Справа: № 2-а-172/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу сільськогогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сосницькому районі Чернігівської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб,-
В січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 40192, 93 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»заборгованості по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у зв'язку з незастосуванням судом першої інстанції строку давності, передбаченого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду -без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря»зареєстрований Сосницькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 15.03.2000 р. та взятий на податковий облік в ДПІ у Сосницькому районі 10.04.2000 р. за № 16.
23.12.2009 р. ДПІ у Сосницькому районі проведено звірку наявності не перерахованих сум податку з доходів фізичних осіб по СВК «Зоря». За наслідками звірки по даних первинного бухгалтерського обліку, рахунків № 641 «Розрахунки з бюджетом»та № 661 «Заробітна плата»складено акт від 23.12.2009 р. № 592/17-04529890, з гідно з яким відповідачем в порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»станом на 01.12.2009 р. СВК «Зоря»не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2006-2009 роки в сумі 40192,93 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та пояснив, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємство не має змоги сплачувати податки в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Згідно з ч. 3 вказаної статті судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом першої інстанції встановлено не було.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Сосницькому районі до СВК «Зоря»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, СВК «Зоря»є платником податків та податковим агентом в розумінні п. 1.15. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-IV, а тому зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Статтею 8 п.п. 8.1.1. п.8.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
В силу пп. 8.1.2 ст. 8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»податок підлягає сплаті (перерахуванню) єдиним платіжним документом.
Таким чином, за вказаною нормою податковий агент утримує та перераховує податок лише у разі, коли проводить нарахування доходів; при нарахуванні доходів у податкового агента виникає заборгованість перед одержувачем доходів; нараховані доходи є джерелом для утримання податку з такого доходу; при виплаті такого доходу у податкового агента виникає зобов'язання щодо перерахунку до бюджету утриманого за рахунок доходу податку. Тобто, податок утримується від суми такого доходу та за рахунок такого доходу при його нарахуванні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість з податку з доходів фізичних осіб, про стягнення якої звернувся позивач до суду, є кредиторською заборгованістю. У зв'язку з цим в даному випадку не підлягає застосуванню п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається апелянт.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем протягом періоду, який перевірявся, було нараховано оподатковуваний дохід його працівникам. Однак, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, сплата невідшкодованих до державного бюджету сум податку з доходів фізичних осіб проводилась у зменшеному розмірі.
Аналізуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, колегія суддів звертає увагу на таке.
Ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо стягнення кредиторської заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб, яка не є податковим зобов'язанням відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що Кодексом адміністративного судочинства не передбачено спеціальних строків для пред'явлення такого адміністративного позову, а відповідно застосуванню підлягає річний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя
Судді