Справа: № 2-а-14125/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
"13" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Київського міського центру зайнятості -Масловської Ірини Борисівни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2010 року у справі за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 до Київського міського центру зайнятості, третя особа ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2010 року адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 до Київського міського центру зайнятості, третя особа ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Зобов'язано Київський міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований у Подільському районному центрі зайнятості 02.08.2004 року за №774.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ОСОБА_5 01.08.2004 року було укладено трудовий договір, за умовами якого позивач найняв працівника виконувати обов'язки продавця продовольчих товарів.
02.08.2004 року зазначений трудовий договір було зареєстровано у Подільському районному центрі зайнятості за №774.
31.08.2004 року ОСОБА_5 подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, яка і стала підставою для розірвання трудових відносин між позивачем та третьою особою, оформлених трудовим договором від 01.08.2004 року.
Задовольняючи адміністративний позов СПД-ФО ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку, що трудовий договір між позивачем та третьою особою було розірвано 31.08.2004 року, а положеннями Кодексу законів про працю України жодних особливостей розірвання зареєстрованого трудового договору не встановлено.
Однак, з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва колегія суддів погодитись не може.
Як вбачається із матеріалів справи визначальним питанням для вирішення справи є встановлення у відповідача обов'язку зняти з реєстрації трудовий договір, укладений між позивачем та третьою особою 01.08.2004 року.
Статтею 241 Кодексу законів про працю України закріплено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України
Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року N 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 р. за N 554/5745.
Цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які використовують найману працю: фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), тобто на спірні правовідносини.
Пунктом 6 Порядку визначено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про те, що обидві сторони письмово (оскільки обов'язковість письмової форми трудового договору випливає із ст. 24і КЗпП України) повинні сповістити державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, про припинення його дії.
Зняття трудового договору, укладеного між фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, з реєстрації в державній службі зайнятості виходячи з механізму визначених пунктами 6, 7, 8, 9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою та п.14 Форми трудового договору між працівником та фізичною особою, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08 червня 2001 року, та пункту 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, відбувається також за особистої присутності сторін трудового договору, що його уклали, тобто, фізичної особи - підприємця без створення юридичної особи, або фізичної особи, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг, та найманого працівника.
Отже, записи фізичної особи-роботодавця про підстави припинення трудового договору, а також особисті підписи її, та найманого працівника повинні стояти на трьох примірниках трудового договору, що підтверджує факт волевиявлення сторін, в тому числі і найманого працівника, про розірвання даних правовідносин згідно вимог Кодексу законів про працю України з посиланням на відповідну статтю даного кодексу.
Крім того, згідно п.19 форми трудового договору між працівником та фізичною особою, передбаченої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року, підставою зняття трудового договору з реєстрації є також надання рішення суду про припинення даного договору. Таким чином, позивач, після встановлення неможливості отримати підпис третьої особи на всіх примірниках трудового договору, мав можливість звернутись до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про припинення даного трудового договору.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що із заявою про зняття трудового договору з реєстрації до служби зайнятості позивач звернулась лише в 2009 році, в той час як заява про звільнення та відповідний наказ мали місце в 2004 році.
Жодної правової оцінки вказаним обставинам суд першої інстанції не дав, як не навів і обґрунтування свого рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії, які не передбачені положеннями діючого законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, в порушення положень статті 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, а саме не довів протиправності дій відповідача щодо відмови у знятті з реєстрації трудового договору між позивачем та третьою особою, в той час як відповідач довів правомірність своїх дій з посиланням на діючі норми права.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2010 року постановлена судом з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Київського міського центру зайнятості -Масловської Ірини Борисівни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2010 року -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2010 року -скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 до Київського міського центру зайнятості, третя особа ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська