Справа: № 2-а-5059/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"11" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛД-Компані»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка TOB «ВЛД-Компані»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 07.05.2010 р. № 295/23/34338582.
Так, за висновками акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 02.09.2010 р. № 0002632320/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43127,00 грн., в тому числі 28751,00 грн. основного платежу та 14376,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 32124,00 грн.; від 02.09.2010 року № 0003372320/2, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1578,00 грн., в тому числі 1052,00 грн. основного платежу та 526,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач включив до податкового кредиту за квітень 2009 року податок на додану вартість у сумі 49750,00 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних: № 3 від 02.09.2008 р., виписаної TOB «Торгстройпромсервіс»на суму податку на додану вартість 26313,12 грн.; № 710 від 12.08.2008 р., виписаної TOB «Медіум»на суму податку на додану вартість 23437,33 грн.
Також позивач включив до податкового кредиту за травень 2009 року податок на додану вартість у сумі 27487,32 грн. на підставі належно оформленої податкової накладної № 776 від 21.10.2008 p., виписаної TOB «Медіум».
Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних TOB «ВЛД-Компані»отримано 01.04.2009 року податкові накладні № 3, виписану TOB «Торгстройпромсервіс»на суму податку на додану вартість 26313,12 грн., та № 710, виписану TOB «Медіум»на суму податку на додану вартість 23437,33 грн.
Зокрема, платіжні доручення № 91 від 16.09.2008 року, № 107 від 20.10.2008 року, № 84 від 29.08.2008 року, № 85 від 01.09.2008 року, № 86 від 03.09.2008 року, № 364 від 26.09.2008 року, № 96 від 10.10.2008 року підтверджують оплату отриманого товару позивачем частинами.
Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних TOB «ВЛД-Компані»отримано 01.05.2009 року податкову накладну № 776, виписану TOB «Медіум»на суму податку на додану вартість 27487,32 грн.
Платіжні доручення № 398 від 10.11.2008 року, № 119 від 27.11.2008 року, № 131 від 01.12.2008 року, № 139 від 02.02.2009 року, № 429 від 23.12.2008 року підтверджують оплату отриманого товару позивачем частинами.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Отже, спірні податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.
Фактично податкові накладні були отримані позивачем у квітні та травні 2009 року, що підтверджується відповідними записами у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ВЛД-Компані».
Так, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Як вбачається, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про додержання позивачем вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.
Як було з'ясовано судом першої інстанції, представниками ДПІ у м. Чернігові не ставиться під сумнів здійснені господарські операції TOB «ВЛД-Компані»з TOB «Торгстройпромсервіс»та TOB «Медіум»на поставку тканини ТК-200-2 просоченої і термообробленої.
Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Як вбачається, акт перевірки не містить жодного обґрунтування порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що правова позиція ДПІ у м. Чернігові взагалі робить неможливим одержання позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, правильність та повнота сплати якого відповідачем не заперечуються.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги позивача -є обґрунтованими, оскільки у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також винесення податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року № 0003372320/2, яким за рішенням ДПІ у М. Чернігові від 17.06.2010 року № 1064/10/25-008 про результати розгляду первинної скарги збільшено на 1052,00 грн. суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість та на 526,00 грн. застосовану штрафну (фінансову) санкцію, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 20.05.2010 року № 0002632320/0, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх
Ухвалу складено у повному обсязі 14.01.2011.