Донецький окружний адміністративний суд
27 грудня 2010 р. Справа № 2а-23926/10/0570
Час прийняття постанови 12 год. 55 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Папазової Г.П.
суддів Бєломєстнова О.Ю., Головіної К.І.
при секретарі Скутельник Ю.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_1 за дог. від 15.10.2010р.
представників
Державної митної служби України Смольнякової А.І. за дов. від 07.09.10р.
Маріупольської митниці Гринюка О.М. за дов. від 25.08.10р.
Східної митниці Смольнякової А.І. за дов. від 07.09.10р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Маріупольської митниці, Східної митниці, Державного казначейства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Маріупольської митниці про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 1765-к від 17.09.2010 року про припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі, поновлення на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці з 20.09.2010 року, стягнення з Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 7000 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив наступне. З 14.05.1997 року позивач був прийнятий на службу в Маріупольську митницю. За період служби обіймав різні посади, неодноразово підвищувався на посаді, що, як вважає позивач, свідчить про його сумлінне ставлення до роботи та дотримання Присяги державного службовця й діючого законодавства в цілому. Державна митна служба України в обґрунтування порушення ним Присяги посилається на постанову Новоазовського районного суду Донецької області, якою кримінальну справу відносно позивача закрито у зв'язку з закінченням строків давності. При цьому даною постановою вина позивача в скоєнні інкримінованого злочину встановлена не була. Крім того, позивач посилається на порушення порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. На підставі викладеного, вважає що його звільнено без законних підстав.
Заявою від 10.11.2010 року позивач частково змінив позовні вимоги, а саме просив поновити його на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Східної митниці.
Ухвалою суду від 30 листопада 2010 року до участі у розгляді справи в якості відповідачів залучені Державне казначейство України та Східна митниця.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити з наступних підстав. В ході розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 було встановлено, що останній внаслідок несумлінного виконання своїх службових обов'язків, заподіяв шкоду охоронюваним законом державним інтересам, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі. Вказані дії кваліфіковані за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, як службова недбалість. Тобто позивачем несумлінно виконані його службові обов'язки, що є порушенням Закону України «Про державну службу» та Присяги державного службовця. При цьому припинення державної служби в даному випадку не є дисциплінарним стягненням. Позивач не був звільнений в порядку Дисциплінарного статуту митної служби України, відтак порядок та строки застосування дисциплінарного стягнення у випадку припинення державної служби з підстав, передбачених Законом України «Про державну службу», на правовідносини сторін не поширюються.
Крім того, Держмитслужба зазначає, що митні органи фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, сума та розмір виплат заробітної плати посадовим особам передбачаються в кошторисах видатків відповідних установ та штатних розписах. Заробітну плату позивач отримував саме від Маріупольської митниці, отже позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернута не до тієї особи.
Стосовно вимоги ОСОБА_4 про поновлення його на посаді в Східній митниці, представник відповідача - Східної митниці зазначив, що позивача звільнено з посади Маріупольської митниці, в трудових відносинах зі Східною митницею він не перебував, відтак його вимоги в цій частині також необґрунтовані.
Представник державного казначейства в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 14 травня 1997 року був прийнятий на роботу до Маріупольської митниці, 15 травня 1997 року прийняв присягу державного службовця, згідно ст. 17 Закону України «Про державну службу».
Згідно із записом в трудовій книжці 14 травня 2009 року ОСОБА_4 призначений на посаду головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці.
За час роботи в митних органах до ОСОБА_4 застосовано заохочення в 2008 році - подяка начальника митниці, дисциплінарних стягнень позивач не має.
16 червня 2010 року за результатами розгляду кримінальної справи № 1-12 по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_4 за частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, Новоазовським районним судом Донецької області прийнята постанова, якою закрито провадження у справі в зв'язку із закінченням строків давності.
13 серпня 2010 року Маріупольською митницею на адресу голови Державної митної служби України направлено подання щодо припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4 В обґрунтування подання вказано, що згідно результатів розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 останній обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді старшого інспектора пасажирського відділу митного поста «Новоазовськ» 24.12.2003 року та 30.11.2004 року у порушення своїх службових обов'язків та вимог діючого законодавства, проявляючи службову недбалість, яка виявилась у неналежному виконанні посадовою особою своїх службових обов'язків, провів митне оформлення виробів із срібла, при цьому не перевірив та не встановив їх реальну митну вартість. Своїми недбалими діями ОСОБА_4 внаслідок несумлінного відношення до своїх службових обов'язків та неналежного їх виконання заподіяв шкоду охоронюваним законом державним інтересам, що потягнуло фактичне непостачання до Державного бюджету України обов'язкових митних зборів та платежів на суми 86367,8 грн. та 161759,8 грн.
Вказані дії відповідачами - Держмитслужбою та Маріупольською митницею розцінено як несумлінне виконання позивачем його службових обов'язків, що є порушенням Присяги державного службовця. На підставі цього наказом Держмитслужби України № 1765-к від 17.09.2010 року за порушення Присяги державних службовців припинено 20.09.2010 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4
Відповідно до частини 1 ст. 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Указом Президента України від 29.11.1996 року №1145/96 утворено Митну службу України, основними завданнями якої визначено: захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; контроль за додержанням вимог митного законодавства України; використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві; удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення за участю Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.
Відповідно до ст. 407 Митного кодексу України посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.
Правовий статус посадових осіб митної служби України визначається ст. 408 Митного кодексу України, відповідно до якої права та обов'язки таких осіб визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Як визначено в ст. 410 Митного кодексу України порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України. У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом. Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок проведення атестації визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Основними обов'язками державних службовців, відповідно до ст. 10 вказаного Закону, є, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
Статтею 17 Закону України «Про державну службу» встановлено прийняття громадянами, які вперше зараховуються на державну службу, Присяги. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Як визначено п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Виходячи з наведеного, суд робить висновок про те, що на час винесення наказу Державної митної служби України № 1765-к від 17.09.2010 року ОСОБА_4 знаходився на державній службі та був зобов'язаний виконувати свої посадові обов'язки визначені нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників відповідачів в судовому засіданні, підставою припинення державної служби ОСОБА_4 стали дії останнього, які потягли порушення відносно нього кримінальної справи. Доказом вчинення позивачем цих дій та підставою прийняття оскаржуваного наказу є постанова Новоазовського районного суду Донецької області від 16 червня 2010 року.
Дослідивши вказану постанову, суд зазначає, що вона лише містить виклад обставин злочину, в якому обвинувачується позивач. А саме те, що, перебуваючи на посаді старшого інспектора пасажирського відділу митного поста «Новоазовськ» 24.12.2003 року та 30.11.2004 року у порушення своїх службових обов'язків та вимог діючого законодавства, проявляючи службову недбалість, яка виявилась у неналежному виконанні посадовою особою своїх службових обов'язків, він провів митне оформлення виробів із срібла, при цьому не перевірив та не встановив їх реальну митну вартість. При цьому дана постанова не містить висновку щодо встановлення вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.
Згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
За приписами статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Статтею 327 даного Кодексу визначено, що вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З аналізу наведених норм суд вбачає, що доказом, який підтверджує вину особи у скоєнні злочину є обвинувальний вирок, постановлений згідно вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що постанова Новоазовського районного суду Донецької області від 16 червня 2010 року не може бути доказом вчинення позивачем дій, які стали підставою його звільнення.
Також суд наголошує, що Наказом Державної митної служби України від 29.07.2002 року № 408 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних органах та організаціях.
Відповідно до цього Порядку службове розслідування проводиться:
у разі невиконання або неналежного виконання посадовими особами митної служби України службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду державі, підприємству, установі, організації, громадянинові чи об'єднанню громадян;
у разі недодержання посадовими особами митної служби України законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також при порушенні етики поведінки;
на вимогу посадової особи митної служби України з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри.
Таким чином, оскільки відповідачі - Держмитслужба та Маріупольська митниця вважали, що ОСОБА_4 неналежно виконувались його службові обов'язки, що призвело до значної матеріальної шкоди державі, вони мали ініціювати проведення відносно нього службового розслідування.
Але обставини порушення позивачем його службових обов'язків та вимог діючого законодавства 24.12.2003 року взагалі не були предметом службового розслідування, що сторонами не заперечується. Що ж до обставин, які відбулись 30.11.2004 року, то за дорученням прокуратури м. Маріуполя таке розслідування було проведено. За результатами службового розслідування складений акт № 2/2008 від 11.02.2008 року, в якому визначено, що на момент митного оформлення 30.11.2004 року виробів із срібла плакованих позолотою, старшим інспектором ОСОБА_4 були виконані усі вимоги статей 249, 266-273 МКУ, як у частині документального підтвердження митної вартості заявлених виробів із срібла, так і у частині порівняння даних товарів з ідентичними чи подібними (аналогічними) товарами. Комісією не виявлено фактів порушення вимог митного законодавства України з боку старшого інспектора ОСОБА_4
Тобто митними органами не були встановлені порушення 24.12.2003 року та 30.11.2004 року позивачем його службових обов'язків та вимог діючого законодавства.
З огляду на те, що постанова Новоазовського районного суду Донецької області від 16 червня 2010 року не можу бути доказом вчинення позивачем дій, які відповідачі вважають такими, що свідчать про порушення Присяги, акти службових розслідувань, якими це встановлено також відсутні, суд прийшов до висновку, що відповідачами не доведено порушення ОСОБА_4 Присяги державного службовця.
Окрім цього, Маріупольською митницею не прийнято наказ про звільнення ОСОБА_4, тобто не виконано наказ Голови Державної митної служби України від 17.09.2010 року № 1765-к щодо припинення перебування його на державній службі, а тільки прийнято наказ № 409-к від 20.09.2010р. «Про здійснення заходів при звільненні працівника Маріупольської митниці», яким забезпечено здачу службового посвідчення, представницької картки та видачу трудової книжки.
Таким чином, ОСОБА_4 фактично звільнено на підставі наказу Голови Державної митної служби України про припинення перебування його на державній службі, що суперечить нормам діючого трудового законодавства України, оскільки призначений на посаду він був Маріупольською митницею і саме з нею перебував у трудових відносинах.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 1765-к від 17.09.2010 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_4
Стосовно поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Східної митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Держмитслужби, суд зазначає наступне.
Суд, виходячи з принципу субсидіарності застосування норм Кодексу законів про працю України, при розгляді судами адміністративних справ, бере до уваги ст. 235 Кодексу законів про працю України, згідно якої, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Як вже було зазначено, позивач проходив службу саме в Маріупольській митниці.
Наказом Державної митної служби України від 08.10.2010 року № 1188 вирішено припинити Маріупольську митницю шляхом її приєднання до Східної митниці. Процедура припинення розпочата з 12.10.2010 року.
Маріупольською митницею надана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якої вбачається, що 25.10.2010 року до Реєстру внесено рішення щодо припинення юридичної особи, яке пов'язано з реорганізацією, 15.11.2010 року відбулась зміна складу ліквідаційної комісії. Але запису про припинення юридичної особи - Маріупольської митниці не внесено.
Тобто, Маріупольська митниця находиться в стадії ліквідації, але ще не ліквідована як юридична особа і тому самостійно здійснює свої процесуальні права та обов'язки.
Крім того, п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року визначає, що судам необхідно враховувати, що згідно зі ст.21 КЗпП належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
З огляду на що, суд вважає необхідним поновити ОСОБА_4 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2010 року по 27 грудня 2010 року стягнути з Маріупольської митниці.
Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги з наступних підстав.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору
Позивач під час провадження у даній справі не пояснив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами підтверджується факт наявності такої шкоди, не навів доказів погіршення стану його здоров'я, будь-яких змін в його сімейних стосунках, в зв'язку з чим, у позові в частині стягнення 7000 грн. моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Маріупольської митниці, Східної митниці, Державного казначейства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 1765-к від 17.09.2010 року про припинення перебування на державній службі ОСОБА_4.
Поновити ОСОБА_4 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці.
Стягнути з Маріупольської митниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2010 року по 27 грудня 2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора господарсько-експлуатаційного відділу Маріупольської митниці та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 31 грудня 2010 року.
Головуючий суддя Папазова Г.П.
Судді Бєломєстнов О. Ю. Головіна К.І.