Справа: № 2а-13573/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Луговського Володимира Геннадійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспроектбуд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо повернення податкової декларації з податку на додану вартість та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2010 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспроектбуд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій щодо повернення податкової декларації з податку на додану вартість та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо повернення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року направленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіспроектбуд»та зобов'язано Державну податкову інспекції у Печерському районі м. Києва зареєструвати декларацію з податку на додану вартість за липень Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіспроекстбуд»датою фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, а саме 30.08.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.08.2010 року позивачем було направлено поштою на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію підприємства з подану на додану вартість за липень 2010 року.
Однак, листом від 31.08.2010 року №48479/10/28-611 Державна податкова інспекції у Печерському районі м. Києва повідомила позивача про повернення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року на підставі того, що декларація не відповідає вимогам щодо оформлення поштових відправлень, затверджених Постановою КМ України від 28.07.1997 року №799 та Постановою КМ України від 05.03.2009 року №270.
Не погодившись з діями та рішенням податкового органу підприємство звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов ТОВ «Сервіспроектбуд», суд першої інстанції дійшов висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року оформлена позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання».
З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись.
Порядок і строки подання податкових декларацій закріплений Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 даного Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В силу положень п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Абзацом п'ятим вказаного підпункту передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, Закон передбачає виключний перелік підстав для невизнання податкової декларації податковою звітністю.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач наполягає на тому, що податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року, направлена ТОВ «Сервіспроектбуд»в конверті, на якому відсутня відмітка «Звіт», що є порушенням положень постанови КМ України від 28.07.1997 року №799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій».
Однак, наведені обставини колегія суддів до уваги не приймає з наведених вище норми діючого податкового законодавства, якими не передбачено підстав для відмови в прийнятті податкової декларації в разі її направлення поштою без дотримання вимог до поштових відправлень.
Крім того, посилання апелянта на те, що повернення декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року не свідчить про її неприйняття податковим органом, колегія суддів вважає підтвердженням правомірності висновків суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, а також положення статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Луговського Володимира Геннадійовича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська