Справа: № 2-а-7542/08 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу споживчого товариства «Час»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року у справі за позовом Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції до споживчого товариства «Час»про стягнення боргу по штрафних санкціях,-
В червні 2009 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до споживчого товариства «Час» про стягнення боргу по штрафних (фінансових) санкціях за порушення законодавства по застосуванню реєстраторів розрахункових операцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Споживче товариство «Час»зареєстроване Теплицькою районною державною адміністрацією 11.09.2002 р. та перебуває на податковому обліку в Гайсинській МДПІ.
Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією в період з 28.12.2007 р. по 24.01.2008 р. було проведено планову перевірку з питань дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Перевіркою було встановлено порушення відповідачем п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягало в незастосуванні відповідачем реєстратора розрахункових операцій при проведенні розрахункової операції за надані послуги оренди приміщення на суму 243654 грн. за період з липня 2005 року по вересень 2007 року.
За результатами вказаної перевірки позивачем було складено акт від 29.01.2008 р. № 141/2301/31857842, на підставі якого 31.03.2008 р. прийнято рішення № 0000082301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1218270 грн.
Вказане рішення позивача було оскаржене відповідачем до Вінницького окружного адміністративного суду, рішення якого було переглянуте в апеляційному порядку Київським апеляційним адміністративним судом.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009 року, що набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення позивача № 0000082301/0/943 від 31.03.2008 р. в частині застосування штрафних санкцій при здійсненні відповідачем господарської діяльності в період з липня 2005 року по грудень 2006 року.
Як вбачається з акта перевірки від 29.01.2008 р. № 141/2301/31857842 та розрахунку штрафних санкцій за період з січня 2007 року по вересень 2007 року споживчим товариством «Час»за передачу в оренду приміщень отримана готівка в сумі 116114 грн. Таким чином, розмір штрафних санкцій за даний період згідно рішення № 0000082301 від 31.03.2008 р. становить відповідно до розрахунку позивача становить 580570 грн.
П. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Згідно з вимогами ст. 25 вказаного закону суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з цього, суд першої інстанції правильно зазначив, що факт щодо правомірності застосування штрафних санкції на підставі акта перевірки від 29.01.2008 р. № 141/2301/31857842 за здійснення відповідачем діяльності з надання послуг оренди приміщення без застосування реєстратора розрахункових операцій з січня 2007 року по вересень 2007 р. є преюдиційним, оскільки встановлений постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2009 року, що набрала законної сили, у справі за участю Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції та споживчого товариства «Час».
Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасування у зв'язку з тим, що рішення відповідача, яким на позивача накладено фінансові санкції, стягнення яких є предметом судового розгляду, є незаконним.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Штрафні (фінансові) санкції, застосування яких передбачено п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що фінансові санкції, накладені на відповідача, в сумі 580570 грн. за порушення законодавства про реєстраторів розрахункових операцій на момент вирішення справи судом першої інстанції сплачені не були, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу споживчого товариства «Час»залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді