Справа: № 2-а-4803/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
"11" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Ільницькій В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Чернігівській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання нечинними вимог,-
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання нечинними вимог.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Так, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що операція з перерахування коштів Стабілізаційного фонду в сумі 5886165,28 грн. із рахунка № 35243002005236 «Рахунки інших клієнтів Державного казначейства України»на рахунок, який відкрито Інституту регіональним управлінням Державного казначейства України на підставі його заявок та який є не бюджетним, не є операцією з оплати чи авансування бюджетних зобов'язань, не є витрачанням бюджетних коштів, а відтак не передбачає її наявності у плані використання бюджетних коштів.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Інститут було визначено виконавцем робіт, пов'язаних з виготовленням технічної документації в рамках виконання постанови КМУ від 05.08.2009 року № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю»та включено до Єдиного реєстру розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за № 56765.
Головним управлінням Держкомзему у Чернігівській області було затверджено план використання бюджетних коштів інституту на загальну суму 7512292 грн. по КПКВ «Безоплатні оформлення та видача громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки»за КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам». При дослідженні вказаного питання, на письмову вимогу ревізорів, Інститутом не було надано розрахунків і детальних обгрунтувань необхідного обсягу бюджетних коштів.
Отже, дослідивши «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду за 2009 рік»встановлено, що до Інституту надійшло коштів Стабілізаційного фонду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку в сумі 6097569,00 грн.
Згідно з даними бухгалтерського обліку Інституту, надходження фінансування відображено бухгалтерською проводкою «Поточні рахунки в національній валюті», «Цільове фінансування».
Проте, відповідно до виписок Управління Державного казначейства у м.Чернігові у 2009 році з даної суми фактично відшкодовано інституту витрат на розроблення технічної документації головним розпорядником бюджетних коштів в сумі 213815,82 грн. за виготовлення 1896 екземплярів технічної документації.
Решта коштів в сумі 5883753,18 грн. надійшла Інституту за призначенням платежу «підкріплення асигнувань».
Касові видатки Інституту, згідно з даними бухгалтерського обліку склали 6097569,00 грн., з них: кошти в сумі 5944196,58 грн. 30.12.2009 року перераховані ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»на рахунок 3712 «рахунки інших клієнтів Державного казначейства», як попередня оплата робі в частині оплати праці, нарахувань на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, видатків на відрядження та податку на прибуток.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що попередня оплата проведена Інститутом самому собі.
Із зазначеної суми 58031,3 грн. є відшкодування головним розпорядником бюджетних коштів інституту за вже виконані роботи, на підставі складених реєстрів, але не використані до кінця 2009 року.
Враховуючи викладене, встановлено, що касові видатки Інституту за 2009 рік повністю відповідають отриманому фінансуванню Інституту, а відповідно Інститутом грошові кошти використані в повному обсязі.
Крім того, було встановлено, що в порушення п.2.2, п.2.4 «Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України», затвердженого наказом Державного казаначейства України від 09.08.2004 року № 136, реєстр зобов'язань та реєстр фінансових зобов'язань на попередню оплату робіт складено без державної реєстрації Державним казначейством договорів на розроблення технічної документації або інших документів, що підтверджують факт узяття зобов'язань та фінансових зобов'язань. В реєстрі фінансових зобов'язань від 30.12.2009 року № 15 в графі «номер документа»зазначено «заявка», дата документа 30.12.2009 року. В реєстрі зобов'язань від 30.12.2009 року № 14 в графі «номер документа»зазначено «1», в графі «Строк дії договору»зазначено 31.12.2009 року.
З приводу встановлених фактів, в.о.головного бухгалтера ОСОБА_2 пояснення надавати відмовилась. При виставленні вимоги надати пояснення щодо «Розрахунку попередньої оплати», як це передбачено листом Державного комітету України із земельних ресурсів від 30.12.2009 року № 24506/16/7-09, при проведенні попередньої оплати коштів, пояснення також не надані.
Таким чином, порушуючи вимоги п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України, п.12.3 «Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету», затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 року № 89, а саме надання підтвердних документів (договорів, звітів про результати проведення процедури закупівлі тощо) у разі потреби здійснення авансування та п.9 «Порядку складання, затвердження та основних вимог до використання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 року № 228 та п.4 «Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки», затвердженого постановою КМУ від 05.08.2009 року № 844 Інституту у 2009 році зайво виділено бюджетних коштів та перераховано на рахунок 3712 «Рахунки інших клієнтів Державного казначейства», який є не бюджетним, кошти в сумі 588616528 грн.
Так, Наказ Державного казначейства України від 09.08.2004 року № 136, відповідно до пункту 1.4. поширюється на розпорядників та одержувачів бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні.
Зокрема, постановою КМУ від 09.10.2009 року № 1404 «Питання попередньої оплати товарів робі і послуг, що закуповуються за рахунок бюджетних коштів» не передбачено проведення попередньої оплати на заробітну плату, сплати нарахувань на заробітну плату, відрядження.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що в порушення п.9 «Порядку складання, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 року № 228 платіжним дорученням № 58 від 30.12.2009 року кошти в сумі 1486049,14 грн. перераховані на рахунок 3712 «Рахунки інших клієнтів Державного казначейства», як попередня оплата робіт в частині оплати податку на прибуток, в той час як планом використання бюджетних коштів видатки за статтею «Оплата послуг та інші видатки»передбачена сума 94290,00 грн.
Пунктом 4 Порядку використання коштів, перерахованих на виконання розпорядження КМУ від 08.12.2009 року № 1511-р, передбачено, що виконавці мають право використовувати кошти виключно в межах та напрямах, які зазначені в платіжних документах на зарахування коштів на рахунок 3712 «Рахунки інших клієнтів Державного казначейства».
Як вбачається, Державне підприємство «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»знаходиться на загальній системі оподаткування. Стаття витрат «податок на прибуток»не була затверджена в плані використання бюджетних коштів з посиланням на те, що бюджетні установи не платять податок на прибуток.
Операції з перерахування коштів в бухгалтерському обліку Інституту відображено в журналі ордері за грудень 2009 року за дебетом рахунку «Поточні рахунки в національній валюті»та кредитом рахунку «Цільове фінансування».
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до переконання, що внаслідок допущених порушень чинного законодавства України Державному бюджету України завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 5886165,28 грн.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що до повноважень Контрольно-ревізійної служби України не віднесено повноваження перевірки на відповідність вимогам ст.. 56 Закону України «Про землеустрій»технічної документації із землеустрою.
Колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції та зважає на наступне.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до п.16 постанови КМУ від 20.04.2006 року № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою», ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документа об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складанням фінансової звітності; фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних витрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій. Документальна і фактична перевірка проводиться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів.
Відповідність технічної документації, яка виготовлялась для безоплатного оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки до вимог ст.56 Закону України «Про землеустрій», є невід'ємною частиною та підставою підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до переконання, що КРУ в Чернігівській області діяло лише в межах своєї компетенції та наданих прав, з дотриманням Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»та постанови КМУ від 20.04.2006 року № 550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою».
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача -Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області -задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року -скасувати, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову Державному підприємству «Чернігівській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»до Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області про визнання нечинними вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий -суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх
Постанову складено у повному обсязі 14.01.2011.