Справа № 635/4715/25 Головуючий І-ї інстанції - Якішина О.М.
Провадження № 33/818/251/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
04 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Ільющенка Ю.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Ільющенка Ю.А. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 26 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 05.06.2025 року о 08 год. 50 хв. за адресою: Харківська область, смт.Безлюдівка, вул.Зміївська, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Сeed SW 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння фалангів пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alkotest Dreger 6820 ARLJ 0409 та в медичному закладі, в Наркологічному диспансері м.Харків, за адресою: м.Харків, вул.Ахієзерів, 18А, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Ільющенко Ю.А. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що законність зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 не підтверджується жодними доказами, наявними в матеріалах справи. Її причини співробітниками поліції також озвучені не були. Вважає такі дії інспекторів патрульної поліції незаконними.
Вказує, що на оптичному диску, долученому до матеріалів судового провадження, міститься два відеозаписи з однієї портативної бодікамери поліцейського, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо безперервності відеофіксації.
Крім того, направлення на проходження огляду у медичному закладі ОСОБА_1 надано не було, в той час як таке направлення з'явилось у матеріалах справи невідомим чином.
При цьому, вказує, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі, однак, такий огляд проведено не було.
Також, ОСОБА_1 не були роз'яснені його права.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Ільющенка Ю.А., перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 05.06.2025 року о 08 год. 50 хв. за адресою: Харківська область, смт.Безлюдівка, вул.Зміївська, буд.1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Сeed SW 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння фалангів пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Alkotest Dreger 6820 ARLJ 0409 та в медичному закладі, в Наркологічному диспансері м.Харків, за адресою: м.Харків, вул.Ахієзерів, 18А, ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 912167 від 05.06.2025 року.
До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6820» у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння фалангів пальців рук) не проводився за відмовою останнього;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 05.06.2025 року от 09 год. 00 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, тремтіння фалангів пальців рук; огляд останнього у КНП ХОР «ОНД» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 від 05.06.2025 року, відповідно до якого він зобов'язується не керувати транспортним засобом Kia Сeed SW 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки був відстороненй поліцейським від керування, попереджений про повторність, так як щодо нього був складений протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи захисника щодо незаконності зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Посилаючись на відсутність об'єктивних доказів законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, захисник акцентує свою увагу, зокрема, на відповідях, наданих на його адвокатський запит до Харківської районної військової адміністрації, відповідно до відповіді на який, убачається, що Харківською районною військовою адміністрацією не приймалося рішення про обмеження чи заборону руху у сел.Безлюдівка по вул.Зміївській поблизу буд.1.
Інформація про утворення спільного рухомого наряду в сел.Безлюдівка та його складу в Харківській районній військовій адміністрації відсутня. (а.с.63)
Так, дійсно, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Водночас, згідно матеріалів справи, його транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту, що підтверджується і наявним відеозаписом.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який надалі був неодноразово продовжений Указами Президента України, останній раз - за № 14366 від 12.01.2026 року.
Згідно Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в'їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Аналогічного висновку у своїй постанові дійшов суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд.
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась на блокпосту, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичній установі, є неспроможними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, даними відеозапису, згідно якого убачається, що що інспектором поліції було запропоновано останньому пройти відповідний огляд на місці зупинки ТЗ, від якого ОСОБА_1 відмовився. На запитання порліцейського, чи готовий водій пройти такий огляд у нарко-центрі за адресою м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А, ОСОБА_1 спочатку погодився, та на повторне запитання співробітника поліції, чи згодний він проїхати до лікарні, останній відповів відмовою. На уточнююче запитання інспектора патрульної поліції, чи відмовляється він від проходження огляду, ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється, після чого йому було повідомлено про складенян щодо нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, апеляційний суд враховує, що після складення протоколу про адміністративне правопорушення, співробітник поліції ознайомив ОСОБА_1 з його змістом.
Складений протокол, за змістом якого ОСОБА_1 відмовився від проходженян огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (як на місці зупинки ТЗ, так і у медичному заклдаді), підписаний правопорушником власноруч та без будь-яких зауважень по суті інкримінованого йому правопорушення. (а.с.1)
За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за встановленою законом процедурою.
Щодо доводів захисника з приводу того, що після складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 без будь-яких перешкод продовжив рух на своєму авто, слід зазначити наступне.
Відсторонення водія від керування транспортним засобом регулюється ст. 266 КУпАП, а також п.1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., де передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння.
За змістом письмового зобов'язання ОСОБА_1 від 05.06.2025 року, убачається, що він зобов'язується не керувати транспортним засобом Kia Сeed SW 1.6, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки був відстороненй поліцейським від керування, попереджений про повторність, так як щодо нього був складений протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. (а.с. 4)
При цьому, слід зазначити, що поліція не здійснює персональний нагляд за відстороненим водієм, а відповідальність за дотримання заборони керування транспортним засобом повністю покладається на водія.
Посилання захисника на відсутність порушення поліцейськими принципу безперевності відеофіксації також не є слушними з огляду на те, що на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. При цьому, розпаковка його на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення до медичного закладу є безпідставними, оскільки працівник поліції пропонував останньому , зокрема, пройти огляд у медичному закладі, від якого ОСОБА_1 відмовився, та відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735,не передбачено вручення водію письмового направлення для огляду на стан сп'яніння.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, є неспроможним та спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, підписаним останнім власноруч, без будь-яких зауважень. (а.с. 1)
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний суд не вбачає.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст. 33КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргузахисника Ільющенка Ю.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 26 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик