Справа: № 2а-13683/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними (незаконними) дій та скасування постанови про повернення виконавчого документу, -
Публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій та постанови відповідача протиправними, скасування постанови від 05 жовтня 2009 року про повернення виконавчого документу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року позов задоволено частково: вирішено визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 жовтня 200 року про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні № 13010089 та стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»1 грн. 70 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови, суд першої інстанції виходив з того, що постанова відповідача від 05 жовтня 2009 року про повернення виконавчого документа не відповідає вимогам законодавства, а тому повинна бути скасована.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. вчинений виконавчий напис №1384, згідно з яким необхідно звернути стягнення на транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, які зазначені в Додатку №1 до договору застави від 24 листопада 2005 року, що був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»та закритим акціонерним товариством «Банк НРБ».
Як вбачається із статуту позивача, що міститься в матеріалах справи, правонаступником ЗАТ «ЗАТ НРБ»є публічне акціонерне товариство «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ».
Майно, на стягнення якого було зроблено виконавчий напис, було передано товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО»в заставу закритому акціонерному товариству «Банк НРБ»з метою забезпечення виконання зобов'язань закритого акціонерного товариства «КРАФТ».
27 травня 2009 року за виконавчим написом №13845 Департаментом ДВС відкрито виконавче провадження №13010089, про що прийнято відповідну постанову.
14 серпня 2009 року відповідачем направлено позивачу лист, яким останньому запропоновано провести авансування витрат для здійснення виконавчих дій.
У листі ПАТ «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»від 04 вересня 2009 року №4981/4/14 останній просив його повідомити, відповідно статей 5, 20, 27, 42, 62 Закону України «Про виконавче провадження», про перелік виконавчих дій, для здійснення яких необхідно провести авансування витрат.
В судовому засіданні судом першої інстанції було з'ясовано, що відповідь на зазначений лист позивачу не надавалась.
05 жовтня 2009 року за виконавчим провадженням №13010089 Департаментом ДВС прийнято постанову про повернення виконавчого документу на підставі пункту 4 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
У постанові від 05 жовтня 2009 року відповідач, повертаючи виконавчий документ, послався на те, що відповідно до листа від 15 вересня 2009 року №Н-14324-25-8 стягувачу був встановлений строк для заміни сторони -боржника за виконавчим написом від 04 червня 2008 року. Але, станом на 05 жовтня 2009 року інформація щодо заміни боржника у виконавчому документі не надходила.
З матеріалів справи вбачається, що в листі від 15 вересня 2009 року Департамент ДВС зобов'язав позивача вжити заходів щодо заміни сторони -боржника за виконавчим написом №13844 від 04.06.2008 року, який стосується іншого виконавчого провадження, а не провадження за №13010089 по виконавчому напису № 13845, по якому відповідачем винесено оскаржувану постанову.
Таким чином, зважаючи на викладене та керуючись ч. 3 ст. 2 , ст. 9 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови відповідача.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі п. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з зазначеною нормою виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Як вбачається зі змісту постанови від 05 жовтня 2009 року підставою для її прийняття та вчинення відповідних дій державним виконавцем є невиконання позивачем листа від 15 вересня 2009 року №Н-14324-25-8, яким стягувачу був встановлений строк для заміни сторони, а не відсутність авансування виконавчих дій.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що підстави для заміни сторони в даному виконавчому провадженні відсутні, оскільки договір застави з вчиненим виконавчим написом за № 13844 від 04.06.2008 року був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕВ АГРО», а не з закритим акціонерним товариством «Крафт», що припинило своє існування.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді