Справа: № 2а-809/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
Іменем України
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Черкаській області про скасування рішення, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Черкаській області про скасування рішення - відмолено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками відповідача 29 січня 2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт №0014/32-2/23082/3468, в якому зафіксовано, що позивач 29.01.2010 року здійснила роздрібну торгівлю слабоалкогольними сильногазованими напоями та тютюновими виробами за адресою, де здійснює підприємницьку діяльність, без наявності відповідних ліцензій, а також зберігала алкогольні напої та тютюнові вироби у місці зберігання, яке не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
У зв'язку з виявленням вказаних порушень, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій №230325-2315-0014 від 16.02.2010 року.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка діяльності позивача проведена відповідачем, а також оскаржуване рішення, прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З такими висновками Черкаського окружного адміністративного суду не можна не погодитись.
Відповідно п.п. 1.1 п. 1 Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2007 року №71, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів функціонує, як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової адміністрації України.
Державна податкова адміністрація України входить до складу органів державної податкової служби, діяльність якої врегульована Законом України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону встановлено такі види перевірок: документальні невиїзні, планові та позапланові виїзні.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
В той же час стаття 112 цього Закону закріплює, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається з копії Направлення на перевірку №18 від 26.01.2010 року (а.с. 22) даний документ був пред'явлений позивачу перед перевіркою, що підтверджується підписом підприємця у зазначеному направленні.
За наслідками проведення перевірки, працівниками відповідача складно Акт №0014/32-2/23082/3468 від 29.01.2010 року, копія якого також була вручена позивачу, що також підтверджується її підписом на останньому аркуші акту (а.с. 20).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення з боку відповідача діючих норм законодавства України під час проведення перевірки, які полягали у неврученні суб'єкту господарювання направлення на перевірку та Акту перевірки, складеного за наслідками її проведення.
Спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.
Стаття 15 зазначеного Закону встановлює, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Крім того, положеннями даного Закону передбачено, що зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, повинно бути забезпечено у відповідному місці, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Відповідальність за порушення наведених норм визначена ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема, абзацами 5 та 9 зазначеної статті встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень, а за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
Відповідно до частини третьої даної статті рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Враховуючи факти, викладені в Акті перевірки, в наданому позивачем поясненні та листі відповідача №1188/32-718 від 27.04.2010 року, згідно яких із заявою про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями, а також з заявою про внесення місць зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв до Єдиного реєстру в 2009 році позивач до відповідних органів податкової служби не зверталась, та з огляду на зазначені вище норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 230325-2315-0014 від 16 лютого 2010 року, згідно якого до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 застосовано фінансові санкції в розмірі 6800 грн., яке направлено рекомендованим листом на адресу позивача.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, а також положення статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів приходить до висновку, що Черкаський окружний адміністративний суд обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська