Справа: № 2-а-7959/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"23" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства закордонних справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2009 р. адміністративну справу за позовом Міністерства закордонних справ України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне казначейство України про визнання протиправними дій та скасування вимоги,
Міністерство закордонних справ України (надалі за текстом -«МЗС України», «Боржник») звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо внесення вимоги від 10.07.2009 р., якою Державне казначейство України зобов'язано надати інформацію про виконання платіжних вимог про безспірне списання коштів на користь ОСОБА_2 та скасування цієї вимоги.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не прийняв до уваги доказ часткового перерахування коштів стягувачеві.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2009 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі МЗС України просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про здійснення виплат сім'ям працівників дипломатичної служби, які загинули у зв'язку з виконанням покладених на них службових обов'язків»від 11 вересня 2007 р. № 724-р прийнято пропозицію МЗС України щодо здійснення виплат сім'ям працівників дипломатичної служби, які загинули у зв'язку з виконанням покладених на них службових обов'язків, у сумі 538890 гривень за рахунок коштів, передбачених Міністерству у державному бюджеті на 2007 рік, зокрема, сім'ї ОСОБА_3 -159 600 грн.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2007 р. визнано неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів України та МЗС України щодо невиконання Закону України «Про дипломатичні службу»та стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 930 690 грн. 80 коп.
Платіжним дорученням № 123755 від 20.11.2007 р. позивач на рахунок ВАТ «Державний Експортно-імпортний банк України»перерахував 159 600 грн. з призначенням платежу «Виплата сім'ї загиблого працівника ОСОБА_3 -ОСОБА_2.».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 р. судове рішення Дніпровського районного суду м. Києва залишено без змін.
29 серпня 2008 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за виконавчим листом № 2-а-150/1-07 від 27.08.2008 р., відкрито виконавче провадження з примусового виконання згаданої постанови суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду від м. Києва від 30.04.2009 р. здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні. За цією ухвалою боржник -Державне казначейство України був замінений на МЗС України.
17.06.2009 р. позивач направив на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі за текстом -«Департамент») з листом, яким повідомив про перерахування 159 600 грн. ОСОБА_2 у зв'язку з чим просив звернутись до суду з заявою про встановлення чи зміну способу виконання рішення.
З огляду на згаданий лист та враховуючи відсутність підтвердження факту отримання коштів стягувачем, державним виконавцем винесено постанову від 18.06.2009 р. про відкладення виконавчих дій строком на 10 днів та направлено боржнику вимогу про надання до Департаменту підтвердження (заяви стягувача) про отримання ОСОБА_2 зазначених коштів. Даною вимогою боржнику встановлено строк для надання інформації до 29.06.2009р.
У зв'язку закінченням строку, на який було відкладено виконавчі дії, та враховуючи що підтвердження щодо отримання коштів стягувачем не надійшло, державним виконавцем 10.07.2010 р. направлено вимогу до Державного казначейства України про надання в семиденний строк інформації щодо виконання платіжних доручень про безспірне списання коштів, виставлених на виконання виконавчого листа № 2-а-150/1-07 від 27.07.2008 р.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом -«Закон № 606-XIV»).
Статтею 5 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 названої статті Закону № 606-XIV передбачено, що Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зокрема, має право проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами
За змістом статті 6 Закону № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Виходячи з аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції перш за все зазначає, що право проводити перевірку виконання рішень державному виконавцю надано лише щодо боржника.
Колегія суддів також звертає увагу, що МЗС України ініціювало переказ коштів в той період, коли воно не було стороною виконавчого провадження. При цьому і в призначенні платежу не міститься посилання на судове рішення, яке станом на 20.11.2007 р. навіть не набрало законної сили.
За таких обставин, державний виконавець був позбавлений можливості врахувати кошти, на сплаті яких наполягає позивач, в рахунок погашення боргу за виконавчим документом. Обов'язок доведення виконання рішення суду покладається на боржника, як особу не зацікавлену у повторному примусовому стягненні вже сплачених коштів.
З огляду на викладене колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду -без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства закордонних справ України і залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2009 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 28 грудня 2010 р.