Справа: № 2-4645/08 Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання видати довідку для здійснення переоформлення автомобіля.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 липня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини.
29 березня 2006 року за ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА № НОМЕР_1 було зареєстровано автомобіль марки «Фольксваген»1996 року випуску. Вказаний автомобіль був отриманий як адресна гуманітарна допомога з-за кордону та наданий ОСОБА_3 як інваліду 1 групи загального захворювання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Після цього ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання довідки про перереєстрацію автомобіля на його ім'я як спадкоємця.
Листом від 22.08.07 р. Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації повідомило позивача, що автомобіль підлягає поверненню органам соціального захисту населення та відмовило у видачі довідки на перереєстрацію.
Позивач, вважаючи відмову відповідача у видачі довідки для здійснення перереєстрації транспортного засобу протиправною, звернувся з позовм до суду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, керуючись п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, в процесі розгляду справи та постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
В результаті вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що строк експлуатації автомобіля марки «Фольксваген»1996 року випуску, отриманого за ОСОБА_3 29 березня 2006 року, на момент смерті був меншим 10 років, тому вимога позивача про надання відповідачем дозволу на перереєстрацію автомобіля є необґрунтованими та безпідставними.
Крім цього, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення зазначив, що вищевказаний автомобіль було передано ОСОБА_3 у власність. Колегія суддів встановила, що зазначений висновок не відповідає обставинам справи у зв'язку з наступним.
Відповідно до частин 2, 3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції дослідив докази, подані апелянтом разом з апеляційною скаргою.
Прокурор Ленінського району м. Вінниці разом з апеляційною скаргою подав копію заяви -зобов'язання на ім'я начальника Головного управління праці та соціального захисту населення від 29.03.2006 року, підписану ОСОБА_3, в якій останній просить забезпечити його транспортним засобом, що буде наданий як гуманітарна допомога без права відчуження лише для користування.
Крім цього, з копії заяви громадянки Кароли Темп від 14.09.2005 р. про дарування, поданої прокурором разом з апеляційною скаргою, вбачається, що автомобіль «Фольксваген»1996 року випуску був переданий останньою у власність Головному управлінню праці та соціального захисту населення Вінницької обласої державної адміністрації.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 отримав вказаний автомобіль у користування, а не у власність, як помилково зазначив суд першої інстанції.
Крім цього, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було застосовано п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», що на момент розгляду справи втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Виходячи з цього, застосуванню в даному випадку підлягає постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Пунктом 41 вказаної постанови встановлено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.
Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відмова відповідача у видачі позивачу довідки для здійснення перереєстрації є законною та обґрунтованою.
Крім цього, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення фактично вирішив в порядку адміністративного судочинства спір про право власності, що є неприпустимим так, як спори такої категорії відповідно до ст. 15 ЦПК України підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 201, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці 11 липня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлено 13 січня 2011 року