Справа: № 2-а-2424/08/2510 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С. Л.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції м. Чернігова до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості за рахунок активів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості зі сплати єдиного податку в сумі 1022 грн. 28 коп.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування не здійснював сплату єдиного податку в розмірах і строк встановлений законодавством.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з даним висновком.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа виконкомом Чернігівської міської ради 30 липня 1997 року та зареєстрований як платник податків в ДПІ у м. Чернігові 13 серпня 1998 року (а.с. 5).
13 грудня 2006 року відповідач подав до ДПІ у м. Чернігові заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з січня 2007 року (а.с. 4), в якій вказав вид діяльності - «юридичні послуги». Проте, за період з січня 2007 року по листопад 2007 року обов'язок щодо сплати єдиного податку відповідачем не виконаний.
З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що з метою погашення податкового боргу відповідача та спонукання його сплатити узгоджені ним податкові зобов'язання позивач сформував податкові вимоги від 18 квітня 2007 року №1/1938 та від 27 червня 2007 року №2/3478, які були направлені на адресу, вказану відповідачем, як місце його реєстрації. Податкова вимога №1/1938 повернута відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 7). Податкова вимога №2/3478 отримана відповідачем 22 січня 2008 року про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 8).
Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених податкових вимог суду не надано.
Згідно із обліковою карткою станом на 17 липня 2008 року загальна сума податкового боргу відповідача становить 1 022 грн. 28 коп.
Відповідно до вимог п. 1, 2 цього Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99, далі -Указ № 727/98), спрощена система оподаткування обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Сплата єдиного податку (у разі щомісячної сплати) здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснена попередня сплата єдиного податку.
Платники податку, які в установленому Указом порядку перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у такий спосіб погодились на сплату єдиного податку в установлені Указом терміни, тому повинні дотримуватися всіх норм Указу, зокрема, сплачувати в установлений Указом термін єдиний податок за визначеними ставками.
З наведених норм вбачається, що обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Відповідач, який зареєстрований як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, зобов'язаний сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування», контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 (далі -Закон № 2181).
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією ж статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп. 6.2.1, п. 6.2, ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 указаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 у 2007 році перебував на спрощеній системі оподаткування та повинен сплатити заборгованість по сплаті єдиного податку за цей період в сумі 1022 грн. 28 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач повною мірою виконав обов'язок доказування.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано наявність не погашеної заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності із сплати єдиного податку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя
Судді