Категорія №2.11.15
Іменем України
07 грудня 2010 року Справа № 2а-8807/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Матвєєвої В.В.
при секретарі Сіряцькому А.С.
за участю сторін:
представника позивача Кравченко І.М.
представника 1-го відповідача
ДПІ в м. Сєвєродонецьк Боровської С.М.
представник 2-го відповідача
Головного УДК в Луганській області не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ЛАТЕСТ» до державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьк, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за серпень 2010 року, -
17.11.2010 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « ЛАТЕСТ» до державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьк, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області яким просив:
- визнати незаконною та протиправною бездіяльність відповідача ДПІ у місті Сєвєродонецьку щодо ненадання у п'ятиденний термін після закінчення перевірки органу державного казначейства висновку із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету за серпень 2010 року у розмірі 67 338грн.;
- стягнути з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість у сумі 67 338грн. на підставі податкової декларації за серпень 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «ЛАТЕСТ» по закінченню звітного податкового періоду за серпень 2010 року подало до ДПІ в місті Сєвєродонецьк податкову декларацію з податку на додану вартість від 16.09.2010 року за серпень 2010 року із розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань, розрахунком суми бюджетного відшкодування та заяву про відшкодування 67 338грн. податку на додану вартість, фактично сплачених у попередньому податковому періоді постачальником товарів у складі вартості товарів.
На день звернення з даним адміністративним позовом до суду, зазначена сума ПДВ не відшкодована.
Відповідачем - ДПІ у місті Сєвєродонецьк було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАТЕСТ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за відповідний період. За результатами перевірки була складена Довідка № 2358/23-24183749 від 15.11.2010 року.
Із зазначеної Довідки вбачається, що у визначенні підприємством значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010 року порушень не виявлено. За даними перевірки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 67 338грн.
Податковий орган був зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Оскільки до теперішнього часу з бюджетного рахунку на рахунок позивача не перерахована сума бюджетного відшкодування у розмірі 67 338грн., позивач вважає, що відповідач фактично ухиляється від виконування своїх обов'язків щодо відшкодування ТОВ «ЛАТЕСТ» податку на додану вартість.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, позов просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача - ДПІ у місті Сєвєвродонецьку - позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с. 144-145) в яких вказав, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
ДПІ у місті Сєвєвродонецьку було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАТЕСТ» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ. За результатами перевірки було складено довідку № 2358/23-24183749 від 15.11.10.
Однак, відповідач вважає, що проведення перевірки визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування платником податку, не завжди свідчить про встановлення факту наявності надмірної сплати податку до Державного бюджету України.
Відповідно до Наказу ДПА України від 18.08.05 № 350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органами державної податкової служби України при організації проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», ДПІ при надходженні податкової декларації із заявленим до бюджетного відшкодування податком на додану вартість повинні організовувати проведення зустрічних документальних перевірок по відповідному ланцюгу постачання.
Станом на 29.11.2010 по податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року сума невідшкодованого ПДВ становить 67 338грн, із них: підтверджено результатами перевірки 51 954грн.10коп.; не підтверджено 15 383грн.90коп. у зв'язку із відсутністю підтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання по суб'єктам господарської діяльності, по яких сформовано податковий кредит за липень 2010 року, а саме по ІП «АІС-Харків» у якого було придбано автомобіль ГАЗ, обладнання, сума ПДВ по податковим накладним становить 21 391грн.67коп. та по ТОВ «Тонмет Груп» у якого було придбано лист х/к, сума ПДВ по податковим накладним становить 16 830грн.50коп.
З метою підтвердження взаємовідносин з контрагентами було направлено запити за місцем їх реєстрації, однак відповіді не надійшли. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що дії ДПІ в місті Сєвєродонецьку є правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник першого відповідача ДПІ у м. Сєвєродонецьку позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Представник другого відповідача ГУДКУ у Луганській області позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с. 54) в яких зазначив, що відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, встановленого спільним наказом ДПА України та Державним Казначейством України № 200/86 від 21 травня 2001 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року № 489/5680 відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Оскільки на теперішній час до ГУДКУ у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування ПДВ, просив у задоволенні позову відмовити, справу розглянути без участі представника ГУДКУ у Луганській області.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами визначено Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97.
Згідно п.1.6. Закону «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням є сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Відповідно до п.1.7. податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Згідно з підпунктом 7.2.6 п.7.2. ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари на вимогу їх отримувача.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7. ст.7 зазначеного Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми такої різниці вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Відповідно до підпункту 7.7.4. п.7.7. ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Як встановлено підпунктами 7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п..7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як встановлено у судовому засіданні позивач ТОВ «ЛАТЕСТ» зареєстрований ДПІ у м. Сєвєродонецьку як платник ПДВ, про що мається свідоцтво № 100030986 від 20.01.2003 року (а.с. 9).
Позивачем було подано відповідачу розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ та заяву встановленої форми про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких сума, що підлягає відшкодуванню складає 67 338 грн. відповідно до декларації за серпень 2010 року. Заяву отримано відповідачем 16.09.2010 року(а.с.7-8, 41-44).
Відповідачем ДПІ у місті Сєвєродонецьк з 02.11.2010 по 08.11.2010 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛАТЕСТ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в період з 01.07.2010 по 31.07.2010.
За результатами перевірки складено довідку № 63/08-3/00210890 від 15 листопада 2010 року (а.с.13-23) в якій податковим органом підтверджено відображене ТОВ «ЛАТЕСТ» у декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 51 954грн.10коп. Висновок правомірності заявленого бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 15 383грн.90коп. не зроблено у зв'язку із відсутністю інформації по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ «Тонмет Груп», ІП «АІС-Харків» по яким сформовано податковий кредит у липні 2010 року.
Податкові повідомлення-рішення із підстав невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем ДПІ у місті Сєвєродонецьк не виносились.
З викладеного вбачається, що відповідач не заперечує, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Зазначена обставина також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.31,47-48), а також копіями податкових накладних, отриманих від постачальників товару (а.с. 59-92), актами прийому-передачі наданих товарів та послуг, а також фінансовими розрахунковими документами за надані послуги, отримані товари.
Таким чином, суд вважає доведеним факт наявності права позивача на відшкодування ПДВ за серпень 2010 року у сумі 67 338грн.
Твердження відповідача про обов'язковість надходження сум ПДВ до бюджету для нарахування бюджетного відшкодування з посиланням на п.1.8. ст.1 Закону не заслуговують на увагу, оскільки зазначений пункт визначає поняття бюджетного відшкодування, яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з його надмірною сплатою. Розглядаючи ці норми разом з нормами п.7.7. ст. 7 Закону, слід зробити висновок, що відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до бюджету, оскільки сплачені у ціні придбання ПДВ не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього.
Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає вичерпний перелік підстав для відшкодування ДПВ та строки проведення розрахунків, а саме.
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Згідно п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Таким чином, невідшкодування ПДВ за серпень 2010 року на суму 67 338,00 грн. з посиланням на те, що не отримано підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами, що унеможливело проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання і тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку, суперечить нормам Закону України “Про податок на додану вартість”, яким, як зазначено вище, право господарюючого суб'єкта -платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.
Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за серпень 2010 року, представник відповідача не заперечує факт, що акти приймання виконаних робіт, податкові накладні та платіжні документти за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону, і те, що не прийнято дій по відшкодуванню ПДВ саме на підставі того, що неможливо провести зустрічні перевірки по всьому ланцюгу постачання.
Доводи відповідача щодо непідтвердження надходження сум ПДВ до бюджету результатами зустрічних перевірок відповідно до Наказу № 350 від 18.08.2005. також не підлягають врахуванню, оскільки вимоги Наказу, як підзаконного акту, не можуть суперечити або змінювати норми Закону, а мають йому відповідати. Закон не ставить у залежність від проведення зустрічних перевірок право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ.
Таким чином, податкові органи, як органи владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою ПДВ, відповідно до Конституції України, мають діяти у спосіб, передбачений Законом. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону, відповідач повинен був видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, відповідач порушив вимоги Закону щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.
За таких обставин суд вважає встановленим, що дії відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську по непідтвердженню суми бюджетного відшкодування згідно заявленої податкової декларації позивача, та не надання відповідних висновків для отримання такого відшкодування, не відповідають вимогам закону, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року “Положення про Державне казначейство”, а в частині відшкодування податку на додану вартість -спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 “Порядок відшкодування податку на додану вартість”, згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Оскільки у даному випадку відповідач ДПІ у місті Сєвєродонецьку не виконав покладений на нього законом обов'язок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у зазначеній у позовній заяві сумі, тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача про таке відшкодування шляхом стягнення з Державного бюджету України зазначеної суми.
Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст.2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТЕСТ» до державної податкової інспекції в місті Сєвєродонецьк, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності незаконною та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за серпень 2010 року у сумі 67338грн. задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконною бездіяльність ДПІ у місті Сєвєродонецьку щодо ненадання у п'ятиденний термін після закінчення перевірки органу державного казначейства висновку із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню за серпень 2010 року ТОВ «ЛАТЕСТ».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЛАТЕСТ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 67338грн (Шістьдесят сім тисяч триста тридцять вісім тисяч грн.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТЕСТ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 681 грн.78 коп.(Шістьсот вісімдесят одна грн.. 78коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2010 року.
СуддяВ.В. Матвєєва