Справа: № 2-а-4852/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Аліменко В.О.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02 жовтня 2009 року №0001462300 за порушення пунктів 2, 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення -правомірним.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з даним висновком.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
З матеріалів справи вбачається, що головним державним податковим ревізором-інспектором Гайсинської МДПІ Гальяновою Л.А. та держаним податковим інспектором Гайсинської МДПІ Масенко Н.Д. згідно направлень на перевірку від 24 вересня 2009 року №601 та №602, була здійснена перевірка магазину «Мінімаркет»(вул. Леніна, 72, в с. Куна). Даний магазин належить ОСОБА_2, який зареєстрований платником єдиного податку.
За наслідками перевірки складено акт від 25 травня 2009 року, яким встановлено порушення позивачем пунктів 2, 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: при продажу трьох пляшок пива «Staropramen», 0,5 л. вартістю 5,20 грн., всього на суму 15 грн. 60 коп. не застосовано реєстратор розрахункових операцій, не виписано розрахункову квитанцію, не виписано документ, який підтверджував би здійснення розрахункових операцій, не зазначено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів виписаних за розрахунковими квитанціями за 24 вересня 2009 року, невідповідність становить 489 грн. 10 коп.
На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2009 року №0001462300 про застосування до ОСОБА_2 штрафних санкцій в розмірі 2 785 грн. 50 коп.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі по тексту -Закон №265/95-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2);
- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України (пункт 5);
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13).
На підставі п. 6 ст. 9 зазначеного Закону, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
З огляду на наведену норму Закону №265/95-ВР однією з обов'язкових умов незастосування суб'єктом малого підприємництва реєстраторів розрахункових операцій є ведення таким суб'єктом книги обліку доходів і витрат, тоді як позивачем не подано будь-яких доказів ведення цієї книги під час здійснення продажу названих товарів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Згідно з ст. 22 Закону №265/95-ВР передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано зафіксовані в акті перевірки факти порушення ним правил здійснення розрахункових операцій.
За таких обставин застосування до ОСОБА_2 оспорюваної суми штрафу слід визнати обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та судом апеляційної інстанції відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя
Судді