11 січня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-4316/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Курганська Л.О.,
представника позивача - Семенчак О.М.,
представника відповідача - Криворучко Р.В.,
представників третьої особи - Марчук Т.В., Мельник В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області про скасування вимоги у частині, -
13 вересня 2010 року Полтавський слідчий ізолятор Управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області /далі по тексту - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області /далі по тексту - відповідач/ про скасування вимоги "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора" від 23.07.2010 № 16-08-3-14/3224 у частині пунктів 1, 2, 4, 7, 8, 9 (у редакції заяви про уточнення позовних вимог від 07.12.2010).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що за наслідками проведеної Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора складено акт. Зазначений акт підписано позивачем із запереченнями. 27.07.2010 Полтавським слідчим ізолятором отримано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора" від 23.07.2010 № 16-08-3-14/3224. Вважає, що окремі положення вимоги є такими, що підлягають скасуванню. В обґрунтування цього посилається на постанову Кабінету Міністрів України “Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби” від 14.07.1993 № 534 та затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань “Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально - виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах” від 03.10.2004 № 190. Цими нормативно-правовими актами дозволено підвищувати посадові оклади працівників за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими у слідчих ізоляторах, до 30 відсотків. При виплаті ж процентної надбавки за вислугу років позивач керувався наказом Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби».Також Полтавський слідчий ізолятор зазначив, що засуджені до позбавлення волі не працюють в установі позивача за трудовим договором, а відтак не є найманими працівниками у розумінні чинного законодавства, а отже їх грошові доходи не повинні індексуватися відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У письмових запереченнях проти позову відповідач посилався на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»від 09.03.2006 № 268 не передбачено надбавку за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими особами. А відтак, Полтавський слідчий ізолятор має відшкодувати зайво виплачені працівникам грошові кошти у сумі 83269,99 грн. Також відповідач зазначив, що ні Постановою Кабінету Міністрів України “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.2002 № 1298, ані наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу»від 11.11.2005 № 184 не передбачено встановлення надбавки за безперервну роботу, а наказ Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби», яким керувався позивач не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Отже, позивач має відшкодувати зайво виплачені працівникам грошові кошти у сумі 34879,92 грн за період з 01.01.2008 по 31.05.2010. Також відповідач зазначив, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в т.ч. доходи від оплати праці.. Таким чином, отримані засудженими доходи належить індексувати. З огляду на викладене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року до участі в справі в якості третьої особи залучено Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області.
У письмових поясненнях Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області зазначило, що наказ Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби», постанова Кабінету Міністрів України “Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби” від 14.07.1993 № 534 та затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань “Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально - виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах” від 03.10.2004 № 190 були обов'язковими до виконання позивачем. Засуджені та ув'язнені не є найманими працівниками, а працюють на виконання встановленого законом обов'язку, що звільняє їх доходи від індексації.
У судовому процесі представники осіб, які беруть участь у справі, підтримали доводи і вимоги особи, яку вони відповідно представляють.
Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Полтавський слідчий ізолятор Управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області є юридичною особою /ідентифікаційний код 08564297/ та здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя /КВЕД 75.23.0/, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Головного управління статистики у Полтавській області (а.с. 15).
Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001 № 111.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби відповідно до статті 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до вказаних норм закону Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора за період з 01.01.2008 по 31.04.2010, за результатами якої складено акт від 25.06.2010 № 08-21/309 (а.с. 98-156), яким, крім іншого, зафіксовано порушення у вигляді:
- підвищення посадових окладів працівникам ПСІ, які не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, до 30 відсотків, що призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки за період з 01.01.2008 по 31.05.2010 на загальну суму 83269,99 грн, з них: за минулі бюджетні періоди сума переплати склала 63786,20 грн, січень - травень 2010 року у сумі 19483,20 грн та відповідно зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 30310,28 грн, чим порушено Полтавським слідчим ізолятором вимог Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів” від 09.03.2006 № 268;
- нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу ПСІ, що призвело до переплати заробітної плати за 2008 - 2009 роки та січень - травень 2010 року на загальну суму 34879,92 грн, з них: за минулі бюджетні періоди сума переплати склала 24875,90 грн, січень - травень 2010 року у сумі 10004,02 грн, та відповідно до переплати внесків до державних цільових фондів на загальну суму 12696,28 грн -внаслідок застосування Полтавським слідчим ізолятором наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби» від 24.05.2000 № 98;
- не проведення протягом 2008 - 2009 років та січня - травня 2010 року індексації заробітної плати засуджених, що призвело до недоотримання доходів засудженими на загальну суму 4211,02 грн та чим порушено Полтавським слідчим ізолятором вимог статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
23.07.2010 Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області прийнято вимогу “Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора” № 16-08-314/3224, якою, Полтавський слідчий ізолятор, зобов'язано, зокрема:
- провести донарахування та виплатити на особисті рахунки недоотримані спецконтингентом кошти в загальній сумі 4211,02 грн /пункт 1 вимоги/;
- забезпечити відшкодування зайво виплачених працівникам установи коштів в сумі 118149,91 грн, що виникли внаслідок порушення законодавства щодо: підвищення посадових окладів на30 % доплати за роботу в системі державним службовцям - 83269,99 грн; нарахування та виплати надбавок вільнонайманим працівникам за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи - 34879,92 грн //пункт 2 вимоги/;
- забезпечити відшкодування зайво сплачених сум внесків до державних цільових фондів шляхом проведення взаємозвірок та здійснення коригування стану взаєморозрахунків з державними цільовими фондами на суми зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати на суму 43006,56 грн, що була зайво перерахована внаслідок порушення законодавства щодо: сплати внесків, нарахованих на суми заробітної плати, зайво виплаченої внаслідок підвищення розмірів посадових окладів державним службовцям - 30310,28 грн; сплати внесків, нарахованих на суми заробітної плати зайво виплаченої вільнонайманим працівникам внаслідок встановлення надбавок за безперервну роботу в установах кримінально-виконавчої системи - 12696,28 грн / пункт 4 вимоги/;
- посадові оклади, надбавки і доплати державним службовцям встановлювати відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268 /пункт 7 вимоги/;
- надбавки та доплати вільнонайманим працівникам встановлювати згідно постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.2002 № 1298 та наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань “Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу” від 11.11.2005 № 184 /пункт 8 вимоги/;
- індексацію заробітної плати засуджених проводити у відповідності до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078/пункт 9 вимоги/.
13.09.2010 Полтавський слідчий ізолятор звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом про скасування вимоги у зазначеній частині.
Щодо позовної вимоги про скасування вимоги "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора" від 23.07.2010 № 16-08-3-14/3224 у частині пунктів 1 та 9:
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
За визначенням статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини 1 статті 2 цього ж Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:
пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Як встановлює стаття 6 названого Закону, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії;
- стипендії;
- оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер;
- грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби;
- суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності);
- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Найманим працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю /стаття 1 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»/.
Статтею 2 Кодексу законів про працю України встановлено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Статтею 21 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Водночас відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.
Інструкцією з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.10.2004 N 191, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2004 за N 1328/9927, встановлено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві (підприємствах або в майстернях) виправних центрів або на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності на підставі укладених письмових угод між установою та замовником за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою /підпункт 1.1 пункту 1 Інструкції/.
Враховуючи наведене, засуджені до обмеження волі та позбавлення волі не є найманими працівниками, оскільки у силу закону залучаються до суспільно корисної праці без укладання трудового договору. А Порядок проведення індексації грошових доходів населення містить вичерпний перелік грошових доходів, які підлягають індексації, та оплату праці засуджених до нього не включено.
Відповідне роз'яснення надано суду Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області на запит суду /а.с. 162/.
Щодо скасування вимоги "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора" від 23.07.2010 № 16-08-3-14/3224 у частині пунктів 2, 4, 7 та 8:
Довід відповідача щодо неправомірності збільшення позивачем посадового окладу працівникам ізолятора, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, та проведення нарахування та виплати надбавки за безперервну роботу, ґрунтується на тому, що таке збільшення посадового окладу та нарахування надбавки не передбачено постановами Кабінету Міністрів України “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.2002 № 1298 та «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»від 09.03.2006 № 268.
Як зазначає позивач, збільшення посадового окладу та нарахування надбавки здійснювалось ним на підставі наказу Держдепартаменту від 24.05.2000 № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби», постанови Кабінету Міністрів України “Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально - виконавчої служби” від 14.07.1993 № 534 та наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань “Про затвердження Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально - виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що утримуються у слідчих ізоляторах” від 03.10.2004 № 190.
Як слідує із Положення про Полтавський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області (а.с. 8-13), його засновано на державній власності і він підпорядкований безпосередньо Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області, а також Державному департаменту України з питань виконання покарань.
У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 /чинного до 25.05.2010/ затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи.
Цією Інструкцією встановлено процентну надбавку за безперервну роботу у розмірі від 5% до 25 % до тарифних ставок (посадових окладів) по основній посаді та визначено порядок виплати такої надбавки робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально- виконавчої системи.
Суд відзначає, що наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 № 98 не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тобто не мав статусу нормативно-правового акту. Разом із тим, з огляду на вищезазначені приписи Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”та Положення про Полтавський слідчий ізолятор Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області цей наказ був обов'язковим до виконання підприємствами та установами кримінально- виконавчої системи, до яких відноситься й позивач.
Крім того, пунктом 2 наказу зобов'язано начальників управлінь (самостійних відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань, управлінь (відділів, відділення) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, керівникам установ, організацій та навчальних закладів, підлеглих Департаменту, забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до затвердженої Інструкції /а.с 148/.
Крім того, згідно з пунктом 3 цього Наказу надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці підприємств, що знаходяться на госпрозрахунку.
Тобто, зазначеним наказом передбачено умови, за яких здійснюється виплата вказаної надбавки, а саме: виплата процентної надбавки за безперервну роботу здійснюється у межах асигнувань, виділених на утримання підприємства та за рахунок і в межах фонду оплати праці підприємства.
Згідно преамбули наказу від 24.05.2000 № 98 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи”, цей наказ затверджено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань»від 22.04.1999 № 653.
Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 № 653 джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від працевикористання засуджених.
З огляду на викладене, суд оцінює критично довід відповідача про порушення позивачем у спірних правовідносинах пункту 3.1.3 Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально - виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу»від 11.11.2005 № 184.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.
Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби" від 14.07.1993 № 534 (зі змінами у редакції від 02.12.2009) надано право керівникам установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, у таких розмірах:
- в слідчих ізоляторах - до 30 відсотків.
На виконання цієї постанови наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03.10.2004 № 190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2004 за № 1312/9911, затверджено Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях (а.с. 63-66).
Згідно з підпунктом 7.4 пункту 7 зазначеного Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, які тримаються у слідчих ізоляторах, установлюються у таких розмірах: у слідчих ізоляторах - до 30 відсотків.
Підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників за цим Порядком здійснюється лише в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ /пункт 6 цього Порядку/.
Отже, названі нормативно-правові акти є чинними, та з огляду на статтю 3 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та статтю 117 Конституції України позивач у своїй діяльності, що стосується спірних правовідносин, правомірно їх застосовує.
До того ж, як встановлено у судовому процесі та не заперечувалось сторонами, підвищення посадових окладів було здійснено у межах бюджетного фінансування, встановленого відповідним кошторисом.
Згідно зі статтею 113 Бюджетного кодексу України (діючого до 01.01.2011) органи Державної контрольно-ревізійної служби України здійснюють контроль за: 1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України; 3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів, кошторисів.
Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області під час ревізії не встановлено нецільове використання позивачем грошових коштів державного бюджету або втрату бюджетних коштів та не вказано які саме норми бюджетного законодавства позивач порушив при здійсненні вказаних виплат.
Частиною 1 статті 15 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Тобто, вказана норма зобов'язує підприємство при визначенні умов та запровадженні розмірів виплат дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, що і було зроблено позивачем.
Оскільки підвищення посадових окладів здійснено позивачем правомірно, то розмір відрахувань до державних цільових фондів визначений позивачем правильно.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність підвищення позивачем посадових окладів та встановлення процентної надбавки за безперервну роботу, то відсутні правові підстави для зобов'язання Полтавського слідчого ізолятора встановлювати посадові оклади, надбавки і доплати працівникам відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268 /пункт 7 вимоги/ та постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.2002 № 1298 і наказу Державного Департаменту України з питань виконання покарань “Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу” від 11.11.2005 № 184 /пункт 8 вимоги/.
З урахуванням викладеного, вимогу відповідача "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора" від 23.07.2010 № 16-08-3-14/3224 у спірній частині слід визнати протиправною та скасувати, а позов задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3,40 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Полтавського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, третя особа - Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області про скасування вимоги у частині задовольнити.
Скасувати вимогу "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Полтавського слідчого ізолятора" від 23.07.2010 № 16-08-3-14/3224 у частині пунктів 1, 2, 4, 7, 8, 9.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Полтавського слідчого ізолятора Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2011 року.
Суддя Н.І. Слободянюк