Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"23" грудня 2010 р. Справа № 2а-4275/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0002421720/0 від 17.11.2009 на загальну суму 95296,90грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не згоден з висновком ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, викладеним в акті №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009, про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на загальну суму 68684,0грн., оскільки вважає вказаний висновок таким, що не відповідає фактичним обставинам ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1.
У зв'язку з цим позивач вважає недійсним податкове повідомлення-рішення №0002421720/0 від 17.11.2009, прийняте на підставі акта №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009.
Представником відповідача були надані до суду заперечення проти позову (а.с.56-57). Згідно з поданими запереченнями, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002421720/0 від 17.11.2009 прийнято ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова правомірно у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи їх доводами, викладеними у поясненнях (а.с.67-71). Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях (а.с.56-57) та запереченнях на пояснення (а.с.105-107).
Представником позивача до суду було подано клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання 23.12.2010 відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 06.06.2008 по 30.06.2009.
При перевірці правильності визначення податкових зобов'язань встановлено, що згідно з книгою обліку доходів та витрат у липні 2008 року від кінцевого споживача здійснена сплата за товар у сумі 7086,0грн. (в т.ч. ПДВ 1181,00грн.), яка ФОП ОСОБА_1 не віднесена до складу податкових зобов'язань у III кварталі 2008р., що є порушенням п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Також встановлено, що до складу податкового кредиту фізична особа - підприємець ОСОБА_1 включив витрати по сплаті податку на додану вартість, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності у ІІІкв. 2008р. на суму 3386,0грн., у IV кв. 2008р. на суму 53929,0грн., у І кв. 2009р. на суму 4970,0грн., у II кв. 2009р. на суму 4102,0грн., всього на загальну суму ПДВ 66387,0грн., що є порушенням п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Також при перевірці правильності визначення податкового кредиту, який фактично виник у відповідних звітних періодах, встановлено: суб'єктом підприємницької діяльності відповідно додатку 5 до податкової декларації за IV кв. 2008р. отримана та віднесена до податкового кредиту податкова накладна, виписана ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) на загальну суму 6696,0грн. в т.ч. ПДВ 1116,0грн., яка на перевірку не надана, що є порушенням п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, плановою виїзною перевіркою діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлені порушення п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижені суми податку на додану вартість всього у сумі 68684,0грн., в т.ч. за III кв. 2008р. на суму 4567,0грн., за IV кв. 2008р. на суму 55045,0грн., за І кв. 2009р. на суму 4970,0грн., за II кв. 2009р. на суму 4102,0грн.
Вказане відображено в акті про результати перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009 (а.с.7-27).
На підставі акта перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009 ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0002421720/0 від 17.11.2009 (а.с.6), яким визначено суму податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «податок на додану вартість» у сумі 95296,90грн., у тому числі за основним платежем - 68684,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26612,90грн.
Суд вважає можливим розглянути справу за окремими епізодами порушень, встановлених актом про результати перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009.
Так, при перевірці правильності визначення податкових зобов'язань встановлено, що згідно з книгою обліку доходів та витрат у липні 2008 року від кінцевого споживача здійснена сплата за товар у сумі 7086,0грн. (в т.ч. ПДВ 1181,00грн.), яка ФОП ОСОБА_1 не віднесена до складу податкових зобов'язань у III кварталі 2008р., що є порушенням п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Згідно зі ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Із копії витягу з книги обліку доходів і витрат №352 від 12.06.2008, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року, (а.с.75-76) вбачається, що у липні 2008 року ФОП ОСОБА_1 була отримана виручка у сумі 7086,00грн.
Як зазначалось раніше, відповідач вважає, що податок на додану вартість у сумі 1181,00грн. саме щодо цих операцій з поставки товарів (послуг) не віднесено до складу податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 у III кварталі 2008р.
Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість 23.07.2008, що підтверджується свідоцтвом №100129890 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова 23.07.2008 (а.с.74).
Доказів того, що ФОП ОСОБА_1 був платником податку на додану вартість до 23.07.2008, відповідач до суду не надав.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати податок на додану вартість з моменту набуття ним статусу платника податку на додану вартість, тобто з 23.07.2008.
Виручка, отримана позивачем у липні 2008 року, починаючи з 23.07.2008, складає 890грн. (а.с.76).
Із наданого відповідачем розрахунку (а.с.137) вбачається, що ПДВ, який позивач повинен був сплатити з цієї суми, складає 148,3грн.
Таким чином, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова помилково встановила заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на суму 1032,7грн.
Підпунктом 4.2.2 «б» п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи наведені обставини, статті Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та розрахунок штрафних санкцій (а.с.137), до ФОП ОСОБА_1 помилково застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 516,35грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. (Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Перевіркою також встановлено, що до складу податкового кредиту позивач включив витрати по сплаті податку на додану вартість, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності у ІІІкв. 2008р. на суму 3386,0грн., у IV кв. 2008р. на суму 53929,0грн., у І кв. 2009р. на суму 4970,0грн., у II кв. 2009р. на суму 4102,0грн., всього на загальну суму ПДВ 66387,0грн., що є порушенням п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Вказані суми податку на додану вартість включені ФОП ОСОБА_1 на підставі податкових накладних, копії яких надані позивачем до матеріалів справи (а.с.30-46).
У судовому засіданні та наданих поясненнях (а.с.69) представник позивача повідомив суду, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори комісії від 10.12.2008, 20.12.2008, 20.06.2009, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 (Комітент) передає відповідний товар та доручає ОСОБА_2 (Комісіонеру) за винагороду здійснити для комітента одну або кілька угод з продажу продукції.
Однак, вказані договори під час проведення планової перевірки позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова надані не були, про що свідчить лист ФОП ОСОБА_1, одержаний ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова 21.10.2009 вх.№12416/В, (а.с.98-102). У вказаному листі міститься перелік документів, що передаються до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, а також зазначено, що інших документів, які б свідчили про господарську діяльність за період з 06.06.2008 по 30.06.2009, ФОП ОСОБА_1 не має.
Крім того, у листі до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, отриманому відповідачем 21.10.2009 за вх.№12419/В (а.с.97), ФОП ОСОБА_1 зазначив, що залишків товарів не має.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним висновок акта про результати перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у включенні до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 66387,0грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 66378,0грн.
Також перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено, що суб'єктом підприємницької діяльності відповідно додатку 5 до податкової декларації за IV кв. 2008р. отримана та віднесена до податкового кредиту податкова накладна, виписана ФОП ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_1) на загальну суму 6696,0грн. в т.ч. ПДВ 1116,0грн., яка на перевірку не надана, що є порушенням п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивачем не доведено, що податкова накладна, яка б підтверджувала правомірність віднесення до складу податкового кредиту вказані 1116,0грн. податку на додану вартість, існувала на момент проведення перевірки та була надана фахівцям, які проводили перевірку, або безпосередньо до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова. Також не доведено інші обставини, які відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, 1116,0грн. податку на додану вартість позивачем віднесено до складу податкового кредиту за відсутності підстав, передбачених п.п.7.2.6 п.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість".
Із зазначеного слідує, що є правомірним висновок акта про результати перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009 щодо порушення п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість на суму 1116,0грн.
Таким чином, суд вважає правомірним висновок акта про результати перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009 щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на суму 67651,3грн.
Водночас висновок акта про результати перевірки №1826/172/НОМЕР_2/378 від 06.11.2009 про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість на суму 1032,7грн. є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи.
Як зазначалось вище, суд також вважає неправомірним застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 516,35грн.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №0002421720/0 від 17.11.2009 в частині визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «податок на додану вартість» у сумі 93747,85грн., в тому числі: за основним платежем - 67651,3грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26096,55грн.
Тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002421720/0 від 17.11.2009 у цій частині задоволенню не підлягають.
Суд вважає таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства та не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №0002421720/0 від 17.11.2009 в частині визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем «податок на додану вартість» у сумі 1549,05грн., в тому числі: за основним платежем - 1032,7грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 516,35грн.
Тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002421720/0 від 17.11.2009 у цій частині підлягають задоволенню.
Суд вважає необхідним розподілити судові витрати відповідно до вимог ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова №0002421720/0 від 17.11.2009 в частині визначення податкового зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за платежем "податок на додану вартість" у сумі 1549,05грн., в тому числі: за основним платежем - 1032,7грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 516,35грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова №0002421720/0 від 17.11.2009 в частині визначення податкового зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за платежем "податок на додану вартість" у сумі 93747,85грн., в тому числі: за основним платежем - 67651,3грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26096,55грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 61020, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_2) сплачений судовий збір у сумі 01,70грн. (одна грн. сімдесят коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 28 грудня 2010 року.
Суддя Р.В. Мельников