Справа: № 2а-10277/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Артюх О.М.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС-ПАК»до державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «ФЕНІКС-ПАК»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000442330/0 від 09.07.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 6 002 грн. 90 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0001091730/0 від 09.07.2009 р. в частині визначення зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 75 370 грн. 50 коп.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000442330/0 від 09.07.2009 р. в частині зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 2 637 грн. 81 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0001091730/0 від 09.07.2009 р. в частині визначення зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 75 370 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній сказі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
24 квітня 2008 р. ТОВ «ФЕНІКС-ПАК»укладено договір № 3 з ФОП ОСОБА_2 за умовами якого останній зобов'язався надати позивачеві послуги із збору інформації щодо підприємств, предметом діяльності яких є виробництво лакофарбової продукції та реалізація металевої тари позивача.
За цим договором ТОВ «ФЕНІКС-ПАК»сплатило виконавцеві 18 206 грн. 56 коп.
01 вересня 2008 р. позивачем укладено договір з ФОП ОСОБА_3 на надання юридичних послуг.
На виконання умов договору ТОВ «ФЕНІКС-ПАК»сплатило 8 000 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.06.2009 р. по 29.06.2009 р. посадовцями ДПІ у Ріпкинському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФЕНІКС-ПАК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2008 р. по 31.03.2009 р.
За результатами перевірки складено акт № 376/23-104/35846808 від 02.07.2009 р.
Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат - витрат з оплати інформаційних та юридичних послуг за договорами від 24.04.2008 р. та від 01.09.2008 р. які не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що акти виконаних робіт не містить даних щодо обсягів та змісту наданих послуг.
Внаслідок проведеної перевірки також встановлено, що ОСОБА_4, будучи засновником ТОВ «ФЕНІКС-ПАК», вніс до статутного фонду підприємства майно на суму 167 490 грн. та отримав корпоративні права, проте товариство, як податковий агент, не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів з фізичних осіб в розмірі 15 % від отриманих засновником корпоративних прав. Крім того, не підтверджено наказами про відрядження 8 179 грн. відповідно до наданих авансових звітів.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442330/0 від 09.07.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 6 002 грн. 90 коп., в тому числі 4 552 грн. за основним платежем та 1 450 за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0001091730/0 від 09.07.2009 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 79 700 грн. 55 коп., в тому числі 26 566 грн. 85 коп. за основним платежем та 53 133 грн. 70 коп. за штрафними санкціями.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 р. № 889-IV (надалі за текстом -«Закон № 889-IV») дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Підпункт «в»пункту 1.3 статті 1 Закону № 889-IV визначає дохід з джерелом його походження з України, як будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Підпунктом 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включено інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.
Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.
Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Таким чином, вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону. При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого мають бути враховані витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001091730/0 від 09 липня 2009 р. в частині податкового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 75 370 грн. 50 коп.
Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток регулюються статтею 5 Закону № 334/94-ВР.
Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.
У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи договори про надання маркетингових і юридичних послуг, акти приймання-передачі робіт (послуг) не дають підстав вважати, що ці послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки не містять необхідної інформації щодо обсягів та змісту наданих послуг, а тому не підлягають включенню до складу валових витрат.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково визнав нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000442330/0 від 09.07.2009 р. в частині зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 2 637 грн. 81 коп.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 р. скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001091730/0 від 09 липня 2009 р. в частині податкового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 75 370 грн. 50 коп., в тому числі 25 123 грн. 50 коп. за основним платежем та 50 547 грн. за штрафними санкціями.
Податкове повідомлення-рішення № 0001091730/0 від 09 липня 2009 р. в частині податкового зобов'язання із сплати податку з доходів з фізичних осіб в сумі 4 330 грн. 05 коп. підлягає виконанню.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС-ПАК»судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня набрання нею законної сили касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська