Справа: № 2-а-8086/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -
В листопаді 2009 року позивач звернулася до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0014821701/0 від 22.09.2009 року, винесене ДПІ у м. Житомирі, про нарахування їй зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 16006 грн.19 коп. та штрафних санкцій в розмірі 800 грн. 31 коп.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що 12 серпня 2009 року ДПІ у м. Житомирі була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2-й квартал 2009 року, про що складено акт №4966/17-02.
Перевіркою було встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 року №757-р "Деякі питання адміністрування податків, зборів, обов'язкових платежів", а саме: позивачем до складу податкового кредиту червня 2009 року включено податкові накладні попереднього звітного періоду (січень та березень 2009 року) та платник податку не скористалась правом включення до складу податкового кредиту січня та березня 2009 року суми податку по контрагентах без наявності податкових накладних.
За результатами проведення перевірки 22.09.2009 року ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0014821701/0 про визначення податку на додану вартість в розмірі 16006 грн. 19 коп. та штрафних санкцій в розмірі 800 грн. 31 коп.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, виходячи з того, що позивачем не було порушено порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та порядок формування податкового кредиту, передбачений ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Як вбачається з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норма Закону, яку, як вважає відповідач, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи підприємством до складу податкового кредиту червня 2009 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів (січень 2009 року, березень 2009 року), які фактично надійшли у наступному звітному періоді.
Як зазначено в листі Державної податкової адміністрації України від №.11.08.2004 року № 15316/7/15-2417 у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Встановлено також, що до складу податкового кредиту червні 2009 року позивачем були включені податкові накладні січня та березня 2009 року з дотриманням строків давності в 1095 днів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя
Судді