Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
20 грудня 2010 р. №2-а- 4464/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Набока О.О., Шевчук А.В., Підгорному М.І.,
за участі: представника позивача - Альянова О.О.,
представника відповідача - Ситнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового прапору виробничого підприємства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових- повідомлень рішень, -
Позивач - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство - звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0001520854/2 від 29.01.2010 року на суму 70234,23 грн., №0001490854/2 від 29.01.2010 року на суму 25 879,59 грн. та №0000200854/0 від 29.01.2010р. на суму 48 751,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Закону України "Про плату за землю", Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999р. та донараховано суму податкових зобов'язань з цих податків та зборів, а також застосовані відповідні суми штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2008р. у справі №Б-48/36-08 порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Позивач вважає, що контролюючий орган не мав права донараховувати податкові зобов'язання та застосовувати штрафні (фінансові) санкції упродовж дії встановленого господарським судом Харківської області мораторію, оскільки задоволення вимог позивача призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими конкурсними кредиторами.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - у судовому засіданні проти позову заперечував, у поданих суду запереченнях вказав про необґрунтованість позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено планову виїзну перевірку Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства (код ЄДРПОУ 14308894) (далі - ХДАВП) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої було складено акт №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009 року.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та звернувся із скаргами до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України про скасування прийнятих податкових повідомлень - рішень.
За результатами прийнятого ДПА у Харківській області рішення №532/7/25-103 від 20.01.2010р., СДПІ ВПП у м. Харкові прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0001520854/2 від 29.01.2010р., №0001490854/2 від 29.01.2010р. та №0000200854/2 від 29.01.2010р.
Щодо встановлених порушень в частині повноти нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку за землю, суд зазначає наступне.
В акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009р. (стор. 169) зазначено, що окреме індивідуально визначене майно - будівлю дитячого садка №406 (літ.А-2) 903,8 кв.м., будівлю складу господарчого (літ.Б-1) - 122,1 кв.м., будівлю сміттєзбірника - 7,8 кв.м., огорожу залізобетонну, довжиною 286,3 п.м. з воротами - 9,3 кв.м., одяг дорожній (тротуари) - 1224,0 кв.м., загальною площею 2461,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумгаїтська, 3 (балансоутримувач - ХДАВП) надано ТОВ «Декарт» (код 21174833) в строкове платне користування відповідно до договору оренди №2319-Н від 08.02.2006 (терміном дії з 08.02.2006р. до 07.01.2007р.) та додаткових угод №1 від 01.03.2007р. та №3 від 12.03.2008р., якими продовжувався термін дії договору до 06.12.2007 та до 05.11.2008 (термін дії договору з 05.11.2008 до 31.03.2009 розглядається у судовому порядку - справа №60/153-08, рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2009р.).
За період з 05.11.2008р. до 31.03.2009р. орендатором не повернуто майно балансоутримувачу - акт приймання передачі майна відсутній, але при цьому орендар продовжував сплачувати балансоутримувачу 30% орендної плати за оренду майна, зазначеного в договорі №2319-Н від 08.02.2006р., що підтверджено рахунками - фактурами: №272 від 28.11.2008р. - за листопад 2008 у сумі 732,75 грн., №295 від 30.12.2008р. - за грудень 2008 у сумі 732,75 грн., №13 від 31.01.2009р. - за січень 2009р. у сумі 748,15 грн., №36 від 28.02.2009р. - за лютий 2009р. у сумі 781,39 грн., №59 від 31.03.2009р. - за березень 2009р. у сумі 792,33 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п.1, п.2 ст.796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві.
Згідно договору оренди № 2319-Н від 08.02.2006 загальна площа земельної ділянки складає 2461,7 кв.м.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992р., ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Згідно ч.5 статті 12 Закону України №2535-XII від 03.07.1992р., якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
Оскільки, згідно із додатком №3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількості обліку земель (форми №6 - зем., 6а - зем., 6б - зем., 2 - зем.), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 №377 зі змінами, затвердженими наказом ДКС України від 16.10.2001р. №420, надання в оренду приміщень є комерційним використанням землі і відноситься до групи 70.2 - надання піднайм власної нерухомості, грошова оцінка земельної ділянки, що перейшла в користування орендарю, обчислюється з застосуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 2,5 (землі комерційного використання), передбаченого "Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006р.
Таким чином, суму податку за земельну ділянку, що перейшла у користування орендаря, підприємству необхідно було обчислити відповідно до ч.1 ст.7, ч.5 ст.12 Закону України "Про плату за землю", з врахуванням зміни коефіцієнту за функціональне використання ділянки: за період з 01.04.2006р. по 31.12.2006р. у сумі 28283,11 грн., за 2007 рік у сумі 37710,82 грн., за 2008 рік у сумі 38766,70 грн., у період з 01.01.2009р. по 31.03 2009р. у сумі 11164,82 грн.
Суд погоджується з висновками акту перевірки щодо порушення ХДАВП вимог ст.12 та ст.14 Закону України №2535-XII від 03.07.1992р., внаслідок чого було занижено податок на землю (по земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Сумгаїтська, 3) за період з 01.01.2007 по 31.03.2009 у сумі 46822,82 грн., у т.ч. за квітень - грудень 2006р. - 15110,57 грн., за січень-грудень 2007р. - 20146,92 грн., за січень-грудень 2008р. - 20711,11 грн., за січень-березень 2009р. - 5964,79 грн.
Стосовно порушень по збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264-XII від 25.06.1991р., збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 2, 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999р., збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється, зокрема, за розміщення відходів.
Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" №187/98-ВР від 05.03.1998р., відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами (ст.13 Закону України №187/98-ВР від 05.03.1998р.).
Статтею 39 зазначеного Закону визначено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.
Фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові в ході проведення перевірки було встановлено, що підприємством були утворені та розміщені відпрацьовані люмінесцентні лампи у кількості: 59 шт. - у III кв.2006 року; 11 шт. - у І кв.2007 року; 584 шт. - у ІІ кв.2007 року; 686 шт. - у І кв. 2008 року, при наявності лімітів на розміщення в обсязі 2000 шт. на кожен зазначений рік. Однак підприємством не нараховувався збір за забруднення навколишнього природного середовища на залишок утворених відпрацьованих люмінесцентних ламп.
Позивачем не надано суду доказів, які б спростовували висновки акту перевірки в цій частині та свідчили б про відсутність зазначених порушень, у зв'язку з чим суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо встановлення порушення п.2, п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, що призвело до заниження збору у сумі 17253,06 грн. у т.ч. у III кв. 2006р. - 630,03 грн., у І кв. 2007р. - 131,09 грн., у II кв. 2007р. - 6959,65 грн., у І кв.2008р. - 9532,29 грн.
Щодо встановлених порушень в частині повноти нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було встановлено, що працівники підприємства, одержували кошти на відрядження, але в посвідченні про відрядження відмітки щодо прибуття та вибуття працівника завірені штампом, а не печаткою підприємств або відтиск печатки був відсутній взагалі.
Згідно пункту 1.3 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України N59 від 13 березня 1998р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998р. N 218/2658, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.
Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.
Таким чином, в порушення пп.1.3 п.1, розділу 1 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, п.7.1 ст.7, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», підприємством не утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 179,00 грн. та штраф у розмірі 15% у сумі 177,00 грн.
Перевіркою правильності оподаткування доходів, одержуваних приватними нотаріусами встановлено, що підприємством не утримувався податок з доходів фізичних осіб із сум, сплачених нотаріусам за вчинення нотаріальних дій через підзвітних осіб.
Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003р. (п.1.15 ст.1), який набрав чинності 1 січня 2004 року, встановлено, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно зі ст.17 вказаного Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи), а з інших оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Доходом з джерелом його походження з України визначено будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України (п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").
Пунктом 1.9 ст.1 даного Закону визначено, що незалежна професійна діяльність - це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю, за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно ст. 3 Закону України "Про нотаріат" №3425- XII від 02.09.1993р. (із змінами та доповненнями) приватний нотаріус не може займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю. Тобто діяльність приватних нотаріусів не являється підприємницькою, тому вони не можуть бути зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності в порівнянні з другими особами, здійснюючими незалежну професійну діяльність і не належать до групи самозайнятих осіб згідно з цим Законом.
Враховуючи наведене, особа (в тому числі підприємство), що виплачує доходи приватному нотаріусу у вигляді плати за вчинення нотаріальних дій та плати за додаткові послуги правового характеру, є податковим агентом щодо таких доходів та несе відповідальність за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з таких доходів за ставкою податку визначеною у п.7.1 ст. 7 та п.22.3 статті 22 Закону - 15 відсотків (до кінця 2006р. - 13 відсотків).
В порушення п.1.3 п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, «а» п.19.2., ст.19, п.п.20.3.1, пп. «а», п.20.3 ст.20, п.п.22.3, ст.22 Закону України від "Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями), підприємством не нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 6,95 грн. та не нараховані штрафні санкції 15% у сумі 6,30 грн.
Також згідно матеріалів перевірки встановлено, що згідно наказу по підприємству від 04.09.2006 №1114 гр. Науменко П.О. був відряджений до м.Лондон, Великобританія на період з 04.09.2006р. по 07.09.2006р. для участі у переговорах. Авансовий звіт №3 надано 02.10.2006р. на суму 2192,08 дол. США (11070,04 грн.), аванс грошових коштів отримано з корпоративної карти з 04.09.2006р. - 07 09 2006р. в сумі 61 132,02 грн., надлишково витрачені кошти в сумі 50 061,98 грн. не повернуті до каси підприємства.
Згідно наказу підприємства від 11.07.2006р. №854 гр. Буряк Т.І була відряджена до м.Лондон, Великобританія на період з 12.07.2006р. по 29.07.2006р. для участі в роботі міжнародного авіакосмічного салону «Фарнборо-2006». Авансовий звіт №15 надано 25.10.2006р. на суму 33 122,81 дол. США (167270,20 грн.). Аванс грошових коштів отримано з корпоративної карти з 12.07.2006р. по 29.07.2006р. в сумі 197472,15 грн., надлишково витрачені кошти в сумі 30201,95 грн. не повернуті до каси підприємства.
Відповідно до положень п.п.9.10.2 п.9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження.
Згідно п.п.9.10.3 вказаного Закону, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.
Підприємством, в порушення пп. «а» п.19.2., ст.19, абз. «а» пп.20.3.1, п.20.3, ст.20, самостійно не утриманий податок з доходів фізичних осіб та не стягнений штраф, відповідно до пп.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р., у зв'язку з чим, за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб із сум, отриманих підзвіт та неповернутих у встановлені терміни, у сумі 11993,20 грн. та застосований штраф у розмірі 12039,59 грн.
Суд зазначає, що позивачем доказів, які б спростовували висновки акту перевірки в цій частині та свідчили б про відсутність порушень податкового законодавства. На підставі цього, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо встановлення порушення вимог п.1.3, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, пп. «а» п.19.2., ст.19, пп.20.3.1 «а» п.20.3 ст.20, пп.22.3 ст.22, пп.9.10.2, пп.9.10.3, п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р. із змінами і доповненнями, пп.1.3 п.1, розділу 1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, у сумі 12178,16 грн.
Разом з цим, суд вважає неправомірним винесення СДПІ ВПП у м.Харкові податкових повідомлень - рішень №0001520854/2 від 29.01.2010р. та №0001490854/2 від 29.01.2010р. в частині застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2008р. у справі №Б-48/36-08 порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14 травня 1992 року (із змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положеннями частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону України, де власне наведене визначення мораторію.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р., судам необхідно враховувати, що під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25 червня 1991р. N1251-XII "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997р. N77/97-ВР) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.
Передбачені Законом України від 4 грудня 1990р. N509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р. N 3813-XII) пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", не включені.
Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.
Відповідно до пункту 44 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р., не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про які йдеться у частині четвертій статті 12 Закону, передбачені статтями 16 та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Податковим повідомленням-рішенням №0001520854/2 від 29.01.2010р. ХДАВП визначено суму податкового зобов'язання у сумі 70234,33 грн., в т.ч. за основним платежем 46822,82 грн., за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 23411,41 грн.
З розрахунку штрафних санкцій за результатами перевірки ХДАВП з податку на землю вбачається, що за період з березня 2008 року по грудень 2008р. за недоплату зобов'язання у сумі 17259,25 грн. до ХДАВП застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% на суму 8629,63 грн. За період з січня 2009 року по березень 2009р. за недоплату зобов'язання у сумі 5964,79 грн. до ХДАВП застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% на суму 2982,39 грн.
Таким чином, податковим повідомленням - рішенням №0001520854/2 від 29.01.2010р. у період з березня 2008 року по березень 2009р. (тобто у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів) неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% на суму 11612,02 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням №0001490854/2 від 29.01.2010р. ХДАВП визначено суму податкового зобов'язання у сумі 25879,59 грн., в т.ч. за основним платежем 17253,06 грн., за штрафними фінансовими санкціями у розмірі 8626,53 грн.
Відповідно до акту перевірки (стор. 184), у І кварталі 2008р. ХДАВП занижено зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища 9532,29 грн. При цьому за період з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. на підставі накладної №5238 від 06.03.2008р. на склад передано 40 ламп, у зв'язку із чим, сума заниження збору складає 555,81 грн. (40х1,5x2,373x1,116x1,166x3x1), де: 1,5 - норматив збору встановленого Порядком; 2,373 - коефіцієнт, що застосовується до нормативу збору відповідно до Постанови КМУ від 21.07.2005 за №626 "Про внесення змін у додатку 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору"; 1,116; 1,166 - коефіцієнти індексу споживчих цін, що застосовуються до нормативу збору, 3;1 - коефіцієнти, що застосовуються до нормативу збору відповідно до таблиць 2.4 та 2.5, наведених у додатку 2 до Порядку. З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що за І квартал 2008р. за 6 податкових періодів недоплати зобов'язання, застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% на суму 5719,37 грн.
Таким чином, за період з 01.03.2008р. по 31.03.2008р. (тобто у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів) сума застосованих штрафних санкцій за недоплату зобов'язання складає 227,91 грн. Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення - рішення №0001490854/2 від 29.01.2010р. є неправомірним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 227,91 грн.
Також суд зазначає, що за податковим повідомленням-рішенням №0000200854/2 від 29.01.2010р. в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, СДПІ ВПП у м. Харкові штрафні (фінансові) санкції не застосовувались.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що застосування до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства штрафних (фінансових) санкцій у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів є неправомірним.
Таким чином, податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові підлягають частковому скасуванню, а саме №0001520854/2 від 29.01.2010р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11612,02 грн., №0001490854/2 від 29.01.2010р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 227,91 грн.
В іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення №0001520854/2 від 29.01.2010 року, №0001490854/2 від 29.01.2010 року та №0000200854/0 від 29.01.2010р. є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись 8 - 14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового прапору виробничого підприємства до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових- повідомлень рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001520854/2 від 29.01.2010р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11612,02 грн.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0001490854/2 від 29.01.2010р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 227,91 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового прапору виробничого підприємства (код 14308894, юридична адреса: 61023, м.Харків, вул.Сумська, 134) витрати із сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 27.12.2010 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.