
Матеріали справи не містять доказів припинення дії вказаного договору, отже, суд дійшов висновку, що термін дії договору продовжувався кожен наступний період, тому зобов?язання сторін за ним були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
До договору сторонами підписано Планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення Споживачу (Додаток №1), Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача КП «Компанія «Вода Донбасу» СРВУ (Додаток №2), Умови припинення подачі теплової енергії (Додаток №3), Реєстр споживачів теплової енергії (Додаток №4), Розрахунок планової річної вартості послуг опалення (Додаток №4), які є його невід?ємною частиною. Внаслідок укладення додаткових угод від 17.10.2029, 15.10.2020, 01.09.2023 Сторонами договору також вносились зміни у відповідні додатки до договору.
Відповідно до акту прийняття теплового вузла обліку, вузол обліку за адресою КП «Вода Донбасу» СРПУ, вул.Леніна 13 прийнятий ВО «Слов?янськтепломережа» 02.11.2011 року.
Згідно свідоцтва ДП «Донецькстандартметрологія» від 24.07.2019 №29/1/T/122 Тепловодолічильник СВТУ- 10М в комплекті з витратомірними ділянками РУ-50 №№ 3/2228, 3/2233, та термоперетворювачами опору №№ 5911, 5912,Зав. №10255 за результатами повірки відповідає вимогам чинного ШИМН 407251. 00241, розділ ЕД та паспортним даним.
Розпорядженням начальника Слов?янської міської військової адміністрації №184 від 19.10.2022 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років в Слов'янській міській територіальній громаді для населення та інших споживачів» зобов?язано розпочати опалювальний період 2022-2023 років для населення та інших споживачів з 01 листопада 2022 року.
На виконання вказаного розпорядження ВО «Слов'янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підключено будівлі Слов?янського РВУ КП «Вода Донбасу» до мережі (системи) теплопостачання за адресою: 03.11.2022 - вул.Університетська б.13, 25.11.2022 - вул.Садова, б.5, 25.11.2022 - вул.Миру, б.1. Також підключено будівлі Споживача без вказання їх адрес розташування: 04.11.2022 - Прохідна СФС, 04.11.2022 - Підстанція Райгородська, 04.11.2022 - Корпус почтових та підсобних приміщень, 04.11.2022 - камера переключення горизонтальних відстійників, 04.11.2022 - Хлораторна за складом хлору, 04.11.2022 - Блок реагентного господарства, 04.11.2022 - Насосна станція 2 под. СФС №2, 17.11.2022 - Фільтри та лабораторії. Відповідні акти про підключення нежитлових приміщень до мережі (системи) теплопостачання (у зв?язку із початком опалювального сезону) містяться в матеріалах справи.
27.01.2023 Сторонами складено Акт про відключення нежитлової будівлі від мережі (системи) теплопостачання (внаслідок аварії, проведення ремонтних робіт, тощо), відповідно якого 27.01.2023 внаслідок аварії (витоку) на магістральній теплотрасі відключено від мережі (системи) теплопостачання будівлі КП «Компанія Вода Донбасу»: хлораторної та склад хлору СФС№2, підстанції Райгородська, насосної станції 2-го под.
Листом від 02.02.2023 №0.02/70 КП «Компанія Вода Донбасу» повідомило ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про аварію (виток) на магістральній теплотрасі 27.01.2023, внаслідок чого було зупинено теплопостачання виробничих об?єктів: будівля насосної станції 2-го підйому СФС№2, будівля ЗРУ- 6кВ насосної станцїї 2-го підйому «Ложніково», будівля хлораторної та склад хлору СФС№2. Також Споживач просив узгодити відключення від мережі теплопостачання з 02.02.2023 наступні об?єкти: слюсарна майстерня, будівля охорони механічної майстерні, будівля гаражу спеціального транспорту, будівля центрального матеріального складу, будівля гаражу для легкового автотранспорту, камера перемикання горизонтальних відстійників.
Сторонами складено Акти про відключення нежитлової будівлі від мережі (системи) теплопостачання (внаслідок аварії, проведення ремонтних робіт, тощо), відповідно яких на підставі листа від 02.02.2023 №0.02/70 відключено від мережі (системи) теплопостачання будівлі КП «Компанія Вода Донбасу»: 02.02.2023 - камера переключення горизонтальних відстійників, 03.02.2023 - будка охорони, будівля центрального матеріального складу №6,7,8, будівля гаражу спеціального транспорту, будівля гаражу для легкового автотранспорту, слюсарна майстерня.
Листом від 08.02.2023 №0.02/75 КП «Компанія Вода Донбасу» у зв?язку із веденням бойових дій на території Донецької області просило ОКП «Донецьктеплокомуненерго» узгодити відключення від мережі теплопостачання з 09.02.2023 наступні об?єкти: будівля контори ділянки, будівля гаражу авто-тракторної техніки.
09.02.2023 Сторонами складено Акт про відключення нежитлової будівлі від мережі (системи) теплопостачання (внаслідок аварії, проведення ремонтних робіт, тощо), відповідно якого 09.02.2023 згідно листа від 08.02.2023 №0.02/75 відключено від мережі (системи) теплопостачання будівлі КП «Компанія Вода Донбасу»: будівля контори ділянки, будівля гаражу авто-тракторної техніки.
Розпорядженням начальника Слов?янської міської військової адміністрації №218 від 10.03.2023 «Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років в Слов'янській міській територіальній громаді» зобов?язано, закінчити опалювальний період - 01.03.2023.
На виконання вказаного розпорядження ВО «Слов'янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відключено будівлі Слов?янського РВУ КП «Вода Донбасу» від мережі (системи) теплопостачання за адресою: 31.03.2023 - вул.Університетська б.13, 01.04.2023 - вул.Садова, б.5, 01.04.2023 - вул.Астроханівців, б.45. Відповідні акти про відключення нежитлових приміщень від мережі (системи) теплопостачання (у зв?язку із закінченням опалювального сезону) містяться в матеріалах справи.
Розпорядженням начальника Слов?янської міської військової адміністрації №1845 від 19.10.2023 «Про початок опалювального періоду 2023-2024 років в Слов'янській міській територіальній громаді» зобов?язано розпочати опалювальний період 2023-2024 років для населення та інших споживачів з 01 листопада 2023 року.
На виконання вказаного розпорядження ВО «Слов'янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підключено будівлі Слов?янського РВУ КП «Вода Донбасу» до мережі (системи) теплопостачання за адресою: 01.11.2023 - м.Слов?янськ, вул.Університетська б.13, 02.11.2023 - с.Маяки, вул.Астраханців, б.45.
Матеріали справи містять технічні паспорти видані КП «Бюро технічної інвентаризації»: №703 від 03.06.2020 на виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами КП «Вода Донбасу» за адресою с.Маяки, вул.Астраханців, б.45б; №703 на будівлю СФС №2 за адресою с.Маяки, вул.Астраханців, б.45; №262 від 12.07.2021 на виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами КП «Вода Донбасу» за адресою смт.Донецьке, вул.Садова №5а; №13 від 14.06.2019 на виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами КП «Вода Донбасу» за адресою м.Слов?янськ, вул.Університетська б.13.
На виконання умов договору № 43/32 від 15.10.2014 позивачем здійснено постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, які долучено до позовної заяви, а саме:
- №123_43 за січень 2023 на суму 3076022,63грн (з ПДВ);
- №223_43 за лютий 2023 на суму 2084869,76грн (з ПДВ);
- №323_43 за березень 2023 на суму 1874110,45грн (з ПДВ);
- №1123_43 за листопад 2023 на суму 1103306,38грн (з ПДВ);
- №1223_43 за грудень 2023 на суму 1884842,65грн (з ПДВ).
Акти підписані представниками теплопостачальної організації та споживача без зауважень щодо обсягів поставленої теплової енергії, тарифу та вартості послуг, скріплені відтисками печаток підприємств.
На підставі означених актів позивач виставив відповідачу рахунки:
- № 123_43 за січень 2023 на суму 3076022,63грн (з ПДВ);
- № 223_43 за лютий 2023 на суму 2084869,76грн (з ПДВ);
- № 323_43 за березень 2023 на суму 1874110,45грн (з ПДВ);
- № 1123_43 від 11.12.2023 за листопад 2023 на суму 1103306,38грн (з ПДВ);
- № 1223_43 за грудень 2023 на суму 1884842,65грн (з ПДВ).
Рахунки містять відмітку про отримання Трелиним А.А. 20.09.2023 (рахунки №№ 123_43, 223_43, 323_43) та 12.01.2024 (рахунки №№ 1123_43, 1223_43).
Сторонами складено та підписано акти звірки взаємних розрахунків до договору №43, відповідно яких заборгованість відповідача перед позивачем складає: станом на 20.09.2023 - 21971551,89 грн; станом на 01.01.2025 - 29387172,57грн; станом на 01.05.2025 - 31231830,94грн.
Також сторонам підписані акти зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії: від 31.01.2023, 28.02.2023, 31.03.2023, 31.11.2023, 31.12.2023 - за адресою м.Слов?янськ, вул.Університетська б.13.
31.01.2025 між КП «Вода Донбасу» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» укладено угоди про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого частково принились грошові зобов?язання з оплати КП «Вода Донбасу» поставленої йому ОКП «Донецьктеплокомуненерго» теплової енергії у січні 2023 за договором на постачання теплової енергії №43/32 від 15.10.2014 на суми: 239,10 грн, 494,48грн, 2917,00грн, 4642,08грн, 5477,40грн, 739997,46грн.
25.02.2025 між КП «Вода Донбасу» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з пунктом 1.4 якого зобов?язання КП «Вода Донбасу» перед ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за договором №43/32 від 15.10.2014 вважаються частково погашеними на суму 1119603,87грн (за січень 2023).
11.04.2025 між КП «Вода Донбасу» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» укладено угоду про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, згідно п.п. 4.1 якої з моменту набрання нею чинності зобов'язання структурного підрозділу Слов'янського РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» перед ВО «Слов'янськтепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за послуги теплопостачання за договором поставки теплової енергії № 43/32 від 15.10.2014 р. за січень 2023 року вважаються припиненими в частині суми 528193,22грн.
ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до КП «Вода Донбасу» з претензіями №665 від 11.09.2024 та №687 від 19.11.2025, за змістом яких просило погасити наявну заборгованість протягом 15 календарних днiв з моменту отримання даної претензії. Претензія № 665 від 11.09.2024 направлена на електронну пошту відповідача, а № 687 від 19.11.2025 - на поштову адресу підприємства, на підтвердження чого надані відповідні докази.
Слов?янське РВУ КП «Вода Донбасу» звернулося до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із листом від 23.12.2025 №5.02-2424, за змістом якого повідомило останнього про сплату 21.11.2025 року платіжною інструкцією №1190 заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 5901492,90 грн, з яких просило вважати призначення платежу: суму 4511292,90грн рахувати оплатою за 2022 рік; суму 1390200,00грн рахувати оплатою за 2023 рік.
Відповідно до службової записки №2104 від 31.12.2025 року від директора ВП ОКП «ДТКЕ» «Центр продажу послуг та клієнтського обслуговування» начальнику ВППР ОКП «ДТКЕ», під час розгляду справи №905/1285/25 відповідачем КП«Компанія «Вода Донбасу» 28.12.2025 року здійснено часткову оплату за спожиту теплову енергію у сумі 1391200,00грн.
Доказів оплати залишку заборгованості матеріали справи не містять.
Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов?язання за договором та не оплатив в повному обсязі спожиту теплову енергію, утворилась заборгованість в загальній сумі 6230387,26грн за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року, несплата якої й стала підставою для звернення з позовом до суду про її стягнення.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.
У розумінні наведених положень закону, об?єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб?єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов?язку зобов?язаною стороною.
При цьому господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Об?єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Суб?єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб?єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов?язку зобов?язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб?єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв?язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов?язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.
Положеннями статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов?язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).
Виходячи з встановлених фактичних обставин, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, суд визнає, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на підставі договору на поставку теплової енергії та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов?язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов?язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відносини, пов?язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії між суб?єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує таку послугу регулюються нормами Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та умовами договору.
Основні терміни у статті першій Закону України «Про теплопостачання» (далі - Закон №2633-IV) вживаються в такому значенні: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об?єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов?язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; суб?єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Матеріалами справи встановлено, що договір №43/32 від 15.10.2014, що укладений між КП «Донецьктеплокомуненерго» (Теплопостачальна організація) та КП «Компанія «Вода Донбасу» (Споживач) на теперішній час є чинним, оскільки систематично пролонгувався.
У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність» процес надання послуг є господарською операцією - це дія або подія, яка викликає в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та яка відображається в бухгалтерському обліку методом суцільного і безперервного документування.
Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій за частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність» є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ - документи, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуги, акт виконаних робіт. Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції - надання послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону).
Виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України, суд зазначає, що обов'язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг відповідним актом.
За сталою практикою Верховного Суду (постанови від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20) наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 10023151,87грн, що підтверджується наданими суду доказами здійснення опалювального сезону в м.Слов?янськ в спірний період, актами зняття показань вузла комерційного обліку теплової енергії, актами приймання-передачі теплової енергії, що підписані сторонами договору без зауважень та заперечень, та рахунками за відповідні періоди.
Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов?язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов?язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з?ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 ГПК України).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв?язку суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами постачання теплової енергії у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року для опалення приміщень відповідача на підставі договору на постачання теплової енергії №43/32 від 15.10.2014.
Приписами статей 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Згідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач зобов?язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктами 32, 34, 35, 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Первісно у п. 6.4 договору Сторонами погоджений такий порядок здійснення оплати: споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Одночасно у п.6.6 договору (в первісній редакції) закріплено положення щодо терміну кінцевого розрахунку за фактично спожиту теплову енергію - не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Додатковою угодою від 01.09.2023 Сторони погодили внести зміни в порядок здійснення оплати, виклавши пункт 6.4 договору в наступній редакції: розрахунки проводяться шляхом:
- оплати споживачем вартості спожитої теплової енергії протягом 5-ти календарних днів з дня надання теплопостачальною організацією рахунка на оплату товару (далі - рахунок) за звітній період;
- попередньої оплати, яка здійснюється на підставі пред?явленого Теплопостачальною організацією рахунку. Споживач сплачує рахунок на попередню оплату до 10-го числа розрахункового місяця.
Пункт 6.6 договору яким передбачено термін кінцевого розрахунку за фактично спожиту теплову енергію виключений із договору додатковою угодою від 01.09.2023.
Зважаючи на положення чинного законодавства та умови договору, строк оплати за спожиту теплову енергію за період з січня 2023 по березень 2023 встановлюється судом альтернативним чином - не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим (п.п.6.6 договору в первісній редакції), а саме:
- за січень 2023 року - до 15.02.2023 (включно);
- за лютий 2023 року - до 15.03.2023 (включно);
- за березень 2023 року - до 17.04.2023 (включно, враховуючи, що останній день 15.04.2023 та наступний за ним є вихідними днями).
Строк оплати за спожиту теплову енергію за період з листопада 2023 по грудень 2023 встановлюється судом з урахуванням положень п. 6.4 договору (в редакції додаткової угоди 01.09.2023) - протягом 5-ти календарних днів з дня надання теплопостачальною організацією рахунка на оплату товару. Зважаючи, що рахунки за листопад 2023 та грудень 2023 отримані відповідачем 12.01.2024, відповідач повинен був оплатити поставлену теплову енергію за вказаний період до 17.01.2024 (включно).
КП «Компанія «Вода Донбасу» платіжною інструкцією від 21.11.2025 №1190 частково сплачено вартість поставленої у 2023 році теплової енергії на суму 1391200,00грн. Позивач підтверджує здійснення відповідачем вказаної оплати.
Також КП «Вода Донбасу» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» частково припинено зобов'язання відповідача з оплати поставленої йому позивачем теплової енергії у січні 2023 за договором на постачання теплової енергії №43/32 від 15.10.2014 внаслідок укладення угод про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог:
- за угодою від 31.01.2025 на суми: 239,10 грн, 494,48грн, 2917,00грн, 4642,08грн, 5477,40грн, 739997,46грн;
- за угодою від 11.04.2025 на суму 528193,22грн.
Крім того, заборгованість КП «Вода Донбасу» з оплати поставленої йому позивачем теплової енергії у січні 2023 за договором на постачання теплової енергії №43/32 від 15.10.2014 вважається погашеною на суму 1119603,87грн на підставі укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги від 25.02.2025.
Таким чином, враховуючи залік зустрічних однорідних вимог, погашення заборгованості внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги, часткову оплату відповідачем поставленої йому теплової енергії розмір заборгованості за спірний період складає 6230387,26грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідач у своєму відзиві підтвердив наявність заборгованості за період січень 2023 - грудень 2023 року у розмірі 6230387,26грн. Спір у цій частині відсутній.
Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов?язань з належної оплати поставленої теплової енергії та встановленим наявність заборгованості відповідача перед позивачем за №43/32 від 15.10.2014 у розмірі 6230387,26грн, як наслідок, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним 3% річних та інфляційних втрат у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань з оплати поставленої теплової енергії.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов?язання настає на підставі вимог закону, а саме, норми статті 625 ЦК України.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов?язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов?язання і поділяє його долю.
Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 471500,77грн які нараховані наступним чином:
на заборгованість за січень 2023 в розмірі 674458,02грн за період з 26.09.2023 по 05.12.2025 -у розмірі 44403,36грн;
на заборгованість за лютий 2023 в розмірі 2084869,76грн за період з 26.09.2023 по 01.12.2025 -у розмірі 136573,25грн;
на заборгованість за березень 2023 в розмірі 1874110,45грн за період з 26.09.2023 по 01.12.2025 -у розмірі 122767,07грн;
на заборгованість за листопад 2023 в розмірі 1103306,38грн за період з 18.01.2024 по 01.12.2025 -у розмірі 61940,51грн;
на заборгованість за грудень 2023 в розмірі 1884842,65грн за період з 18.01.2024 по 01.12.2025 -у розмірі 105816,58грн.
Контррозрахунок відсутній.
Суд вважає розрахунок позивача правомірним та арифметично вірним та задовольняє ці вимоги у повному розмірі.
У позовній заяві позивач окрім іншого просить суд в порядку ч.10 ст.238 ГПК України встановити нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення.
Розглянувши дану вимогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Суд зазначає, що положення ч. 10 ст. 238 ГПК України носять диспозитивний характер та надають право суду за клопотанням сторони (позивача) вирішувати питання доцільності застосування механізму стягнення відсотків або пені.
Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення за своєю правовою природою не є позовною вимогою, а є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого убезпечує позивача від повторних звернень з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Подальша реалізація ч. 10 ст. 238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Суд зазначає, що за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті.
Одночасно положення ч. 10 ст. 238 ГПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з?ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання.
Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з?ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов?язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
Сформульовані в ч. 10 ст. 238 ГПК України приписи не є самостійним видом санкції - судової неустойки, натомість це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов?язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.
Зміст ч. 10 ст. 238 ГПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає підстави для висновку, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Одночасно суд зазначає, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов?язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов?язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов?язання.
Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України, якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов?язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
Таким чином, враховуючи що цим рішенням суд встановив основну суму заборгованості, позивачем заявлено у позовній заяві вимогу про стягнення нарахованих на неї 3% річних, суд дійшов висновку, що застосування ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, та позбавить позивача необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних відповідно до ч.10 ст.625 Цивільного кодексу України за формулою: «Борг*Кількість днів прострочення * 3/100%/365 днів» до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу органу (особи), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за вказаною формулою.
Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
При цьому, як визначено в п. 38.2 постанови Об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 1635163,43грн які нараховані наступним чином:
на заборгованість за січень 2023 в розмірі 674458,02грн за період з 01.10.2023 по 31.10.2025 -у розмірі 152363,84грн;
на заборгованість за лютий 2023 в розмірі 2084869,76грн за період з 01.10.2023 по 31.10.2025 -у розмірі 470983,74грн;
на заборгованість за березень 2023 в розмірі 1874110,45грн за період з 01.10.2023 по 31.10.2025 -у розмірі 423372,03грн;
на заборгованість за листопад 2023 в розмірі 1103306,38грн за період з 01.02.2024 по 31.10.2025 -у розмірі 217269,56грн;
на заборгованість за грудень 2023 в розмірі 1884842,65грн за період з 01.02.2024 по 31.10.2025 -у розмірі 371174,26грн.
Контррозрахунок відсутній.
Суд вважає розрахунок позивача правомірним та арифметично вірним та задовольняє ці вимоги у повному розмірі.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв?язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного законодавства, доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Під час розгляду справи відповідач надав до суду клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними частинами щомісяця починаючи з наступного місяця після набрання законної сили рішення.
Розглядаючи вказане клопотання відповідача суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України. Аналогічні приписи містить ст. 326 ГПК України.
Виконання судового рішення є невід?ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №1 1-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов?язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» сформовано правову позицію, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов?язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Відповідно до ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зокрема, згідно із ч.6 ст.238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За приписами ч. 1, 3-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім?ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Виходячи з наведеного, розстрочення є правом, а не обов?язком суду, яке ним реалізується протягом року від дня ухвалення рішення, але виключно за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, Господарський процесуальний кодекс України не вимагає.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно необхідною умовою задоволення заяви, зокрема, про розстрочення виконання рішення суду, є з?ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Відповідач в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду посилається на складний фінансовий стан підприємства в умовах повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, активних бойових дій на території Донецької області, щоденному погіршенні безпекової ситуації. Неможливість акумулювання обігових коштів для своєчасних та повномірних розрахунків КП «Компанія «Вода Донбасу» пов?язує з: зменшенням обсягів реалізації, відсутністю повних розрахунків споживачів, збитковістю тарифів, руйнуванням та необхідністю подальшого відновлення інфраструктури, позбавленням можливості обчислювати обсяги водовідведення та надавати рахунки на послуги споживачам в умовах відсутності централізованого водопостачання у багатьох структурних підрозділах Компанії, відволіканням обігових коштів, матеріальних і трудових ресурсів на проведення евакуаційних заходів в структурних підрозділах Компанії в зв'язку з наближенням лінії фронту, збільшенням витрат Компанії внаслідок зростання тарифів на основну складову собівартості послуг водопостачання і водовідведення. Крім того, негативний вплив на фінансовий стан Компанії також надає той факт, що на рахунки Компанії та її структурних підрозділів було накладено арешт в рамках зведеного виконавчого провадження. Також відповідач зазначив, що працівники підприємства зазвичай здійснюють свої обов?язки в небезпечних регіонах, у зв?язку своєчасність та обсяги виплати ним заробітної плати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів, відтак оплата праці здійснюється в першочерговому порядку.
Як вбачається з даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса місцезнаходження Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»: 85307, Донецька обл., Покровський р-н, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 11. Основним видом діяльності підприємства є забір, очищення та постачання води.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку
громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Покровська міська територіальна громада з 23.08.2024 віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (UA14160210000011148).
Підприємство здійснює видобуток, розподіл, транспортування, постачання води та водовідведення в Донецькій області, яка частково є тимчасово окупованою та на території якої ведуться активні бойові дії, що є загальновідомим фактом, який не потребує доведення у розумінні ст. 75 ГПК України.
Згідно з Законом України "Про критичну інфраструктуру" послуги з водопостачання та водовідведення належать до життєво важливих функцій, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.
Інформація щодо істотних ускладнень у діяльності КП «Компанія «Вода Донбасу» під час повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України в умовах активних бойових дій на території Донецької області, руйнування інфраструктури водопостачання та очисних споруд, обладнання внаслідок систематичних обстрілів, загибелі працівників підприємства, складного фінансового стану підприємства, різкого зменшення платоспроможності контрагентів та споживачів, що призвело до наявності заборгованості з заробітної плати та перед бюджетом, міститься у відкритому доступі у мережі Інтернет, зокрема, за посиланнями https://epl.org.ua/announces/rujnuvannya-infrastruktury-postachannya-ta-ochyshhennya-vody-v-donetskij-ta-luganskij-oblasti-rosijskymy-vijskamy-yak-umysne-porushennya-prava-lyudyny-na-vodu/ , https://suspilne.media/donbas/1115618-zagibli-pracivniki-ta-milardni-zbitki-akih-vtrat-zaznala-kompania-voda-donbasu-cerez-povnomasstabne-vtorgnenna/.
На підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства відповідачем надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2025 року та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 30 вересня 2025 року. Дослідивши їх зміст, суд вбачає, що діяльності підприємства є збитковою.
Позивач у своїх додаткових поясненнях щодо клопотання про розстрочення виконання рішення не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців рівними щомісячними платежами, за умови, що така розстрочка стосується виконання рішення суду в повному обсязі, а не окремих його частин.
Таким чином, вочевидь інтерес позивача направлений на якнайшвидше отримання грошових коштів на виконання судового рішення, що, з огляду на особливості функціонування боржника у добровільному порядку одномоментно неможливо. Негайне ж звернення стягнення на кошти і майно відповідача у виконавчому провадженні потенційно може забезпечити виконання рішення суду, однак наслідком цього вірогідно буде зупинення діяльності боржника, що є значущої для обороноздатності держави та направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань, особливо що стосується забезпечення водопостачання та водовідведення населення та розташованих на території проведення бойових дій військових частин.
Беручи до уваги наведені відповідачем доводи та надані докази у своїй сукупності, враховуючи позицію позивача, який не заперечує щодо розстрочення виконання судового рішення, з метою сприяння забезпеченню життєдіяльності населення та підтримання належного рівня обороноздатності Донецької області, у зв?язку з чим надання розстрочення виконання рішення не порушить принцип збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами щомісяця починаючи з наступного місяця після набрання законної сили рішення.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем під час розгляду справи зменшено суму позовних вимог до 8337051,46грн, які задоволені судом. Відтак, приймаючи до уваги застосування позивачем при зверненні з позовом підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 100044,62грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Одночасно суд зазначає, що згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З відповідним клопотання позивач до суду не звертався.
Окремо суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору в частині сплаченого ним в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст.12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 6230387,26грн, інфляційних втрат у сумі 1635163,43 грн, 3% річних у розмірі 471500,77грн задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (адреса місцезнаходження: 85307, Донецька обл., Покровський р-н, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 11, ідентифікаційний код 00191678) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (адреса місцезнаходження: 84207, Донецька обл., м.Дружківка, вул. Космонавтів, буд.39, ідентифікаційний код 03337119) заборгованість за теплову енергію в розмірі 6230387,26грн, інфляційні втрати у сумі 1635163,43 грн, 3% річних у розмірі 471500,77грн, судовий збір у розмірі 100044,62грн
Нарахувати у порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України на суму основної заборгованості у розмірі 6230387,26грн 3% річних до моменту виконання судового рішення.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.02.2026 у справі №905/1285/25, в порядку ч.10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України за такою формулою: «Борг*Кількість днів прострочення * 3 / 100 % / 365 днів» до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 6230387,26грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (адреса місцезнаходження: 85307, Донецька обл., Покровський р-н, м. Покровськ, вул. Захисників України, буд. 11, ідентифікаційний код 00191678) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (адреса місцезнаходження: 84207, Донецька обл., м.Дружківка, вул. Космонавтів, буд.39, ідентифікаційний код 03337119).
Роз?яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.
Розстрочити виконання судового рішення терміном на 12 календарних місяців рівними частинами з щомісячним внесенням суми у розмірі 694754,29грн починаючи з наступного місяця після набрання законної сили рішення.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини проголошено під час судового засідання19.02.2026.
Повний текст рішення суду складено та підписано 02.03.2026.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова