Категорія №2.19.8
Іменем України
11 січня 2011 року Справа № 2а-8185/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Єгоровій О.О.
за участю представників:
від позивача Бойко С.В.
від відповідача не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Я.М. Свердлова" до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування рішень, -
Державне підприємство "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Я.М. Свердлова" до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування рішень відповідача від 15.06.2010 №№624, 625, 626, 627, 628, 629, 630, 631, 632 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 30.04.2010 набрав чинності Закон України №2154 "Про Державний бюджет України на 2010 рік", яким зобов'язано Пенсійний фонд України списати недоїмку із страхових внесків, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Постановою Кабінету Міністрів України №484 від 23.06.2010 визначено порядок проведення такого списання.
Рішенням №3 від 09.07.2010 платнику ВП "Шахта ім. Я.М. Свердлова" ДП "Свердловантрацит" Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області було списано заборгованість перед фондом у сумі 16675621,66 грн. позивач вважає, що оскільки суми недоїмки на які оскаржуваними рішеннями було нараховано штрафні санкції та пеню були списані, то рішення відповідача прийняті незаконно та підлягають скасуванню.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень не скористався наданим йому статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України правом надати заперечення проти адміністративного позову, не забезпечив явки представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, при розгляді справ щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень суд не зв'язаний доводами позовної заяви і повинен перевіряти правомірність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у повному обсязі.
Виходячи з наведених вище приписів Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішуючи даний спір приймає до уваги наступне.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Стаття 106 Закону №1058 встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до частин 8-9 статті 106 Закону №1058 на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції -за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Статтею 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI, від 27.04.2010 встановлено -Пенсійному фонду України списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. На суму списаної заборгованості цих підприємств списати заборгованість Пенсійного фонду України за позиками, наданими за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, шляхом віднесення усіх сум на взаєморозрахунки з бюджетом з подальшим відновленням єдиного казначейського рахунку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про списання заборгованості Пенсійного фонду України за позиками, наданими з єдиного казначейського рахунка, на суму списаної заборгованості вугле- та торфодобувним підприємствам" №484 від 23.06.2010, яка набрала чинності 02.07.2010 Пенсійний фонд України визначає суму недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені, непогашених станом на 1 березня 2010 р., вугле- та торфодобувних підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому (далі - сума заборгованості підприємств), за переліком (із зазначенням структурних підрозділів, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та є платниками внесків до Пенсійного фонду України, та їх коду згідно з ЄДРПОУ), визначеним цим Міністерством.
Органи Пенсійного фонду України визначають суму заборгованості підприємств за даними карток особових рахунків платників.
До суми заборгованості підприємств включаються також суми штрафів та пені, які були розстрочені відповідно до пункту 14-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 49-51, ст. 376; 2009 р., N 30, ст. 419), суми страхових внесків, донараховані органами Пенсійного фонду України за результатами перевірки, та суми фінансових санкцій і пені, неузгоджені з платниками, за якими вимоги щодо їх сплати та рішення про їх застосування прийняті до 1 березня 2010 р., а також суми недоїмки із сплати страхових внесків, заборгованості з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та боргу з фінансових санкцій і пені станом на 1 березня 2010 р., які були предметом судового розгляду.
Сума страхових внесків, фактично утримана з фізичних осіб, які є застрахованими особами згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та не перерахована до Пенсійного фонду України, не включається до суми заборгованості підприємств.
Органи Пенсійного фонду України проводять до 30 липня 2010 р. з вугле- та торфодобувними підприємствами, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, звірення розрахунків суми їх заборгованості, результати якого оформлюються актом.
Списання суми заборгованості підприємств здійснюється до 30 серпня 2010 р. за рішеннями органів Пенсійного фонду України, про що зазначеним підприємствам надсилається повідомлення, в якому вказується сума списаної заборгованості за видами платежів.
Сума списаної заборгованості підприємств відображається у картках особових рахунків платників із зазначенням дати прийняття рішення про списання. Такі операції відображаються у звітності окремим рядком.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення відповідача прийняті 15.06.2010, визначені у рішеннях штрафні санкції та пеня нараховувалися за період починаючи з 28.09.2009 по 28.05.2010.
Відповідно до приписів статті 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" сума заборгованості на яку були нараховані фінансові санкції підлягає списанню.
Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, відповідач - суб'єкт владних повноважень, не зважаючи на покладений на нього приписами КАС України обов'язок доказування правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення, не навів жодних заперечень проти заявленого позову та не подав будь-яких документальних підтверджень на обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень.
Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав застосовувати фінансові санкції за несвоєчасну сплату заборгованості, що виникла у період з 28.09.2009 по 28.05.2010, оскільки на момент прийняття оскаржуваних рішень, тобто 15.06.2010, ця заборгованість підлягала списанню на підставі статті 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Крім того, суд зауважує, що частиною 2 статті 5 "Прикінцеві положення" Закону України "Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників" №2508-VI від 09.09.2010 (далі Закон №2508) внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і визначено: "Установити, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України "Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників", у тому числі розстрочені згідно із законодавством, вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України".
Закон №2508 набрав чинності 12.10.2010, відтак, з цього часу сума фінансових санкцій визначена в оскаржуваному рішенні відповідача в будь-якому випадку повинна бути списана.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Я.М. Свердлова" до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про скасування рішень задовольнити повністю.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.06.2010 №№624, 625, 626, 627, 628, 629, 630, 631, 632 про застосування фінансових санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта ім. Я.М. Свердлова", м. Свердловськ, ід. код 26477426 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 17.01.2011
СуддяА.М. Каюда