Справа: № 2а-2400/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"24" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Шурко О.І., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною відповіді начальника головного управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України від 29.07.2008 р. про відмову в розгляді в порядку статті 97 КПК України заяви позивача про скоєний злочин, зобов'язання відповідача провести перевірку заяви про скоєний злочин, визнання відповіді старшого помічника прокурора м. Києва від 10.06.2008 р. неправомірною, визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо утримання позивача під вартою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати згадану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції»наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Пункт перший частини першої статті 17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Повноваження прокурора при отриманні заяви про злочин, розслідуванні кримінальних справ регламентовані нормами КПК України, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції стосовно того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом неправильно застосовано норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 199, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя О.І.Шурко
Ухвала складена в повному обсязі 29 грудня 2010 р.