Справа: № 2а-13740/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просив визнати дії щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни неправомірними та зобов'язати відповідача видати посвідчення інваліда війни на підставі наданих позивачем документів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року зазначений позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві де6ржавної адміністрації щодо відмови ОСОБА_3 у видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язано видати ОСОБА_3 посвідчення інваліда війни.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції неповно та однобічно досліджені матеріали справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності його дій щодо відмови позивачу у видачі посвідчення інваліда війни.
Колегія суддів з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не може не погодитись.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 в період з 1 по 11 липня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань ЦО Київського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель. Зазначене підтверджується Довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 25.03.2008 року №01-08/310.
Внаслідок участі у вказаних заходах позивач отримав захворювання, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку між захворюваннями та інвалідністю із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 18.04.1995 року №547. Згідно Довідки Київської міської спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 Г №148931 від 04.11.1995 року позивачу встановлено ІІ групи інвалідності та надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Відповідно положень п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Керуючись наведеними положеннями Закону, позивач неодноразово звертався до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації з заявами про встановлення йому статусу інваліда війни.
Однак, листами Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.08.2009 року №54/09-6530 та від 25.12.2008 року №02-З 111 позивачу відмовлено у видачі посвідчення інваліда війни через не підтвердження факту залучення позивача до невоєнізованих формувань цивільної оборони.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зважає на те, що саме Довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 25.03.2008 року №01-08/310 підтверджується факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони Київського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель в період з 1 по 11 липня 1986 року.
Зазначена Довідка ні ким не оскаржена та на день розгляду справи ні ким не скасована.
Будь-яких обмежень щодо поширення п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, в залежності від того, які саме органи управління у справах Цивільної оборони направляли осіб на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, Законом не передбачено.
Посилання апелянта на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5, колегія суддів вважає недоречним, оскільки в адміністративному позові ОСОБА_3 ставить питання про визнання неправомірними дій відповідача про ненадання посвідчення інваліда війни, а не просить встановити факт належності його до певної категорії громадян.
Також судом апеляційної інстанції не приймається до уваги посилання апелянта на те, що документ, який підтверджує залучення особи до складу формувань ЦО має містити інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань ЦО, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки вказані вимоги до зазначеного документа Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не встановлені, а наведені твердження відповідача не підтверджені жодними посиланнями на норми діючого законодавства України, якими встановлені зазначені вимоги до цього документа.
Положеннями статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення положень наведеної норми, відповідач не довів правомірності оскаржуваних позивачем дій, в той час, як позивач законодавчо підтвердив обґрунтованість своїх позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі діючих норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 195, 197, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська