Справа: № 2-а-217/08 Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2008 року у справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовами до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови відповідача у видачі позивачам довідки про переоформлення автомобілів протиправною та зобов'язання видати дозволи на відповідне переоформлення.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини.
31.05.2006 року за ОСОБА_5, батьком позивача ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА НОМЕР_1 було зареєстровано автомобіль марки «Ніссан-Прімера», 1999 року випуску. Вказаний автомобіль був отриманий як адресна гуманітарна допомога з-за кордону, оскільки він був інвалідом 3 групи загального захворювання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер. Після цього ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання довідки про перереєстрацію автомобіля на його ім'я як спадкоємця.
Листом від 30.11.07 р. Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації повідомило позивача, що автомобіль підлягає поверненню органам соціального захисту населення та відмовило у видачі довідки на перереєстрацію.
10.08.2005 року за ОСОБА_6, батьком ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії КХС НОМЕР_2 було зареєстровано автомобіль марки «Фольксваген-Поло»1998 року випуску, що був отриманий ним як адресна гуманітарна допомога інваліду першої групи загального захворювання.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер. У зв'язку з цим ОСОБА_3 звернулася до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання довідки про перереєстрацію автомобіля на своє ім'я, проте отримала відмову.
27.07.2005 року за ОСОБА_7, матір'ю позивача ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ІОС НОМЕР_3 було зареєстровано автомобіль марки «Ауді А6»1998 року випуску, що був отриманий нею як адресна гуманітарна допомога інваліду другої групи загального захворювання.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_7 померла. Позивач ОСОБА_8 звернулася до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання довідки про перереєстрацію автомобіля на своє ім'я, про що отримала відмову.
Позивачі, вважаючи відмову відповідача у здійсненні перереєстрації автомобілів протиправною, звернулися з позовами до суду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, керуючись п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, в процесі розгляду справи та постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
В результаті вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що строк експлуатації автомобіля марки «Ніссан-Прімера», 1999 року випуску, отриманого ОСОБА_5 31.05.2006 року, на момент смерті був меншим 10 років.
Строк експлуатації автомобіля марки «Фольксваген-Поло»1998 року випуску, отриманого 10.08.2005 року ОСОБА_6 на дату смерті останнього становить менше 10 років.
Строк експлуатації автомобіля марки «Ауді А6»1998 року випуску, отриманого 27.07.2005 року ОСОБА_7, на дату смерті останньої становить менше 10 років.
Відповідно до частин 2, 3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції дослідив докази, подані апелянтом разом з апеляційною скаргою.
Прокурор Ленінського району м. Вінниці разом з апеляційною скаргою подав копії заяв - зобов'язань інвалідів (а.с. 48, 51, 55), яким було надано автомобілі, на які заявили права їх спадкоємці, в яких зазначено, що вищевказані автомобілі отримані інвалідами як гуманітарна допомога без права відчуження лише для користування та є державною власністю.
Зазначене підтверджується також договорами дарування автомобілів, що містяться в матеріалах справи (а.с.49,52, 57), та згідно з якими власником вищевказаних автомобілів виступає відповідач.
З наведеного вбачається, що інваліди отримали вказані автомобілі у користування.
Крім цього, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було застосовано п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», що на момент розгляду справи втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Виходячи з цього, застосуванню в даному випадку підлягає п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що строк експлуатації автомобілів, здійснити перереєстрацію яких вимагали позивачі, становить менше 10 років, колегія суддів приходить до висновку, що останні не мають права на отримання вказаних автомобілів.
Крім цього, пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»встановлено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.
Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відмова відповідача у видачі позивачу довідки для здійснення перереєстрації є законною та обґрунтованою.
Крім цього, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення фактично вирішив в порядку адміністративного судочинства спір про право власності, що є неприпустимим так, як спори такої категорії відповідно до ст. 15 ЦПК України підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 201, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя
Судді