Справа: № 2а-179/09 Головуючий у 1-й інстанції: Зіміна В.Б.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про зобов'язання нарахувати державну соціальну допомогу як дитині війни, -
Позивач звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (надалі по тексту - УПФУ) про зобов'язання нарахувати державну соціальну допомогу, як дитині війни, за 2006 -2008 роки в розмірі 3 891 грн. 90 коп.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року позов задоволено частково: відновлено позивачу строк для звернення до суду за захистом порушених справ; зобов'язано УПФУ нарахувати ОСОБА_2., як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року загальною сумою 3 891 грн. 90 коп.; в іншій частині позовних вимог -відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується ксерокопією посвідчення серії АД №486340 (а.с. 11).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з п. п. 4 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
В той же час у 2006 та 2007 роках позивач таких виплат не отримувала, а у 2008 році отримувала у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач відмову у підвищенні пенсії обґрунтовував зупиненням дії Закону № 2195-4 та відсутністю видатків на такі виплати у державному бюджеті.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни за 2006 -2008 роки, а ненадходження коштів з бюджету не скасовує зобов'язання по перерахуванню пенсій.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується із зазначеним висновком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2006 року. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, підстави задоволення позовних вимог за 2006 рік відсутні.
Щодо вимог за 2007 рік, то дію статті 6 Закону № 2195-4 зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рн/2007 від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо такого зупинення визнані неконституційними.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що до ухвалення рішення Конституційного Суду України суб'єкт оскарження діяв правомірно.
Тобто, право позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни та обов'язок щодо здійснення такої виплати у відповідача виникли з 09 липня 2007 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, із 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачу належить здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімального розміру пенсії за віком, який визначається відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімального розміру пенсії за віком, який визначається відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя
Судді