Справа: № 3/494(2-а-5228/08) Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
"11" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Приходько Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Служби безпеки України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фінансово -економічної служби Служби безпеки України, Служби безпеки України, треті особи -ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до фінансово -економічної служби Служби безпеки України, Служби безпеки України, треті особи -ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання неправомірною бездіяльності Служби безпеки України щодо не проведення розслідування нещасного випадку з покійним ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо не складання акту форми НВС -1 (НВС-2) про нещасний випадок з покійним ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, зобов'язання фінансово -економічну службу Служби безпеки України, Службу безпеки України - виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі десятирічного грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_5 на момент смерті.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення розслідування відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року № 443 стосовно ОСОБА_5, зобов'язано Службу безпеки України провести розслідування відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року № 442 стосовно ОСОБА_5 та за результатами розслідування вирішити питання про виплату ОСОБА_2 одноразової допомоги, передбаченої статтею 29 Закону України «Про Службу безпеки України».
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що погіршення стану здоров'я покійного ОСОБА_5 в розумінні чинного законодавства України є раптовим, так як є підстави стверджувати, що між смертю покійного та раптовим погіршенням стану здоров'я, за наявними доказами у справі, можна вважати таким, що мало місце під час виконання ним обов'язків військової служби, наявний причинно -наслідковий зв'язок.
Судова колегія вважає такі висновки неправильними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про Службу безпеки України»Служба безпеки України -державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Статтею 5 цього Закону визначено, що діяльність Служби безпеки України здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені у порядку і межах, визначених Конституцією та законами України.
Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.
Так, згідно з частиною 1 статті 29 Закону (в редакції Закону, яка була чинною станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виплату одноразової допомоги) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Служби безпеки України, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він займав, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Суд першої інстанції правильно встановив, що законодавцем встановлені наступні умови виплати сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям, одноразової грошової допомоги в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) військовослужбовця за останньою посадовою яку він займав:
- перебування військовослужбовця на кадровій військовій службі або проходження військової служби за контрактом;
- загибель (смерть) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Визначення поняття військова служба міститься в Законі України «Про військовий
обов'язок та військову службу».
Так, частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 3 статті 24 цього ж Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 06 березня 1998 року проходив військову службу в Службі безпеки України.
19 червня 2002 року між громадянином ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Відповідно до Наказу Служби безпеки України № 1762-ос від 14 листопада 2006 року «По особову складу»підполковника ОСОБА_5 начальника підрозділу, з ІНФОРМАЦІЯ_2 виключено зі списків особового складу у зв'язку із смертю.
02 червня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Служби безпеки України із заявою про виплату одноразової допомоги в розмірі 384 000 грн.
Листом фінансово -економічної служби СБУ № 21/5-М-17 від 02 липня 2007 року позивача було повідомлено про порядок виплати одноразової грошової допомоги та перелік документів, які необхідно подати для отримання вказаної виплати.
У відповідь на заяви позивача від 02 жовтня 2007 року та 18 грудня 2007 року листом Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України № 11/1/2-м-26/64 від 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 було повідомлено про відсутність правових підстав для проведення розслідування та складання акту про нещасний випадок.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії рапорту Начальника 5 управління ДОТЗ СБ України С. Ніколаєва 23 жовтня 2006 року, о 07:20 год. підполковник ОСОБА_5 зателефонував на мобільний телефон начальника 1 відділу 4 служби 5 управління ДОТЗ СБ України підполковника ОСОБА_8 і повідомив йому, що почуває себе погано, оскільки, можливо отруївся напередодні, в неділю 22.10.2006 року, харчовими продуктами. Зі слів ОСОБА_8, він освідчившись щодо його самопочуття, дав вказівку ОСОБА_5 звернутись в поліклініку СБУ, а при неможливості -викликати відомчу чи міську «Швидку допомогу», що той і зробив, в подальшому, близько 09:30 повторно зателефонував і повідомив, що його доставляють міською «Швидкою допомогою»в госпіталь СБ України.
Листом Військово -медичного управління СБУ № 20/2065 від 24 липня 2009 року підтверджується, що у жовтні 2006 року ОСОБА_5 на лікарняному не перебував; лікарською бригадою Київської міської станції швидкої допомоги та медицини катастроф по виклику, прийнятому о 08 годині 16 хвилин з квартири за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5 був доставлений о 10 годині 10 хвилин 23 жовтня 2006 року до хірургічного відділення госпіталю ВМУ СБУ.
Згідно з Довідкою Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медицини катастрофі № 4010 від 03 вересня 2007 року 23.10.2006 року о 18:16 год. був здійснений виїзд бригади швидкої медичної допомоги до гр. ОСОБА_5 38 р., за адресою: АДРЕСА_1. Діагноз: холецистито -панкренатіт в стадії загострення».
ОСОБА_5 був відсутній на роботі 23 жовтня 2006 року (один день), а смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України визначено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України затвердженим наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року № 443.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку розслідуванню підлягають раптове погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням, а також ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один чи більше робочих днів, а також смертельні випадки з військовослужбовцями при виконанні обов'язків військової служби (далі - нещасні випадки).
Пунктом 1.3 Порядку визначено, що за результатами розслідування складається акт про нещасний випадок за формою НВС-1.
Нещасні випадки, що сталися під час виконання обов'язків військової служби внаслідок раптового погіршення стану здоров'я військовослужбовців (серцевої недостатності, інсульту тощо), розслідуються відповідно до цього Порядку, і про них складається акт за формою НВС-1 за умови, що погіршення стану здоров'я сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, а робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку (пункт 1.5).
Якщо за результатами роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою НВС-1, то про такий нещасний випадок складається акт про нещасний випадок за формою НТВС (додаток 2) (пункт 1.8).
За результатами розслідування не складається акт за формою НВС-1 про нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями:
а) під час використання ними з особистою метою транспортних засобів підрозділу, органу, закладу СБУ без дозволу керівництва підрозділу, органу закладу СБУ, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів; б) через отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано вживанням цих речовин за письмовою рекомендацією лікувального закладу або застосуванням цих речовин при виконанні службових завдань, дотриманні визначених нормативними документами технологічних процесів, розпоряджень начальників, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був усунутий від служби до настання нещасного випадку, а також у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного чи токсичного сп'яніння, не зумовленого виконанням службової діяльності, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання; в) під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; г) у разі природної смерті, за винятком випадків, зазначених у п. 1.5 цього Порядку, або самогубства, що підтверджені висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури (пункт 1.7).
Порядок повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та ведення обліку, створення комісії з розслідування та порядок її діяльності визначено розділом 2 Порядку.
Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку, про кожний нещасний випадок військовослужбовець (свідок), який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього чи прямого начальника потерпілого (далі - начальник потерпілого) та начальника підрозділу, органу, закладу СБУ, де стався нещасний випадок, і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
Згідно з пунктом 3.1 встановлено, що спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема нещасні випадки із смертельним наслідком.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком і випадок смерті начальник підрозділу, органу, закладу СБУ, де він стався, зобов'язаний негайно скласти повідомлення про нещасний випадок (додаток 7) та доповісти керівництву Служби безпеки України, в ІПН та ОП, а також сповістити про це орган військової прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку (пункт 3.2)
Зазначене повідомлення надсилається також у разі, якщо смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше. Спеціальне розслідування щодо цього випадку здійснюється в установленому порядку з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.
Нещасні випадки, зазначені в п. 3.1 цього Порядку, належать до надзвичайних подій у Службі безпеки України (пункту 3.3.).
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положення пункту 1.5 Порядку, нещасні випадки, що сталися під час виконання обов'язків військової служби внаслідок погіршення стану здоров'я військовослужбовців (серцевої недостатності, інсульту тощо), розслідується відповідно до цього Порядку, і про них складається акт за формою НВС-1 за умови, що погіршення стану здоров'я сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, а робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку.
У 2006 році ОСОБА_5 пройшов щорічну диспансеризацію, про що свідчить диспансерний лист.
Суд першої інстанції констатував, що матеріали справи підтверджують раптовість погіршення здоров'я покійного ОСОБА_5 так як і є підстави стверджувати, що між смертю покійного та раптовим погіршенням стану здоров'я, яке, за наявними, доказами у справі, можна вважати таким, що мало місце під час виконання ним обов'язків військової служби, наявний причинно -наслідковий зв'язок, проте суд першої інстанції не вказав, які саме обставини та докази, прямо про це свідчать.
Згідно з довідкою від 26.06.2007 року, ОСОБА_5 помер 24.10.2006 року у хірургічному відділенні госпіталю військово-медичного управління СБ України, після зробленої операції, що виключає на час смерті виконання ним обов'язків військової служби.
Тобто, фактичні обставини справи якраз навпаки свідчать про те, що смерть ОСОБА_5 настала не у зв'язку з виконання ним обов'язків військової служби, оскільки, якщо виходити з системного вищевказаного аналізу Порядку та Закону, однією з умов визнання того, що під час нещасного випадку (в даному випадку -це смерть ОСОБА_5) покійний ОСОБА_5 виконував обов'язки військової служби є шлях прямування на службу або зі служби, проте, смерть настала не під час вказаних обставин.
Крім цього як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, суд першої інстанції фактично не визначився, які обставини стали підставою для визнання того, що покійний ОСОБА_5 виконував обов'язки військової служби.
За таких обставин, ухвалене судове рішення не узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року скасувати, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.01.2011 року.