Справа: № 2-а-9776/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. адміністративну справу за позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в собі військової частини А0870 до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі військової частини А0870 про визнання неправомірними дій державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання позивачем розрахунку податку з власників транспортних засобів та про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2009 р.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що транспортні засоби не є власністю військової частини та не реєструються в органах Державтоінспекції. Відповідач також посилався на Закон України «Про Збройні Сили України», яким військові частини звільняються від сплати усіх видів податків та стверджував, що кошторисом військової частини не передбачені витрати на сплату податку з власників транспортних засобів.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Чернігові просить скасувати ухвалене судове рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши повноту встановлення місцевим судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до атестату № 87/2008/АТ в оперативному управлінні позивача, крім спеціальних автомобілів загальновійськового призначення, перебувають також легкові та вантажні автомобілі.
15 вересня 2009 р. державним податковим інспектором адміністрування майнових податків Примою Н.А. проведено перевірку своєчасності подання військовою частиною А0870 розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Результати перевірки оформлено актом № 70/17-318 від 16.05.2009 р.
За даними цього акта в результаті перевірки встановлено факт неподання позивачем розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 р.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято рішення № 0003121730/0 від 18.05.2009 р., яким визначено зобов'язання ВЧ А0870 із сплати штрафу в сумі 170 грн.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесений до загальнодержавних податків і зборів.
Спеціальним законом, яким встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах є Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11 грудня 1991 р. № 1963-XII (надалі за текстом -«Закон № 1963-XII»).
Відповідно до статті першої Закону № 1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно статті 2 Закону № 1963-XII об'єктами оподаткування, зокрема, є легкові та вантажні автомобілі.
Статтею 5 Закону № 1963-XII визначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Відповідно до статті 6 Закону № 1963-XII податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом -«Закон № 2181-III»).
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 р. № 509-XII передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що позивач звільняється від обов'язку подання податкової декларації оскільки ВЧ А0870 не є власником транспортних засобів.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»від 06 грудня 1991 р. № 1934-XII земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
При цьому судова колегія враховує, що названий закон не є законом з питань оподаткування. В той же час будь-яких пільг щодо сплати податку з власників транспортних засобів на підставі ст. 4 Закону № 1963-XII, який є спеціальним, військовим частинам не надано.
Оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в т. ч. й державні, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону № 1963-XII колі осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби»наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
У цій справі суд передньої інстанції порушив правила застосування норм матеріального права, надавши перевагу Закону України «Про Збройні Сили України», який в спірних правовідносинах є загальним. Перевагу ж мають спеціальні закони. Таким, за наведених обставин, є Закон «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 р. скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 28 грудня 2010 р.