Справа: № 2а-342/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"12" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя
Судді
за участі секретаря с/з Грибан І.О.,
Губська О.А., Борисюк Л.П.
Самсонюка В.А.
розглянув в відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права права.
Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, щодо правомірності та законності прийнято відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000872303 від 07.12.2009 року та № 0000882303.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Полянською районною державною адміністрацією Черкаської області.
24.11.2009 року посадовими особами державної податкової служби було здійснено перевірку магазину, що розташований по АДРЕСА_1, де здійснює діяльність фізична особа -підприємець ОСОБА_5
В ході перевірки встановлений факт порушення п.1,2,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виборів»та складений акт перевірки .
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000872303 та № 0000882303 від 07.12.2009 року на загальну суму 2690 грн.
Позивачем були оскаржені рішення № 0000872303 та № 0000882303 від 07.12.2009 року в адміністративному порядку, зазначені скарги були залишені без задоволення, а рішення Державної податкової інспекції у Полянському районі без змін.
Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п.2 ст. 3 зазначеного закону суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно з ст. 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР, у разі не відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Таким чином, податковим органом відповідно до положень статті 22 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції.
Спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP.
Відповідно до ст. 11 Закону "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.1994 року № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" встановлено, що зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.
Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 567 "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів; для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються лише марки, які відповідають виду продукції та місткості тари; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.
Абзацом 13 ч. 2 ст. 17 Закону "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено відповідальність за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700,00 гривень.
З урахування викладеного колегія суддів зауважує, що зберігання і реалізація алкогольних напоїв може здійснюватись лише за наявності марок акцизного збору встановленого зразка, а тому податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виборів».
Щодо доводів апелянта про порушення податковим органом порядку проведення перевірки та неповідомлення про перевірку за 10 днів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачені статтею 11і Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі - Закон України від 04.12.1990 № 509-ХІІ).
Відповідно до статті 11-2 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(чинної на час винесення рішення судом першої інстанції) далі - Закон України від 04.12.1990 року №509-ХІІ) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що працівники ДПІ, що здійснювали перевірку діяли на підставі затвердженого плану та направлень №008725 від 24.11.09р. та №008726 від 24.11.09р.. Всі необхідні документи були надані до початку перевірки продавцю, який засвідчив це власним підписом. Працівники ДПІ були допущені до перевірки.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності не є безумовною підставою для висновку про неправомірність визначення штрафних санкцій та не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства. Надані державній податковій інспекції повноваження використовувались її працівниками при здійсненні перевірки з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність накладення на позивача оспорюваних штрафних санкцій, а тому підстав для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги та додаткові обґрунтування на неї висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя Л.П.Борисюк
Повний текст виготовлено-17.01.11р.
Справа: № 2-а-342/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції -Чубар Т.М.
Суддя - доповідач: Грибан І.О.
(вступна та резолютивна частини)
12 січня 2011 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя
Судді
за участі секретаря с/з Грибан І.О.,
Губська О.А., Борисюк Л.П.
Самсонюка В.А.
розглянув в відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особи ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя Л.П.Борисюк