Справа: № 2а-2890/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
"11" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Літвіної Н.М.,
Суддів: Хрімлі О.Г.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра»про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року у задоволенні позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра»про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені - було відмовлено.
На вказану постанову суду, позивач - Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача, створених відповідно до чотирьох відсоткового нормативу, у 2009 році становила 7 осіб, але фактично працевлаштовано - 4. Таким чином, позивач зазначає про те, що відповідачем не було виконано відсотковий норматив по працевлаштуванні інвалідів.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон) - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем фактично були виконані всі умови для створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів відповідно до вимог Закону, зокрема для інвалідів було створено робочі місця, повідомлялася державна служба зайнятості про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів, подавалися звіти до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2009 році у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) -адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько -правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з відповідача не підлягають стягненню штрафні санкції.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 18 січня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: