Справа № 636/109/25 Головуючий І-ї інстанції - Оболєнська С.А.
Провадження № 33/818/45/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
04 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю захисника Задорожньої В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Задорожньої В.О. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 06 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 03.12.2024 року о 16 год. 00 хв. по вул. Харківська, 1 блокпост «ДІМ», на автошляху Київ-Харків-Довжанський, 535 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки LANOS, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager-6820» та у медичному закладі у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 06 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Задорожня В.О. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП .
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції було повністю проігноровано ту обставину, що поліцейський, згідно відеозапису, у досить довільній формі інтерпретував ОСОБА_1 положення ст.268 КУпАП, що є грубим порушенням його права на захист. Більш того, під час ознайомлення останнього зі змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції взагалі проігнорував норми КУпАП та Інструкції щодо належного ознайомлення водія з його законними правами, обмежившись лише фразою, що він раніше уже все роз'яснював.
Також, вказує, що районним судом не було взято до уваги фактичні доводи сторони захисту щодо невідповідності часу вчинення правопорушення, відображеному у протоколі (16 год. 05 хв.) фактичному часу події, зафіксованої нагрудною камерою співробітника поліції (16 год. 02 хв.) Водночас, сам текст фабули протоколу взагалі незмістовний, має велику кількість граматичних помилок, повторів, непослідовність викладу події.
Крім того, посилається на порушення поліцейськими вимог ст.ст. 31, 40 ЗУ «Про національну поліцію» та ч.5 розділу ІІ Інструкції №1452/735, оскільки відеофіксація правопорушення велася не з моменту початку виконання ними службових обов'язків на момент зупинки ТЗ, а здійснювалась за допомогою неідентифікованого відеопристрою. У зв'язку з викладеним вважає відеозапис, долучений до матеріалів справи, неналежним та недопустимим доказом.
Також, стороною захисту до матеріалів справи були додано підтвердження скарг в інтересах ОСОБА_1 щодо оскарження неправомірних дій працівників поліції, натомість, вказані докази були проігноровані судом.
Зазначає, що пропозиція поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, без роз'яснення наслідків відмови, була сприйнята ОСОБА_1 не як законна вимога представника владних повноважень, а як можливість вибору, яка ні на що не впливає.
Звертає свою увагу, що у поліції, всупереч вимог п.п.2,3 раніше згаданої Інструкції, були відсутні будь-які обгрунтовані підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Направлення на огляд водія транспортного засобу та акт огляду також містять численні недоліки щодо їх оформлення, які, в свою чергу, роблять їх неналежними та недопустимими доказами у даній справі.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника Задорожньої В.О., яка апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 03.12.2024 року о 16 год. 00 хв. по вул. Харківська, 1 блокпост «ДІМ», на автошляху Київ-Харків-Довжанський, 535 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки LANOS, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода), від проходження на тсан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager-6820» та медичного огляду у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 187842 від 03.12.2024 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 03.12.2024 року о 16 год. 10 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода; огляд у РЦЛ ім. Кононенка не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03.12.2024 року, згідно якого у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода; огляд на стан на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Алкотестера Драгер 6820 не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Шевченка Ю. від 03.12.2024 року щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 03.12.2024 року, за змістом яких у день події він керував ТЗ LANOS, номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, та був зупинений співробітником поліції на блокпосту «Дім». Напередодні ввечері випив 0,33 л горілки, а вранці - слабоалкогольний напій «Рево». Пройти огляд за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест та у медичному закладі відмовився, свою провину визнає у повному обсязі та зобов'язується не керувати ТЗ протягом доби.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинку співробітником поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет того, що ОСОБА_1 фактично не були роз'яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, слід зазначити наступне.
Згідно ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особа має право на ознайомлення зі своїми правами, їх запис у протоколі, подання пояснень, а також відмову від підпису, про що робиться відповідний запис.
Як зафіксовано відеозаписом події, після роз'яснення ОСОБА_1 співробітником поліції його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, останній поцікавився у ОСОБА_1 , чи вони йому зрозумілі, на що отримав стверджувальну відповідь.
Під час ознайомлення зі змістом складеного протоколу ОСОБА_1 також засвідчив відповідну графу своїм підписом (а.с. 1), крім того, скористався своїм правом як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надавши власні письмові пояснення щодо події як і у складеному протоколі про адміністративне правопорушення, так і на окремому бланку (а.с. 4).
При цьому, як убачається з матеріалів справи та відеозапису події, жодних зауважень з приводу не роз'яснення його прав, або роз'яснення окремих їх положень ОСОБА_1 від співробітників поліції не вимагав.
Доводи захисника щодо невідповідності часу вчинення правопорушення, відображеному у протоколі (16 год. 05 хв.) фактичному часу події, зафіксованої нагрудною камерою співробітника поліції (16 год. 02 хв.), наявність у тексті фабули протоколу граматичних помилок та повторів, а також неточності при складенні направлення на огляд водія ТЗ та акту огляду, апеляційний суд приймає до уваги, натомість, в межах розгляду даної справи зазначене не є істотним недоліком та достатньою правовою підставою для закриття провадження в справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, оскільки судом беззаперечно встановлений та не заперечувався самим ОСОБА_1 факт керування ним транспортним засобом 03 грудня 2024 року, його зупинку працівниками поліції на блокпосту та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Слід зазначити, що не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі порушення можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальних, взагалі не впливають на його дійсність.
Для визначення надмірного формалізму при розгляді справи Європейський суд з прав людини («ЄСПЛ») використав термін «правовий пуризм».
Зокрема, ЄСПЛ вказує, що пуризм у загальноприйнятому розумінні - це надмірне прагнення до чистоти, перевага форми над змістом.
При цьому в рішенні по справі «Сутяжник проти РФ» від 23.07.2009 (скарга N 8269/02) ЄСПЛ сформулював висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті рішення тільки для дотримання правового пуризму, оскільки рішення може бути скасоване лише з метою виправлення суттєвої помилки.
Тобто, враховуючи викладене та принципи ЄСПЛ визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Доводи апелянта про те, що відеофіксація правопорушення велася не з моменту початку виконання ними службових обов'язків на момент зупинки ТЗ, а фіксація відео здійснювалась за допомогою неідентифікованого відеопристрою, у зв'язку із чим відеозапис, долучений до матеріалів справи, є неналежним та недопустимим доказом, не є слушними за таких підстав.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з нагрудної бодікамери (TEKSAR 11130 57280/319), дані про яку внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
На переконання суду, відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.
При цьому зміст долученого до справи диску свідчить про те, що на ньому зафіксовано саме події, які є предметом розгляду у даній справі, вони відображають фактичні дані, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні. Відтак, долучений до справи відеозапис у відповідності до ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано покладений судом в основу постанови.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Заперечуючи проти протоколу захисник Задорожня О.В. зазначила, що відеозаписом не зафіксовано момент зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 . Проте, законом не передбачено обов'язку поліцейського фіксувати зупинку авто. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на місці за відсутності свідків.
При цьому, слід зауважити, що факт керування ТЗ ОСОБА_1 , його зупинка поліцією та її підстави апелянтом не оскаржуються.
За таких підстав, суд не приймає до уваги вище зазначені доводи захисника Задорожньої О.В.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною захисту до матеріалів справи були додано підтвердження скарг в інтересах ОСОБА_1 щодо оскарження неправомірних дій працівників поліції, натомість, вказані докази були проігноровані судом, апеляційний суд визнає безпідставними.
Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять роздруківки з електронної пошти, з яких убачається, що адвокатом Задорожньою В.О. були направлені на електронну адресу поліції скарги на незаконні дії працівників поліції з додатками в інтересах ОСОБА_1 , підписані захисником (згідно заголовку) (а.с. 28, 29)
Водночас, жодних даних щодо результатів розгляду поданих скарг матеріали справи не містять, не надано таких даних і до суду апеляційної інстанції.
Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Аргументи захисника, що пропозиція поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, без роз'яснення наслідків відмови, була сприйнята ОСОБА_1 не як законна вимога представника владних повноважень, а як можливість вибору, яка ні на що не впливає, є неспроможними та спростовуються даними відеозапису події, з якого убачається, що працівник поліції після отриманої відповіді ОСОБА_1 щодо відмови від проходження огляд на стан алкогольного сп'яніння у у встановленому законом порядку роз'яснює йому, що у такому випадку на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР України.
Щодо доводів адвоката про відсутність у поліції будь-яких обгрунтованих підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Як убачається з відеозапису, підставою для пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння стали виявлені у нього ознаки такого сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
-запах алкоголю з порожнини рота;
-порушення координації рухів;
-порушення мови;
-виражене тремтіння пальців рук;
-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
-поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода (а.с. 1)
Аналогічні дані зафіксовано і відеозаписом події, згідно якого підставою для пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння стали виявлені у нього ознаки такого сп'яніння, про які йому було повідомлено.
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився. При цьому, факт вживання алкоголю водій не заперечував.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він має ознаки алкогольного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Всі інші доводи апеляційної скарги сторони захисту судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Задорожньої В.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 06 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик